Постанова

від 15.12.2014 по справі 917/1216/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 917/1216/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників:

позивача - Пасюка В.В. (дов. б/н від 24.02.2014 року),

відповідача - Червона О.В. (дов.№01-11/4179 від 03.04.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Полтавообленерго" (вх.№3163П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року по справі №917/1216/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", м.Кременчук,

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава,

про стягнення 1335271,09 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року (суддя Пушко І.І.) по справі №917/1216/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", вул. 40-річчя Жовтня, буд.29, м. Кременчук, 39617, код ЄДРПОУ 36865219 - 1050594 грн. 02 коп. - основної заборгованості; 124835 грн. 66 коп. - інфляційне збільшення боргу; 20038 грн. 80 коп. - 3% річних; 139802 грн. 61 грн. - пеня; 26705 грн. 42 коп. судового збору.

ПАТ "Полтаваобленерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області по справі №917/1216/14 від 04.09.2014 скасувати в частині стягнення інфляційних нарахувань -124835,66 грн.; 3% річних - 20038,8 грн.; договірної пені -139802,61 грн. та прийняти нове, яким відмовити ТОВ "Бовітус" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань -124835,66 грн.; 3% річних -20038,8 грн.; договірної пені -139802,61 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що в заяві про збільшення позовних вимог позивач заявляє не тільки про збільшення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату боргу за квітень-травень 2014р., а й додатково заявляє про нарахування штрафних санкцій за невиконання рішення суду від 05.05.2014р. по справі №917/1216/14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2014р. у даній справі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 17.11.2014р. о 10:00 год.

12.11.2014р. від ТОВ «Бовітус» до суду надійшов відзив (вх.№10366) на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014р. по справі №917/1216/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 17.11.2014р. оголошено перерву до 01.12.2014р. до 09:30 год.

24.11.2014р. від ТОВ «Бовітус» до суду надійшли письмові пояснення (вх.№11106) щодо нарахування пені та штрафних санкцій у даній справі.

01.12.2014р. від ПАТ «Полтаваобленерго» до суду надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№11417), в яких апелянт просить суд рішення господарського суду Полтавської області по справі №917/1216/14 від 04.09.2014 скасувати в частині стягнення інфляційних нарахувань -124835,66 грн.; 3% річних - 20038,8 грн.; договірної пені -139802,61 грн. та прийняти нове, яким відмовити ТОВ "Бовітус" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань -124835,66 грн.; 3% річних -20038,8 грн.; договірної пені -139802,61 грн.

У судовому засіданні 01.12.2014р. було оголошено перерву до 08.12.2014р. до 14:30 год.

Позивач у судовому засіданні 08.12.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014р. по справі №917/1216/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

20 червня 2014р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу - 1050594,02 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 18682,00 грн., 3% річних від простроченої суми - 1857,10 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 11761,64 грн., витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 18.07.2014 року господарський суд Полтавської області прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, після чого сума позову склала 1265189, 45 грн., з яких: 1050594,02 грн. - основний борг за поставлену у квітні та травні 2014 року технічну воду; 85026,26 грн. - пеня; 116143,98 грн. - інфляційні витрати; 13425,19 грн. - 3% річних.

Позивач заявою від 26.08.2014 року збільшив позовні вимоги до 1335 271,09 грн., які складаються: 1 050 594,02 грн. - основна заборгованість за поставлену у квітні та травні 2014 року технічну воду; 124 835,66 грн. - інфляційне збільшення суми боргу (з них 33881,95 грн. нараховано на заборгованість згідно з актами за квітень-травень 2014 року, а 90953,71 грн. нараховано на заборгованість за послуги постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі № 917/388/14); 20038,80 грн. - 3 % річних (з них 7987,97 грн. нараховано на заборгованість згідно з актами за квітень-травень 2014 року, а 12050,83 грн. нараховано на заборгованість за послуги постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі №917/388/14); 139 802,61 грн. - пеня (з них 58016,56 грн. нараховано на заборгованість згідно актів за квітень-травень 2014 року, а 81786,05 грн. нараховано на заборгованість за послуги постачання технічної води в період з грудня 2013 року по січень-березень 2014 року, що встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року по справі №917/388/14).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року № 17/388/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 1904 572,40 грн. за договором від 01.02.2010 року № 37 на послуги постачання технічної води. виправлено допущену в ухвалі від 07.03.2014р. про порушення провадження у даній справи технічну описку шляхом зазначення вірної назви відповідача: "Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго". Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022), ідентифікаційний код юридичної особи 00131819 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (вул.40-річчя Жовтня, 29, м. Кременчук, 39617), ідентифікаційний код юридичної особи 36865219: 1811584,18 грн. основного боргу, 42679,98 грн. пені, 41283,80 грн. інфляційних втрат, 8406,07 грн. 3% річних та 38091,45 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 17544,82 грн. пені, 41283,80 грн. інфляційних втрат та 4053,42 грн. трьох процентів річних у позові відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (вул. 40-річчя Жовтня, 29, м. Кременчук, 39617), ідентифікаційний код юридичної особи 36865219 з Державного бюджету України 12061,25 грн. зайво сплаченого платіжним дорученням № 22 від 02.04.2014 р. судового збору.

Зазначене рішення набрало законної сили 24.06.2014 року.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Згідно з п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто пеня носить допоміжний до основного зобов'язання характер.

Таким чином, обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Те ж саме стосується інфляційних збитків, 3 % річних та судового збору, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні відносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст.11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Рішення суду про стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних, витрат по сплаті судового збору не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Як вбачається з розрахунків наданих позивачем, ним здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 124835,66 грн. та 3% річних в сумі 20038,8 грн., що в свою чергу складається, окрім суми основного боргу, з суми пені, інфляційних збитків, 3% річних та витрат по сплаті судового збору, стягнутих з відповідача за рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі №917/388/14.

Однак, чинне законодавство не передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних на суми пені, інфляційних збитків, 3% річних та витрат по сплаті судового збору, оскільки їх правова природа з прийняттям судового рішення не змінилася. Таке нарахування може здійснюватися виключно на суму основного боргу, в даному випадку на суму 1050594,02 грн.

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію заявленим вимогам позивача та фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не з'ясувавши всі обставини справи, дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 139802,61 грн. пені, 124835,66 грн. інфляційних збитків, 20038,8 грн. 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки є неправомірними та необґрунтованими.

Установлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові. При цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.02.2014р. за результатами перегляду справи №905/909/13-г господарського суду Донецької області та Вищий господарський суд України в постанові від 01.12.2014р. по справі №920/865/14.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року по справі №917/1216/14 прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому оскаржуваний судовий акт підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року по справі №917/1216/14 скасувати частково. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «Бовітус» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 124835,66 грн. - інфляційних нарахувань, 20038,8 грн. - 3% річних, 139802,61 грн. - пені.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року по справі №917/1216/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (вул.40-річчя Жовтня,29, м.Кременчук, 39617, код ЄДРПОУ 36865219) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ,5, м.Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) судовий збір в сумі 2846,77 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 15.12.2014 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.