Ухвала

від 04.09.2014 по справі 2а-9311/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року м. Київ К/800/14474/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю у розмірі 11287,10 грн.

Позовні вимоги мотивовано наявністю факту умисного невиконання застрахованою особою обов'язку щодо повідомлення центру зайнятості про наявність обставин, які впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, що є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.01.2010 ОСОБА_2 зареєстровано у Подільському районному центрі зайнятості м. Києва як безробітну.

Для призначення допомоги по безробіттю відповідачем до Подільського районного центру зайнятості надано довідки про середню заробітну плату від 15.01.2010 № 1К, видані товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Дружби Народів», товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-площа Слави» та товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Шулявка».

Наказом Подільського районного центру зайнятості в місті Києві від 18.01.2010 № 220 ОСОБА_2 надано статус безробітньої та призначено допомогу по безробіттю з 18 січня 2010 року.

У зв'язку з тим, що відповідач виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово, позивачем проведено перевірку поданих ОСОБА_2 даних для отримання допомоги, у тому числі шляхом направлення до Печерського та Шевченківського районних центрів зайнятості листів від 28.04.2010 № 30-1155, №30-1156 та № 30-1157 з проханням провести перевірки довідок від 15.01.2010 № 1К про середню заробітну плату.

16.06.2010 від Печерського районного центру зайнятості та Шевченківського районного центру зайнятості до Подільського районного центру зайнятості надійшли акти розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до яких в ході розслідування встановлено, що довідки про середню заробітну плату від 15.01.2010 № 1-К, надані відповідачем до Подільського районного центру зайнятості для розрахунку виплат допомоги по безробіттю, товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Дружби Народів», товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-площа Слави» та товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Шулявка» не видавалися.

Наказом Подільського районного центру зайнятості від 16.06.2010 № 4128 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю, відповідно до статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .

Наказом Подільського районного центру зайнятості від 16.06.2010 № 4129 відповідача знято з обліку відповідно до пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

16 червня 2010 року позивачем видано накази № 138, № 139, № 140, відповідно до яких зобов'язано: головного бухгалтера визначити суму незаконно отриманого матеріального забезпечення громадянкою ОСОБА_2 за період з 18.01.2010 по 15.06.2010; юрисконсульта направити лист з копіями зазначених наказів ОСОБА_2 з попередженням, що у разі відмови повернути кошти, а також невідшкодування їх у встановлений термін, питання буде вирішуватись у судовому порядку відповідно до законодавства; ОСОБА_2 повернути кошти протягом 15 календарних днів з дня ознайомлення із зазначеними наказами.

Відповідно до бухгалтерського перерахунку Подільського районного центру зайнятості сума виплаченого матеріального забезпечення та наданих соціальних послуг відповідачу за період з 18 січня 2010 року по 15 червня 2010 року становить 11 287,10 грн.

У зв'язку з відсутністю факту добровільного з боку відповідача відшкодування суми виплаченого матеріального забезпечення, Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що накази позивача, які стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів, скасовані у судовому порядку, а відтак, підстави для стягнення з відповідача коштів - відсутні.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2010 у справі № 2а-10458/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012, визнано протиправними та скасовано накази Подільського районного центру зайнятості від 16.06.2010 № 4128, від 16.06.2010 № 4129, від 16.06.2010 № 138, від 16.06.2010 № 139, від 16.06.2010 № 140 та поновлено ОСОБА_2 в статусі безробітного громадянина.

Зазначеними рішеннями суддів, окрім іншого, скасовано наведені накази позивача в частині припинення виплат допомоги по безробіттю відповідачу, в частині зняття її з обліку та в частині зобов'язання ОСОБА_2 повернути зайво виплачені кошти у розмірі 11287,10 грн.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що предметом спору у вказаній справі є стягнення з відповідача виплачених їй як допомога по безробіттю коштів у розмірі 11287,10 грн., колегія суддів вказує на правомірність висновку судів попередніх інстанцій щодо безпідставності позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: