Ухвала

від 10.09.2014 по справі 17/175-09/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

"10" вересня 2014 р. Справа № 17/175-09/10

Суддя Лутак Т.В., розглянувши матеріали

за скаргою Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича»

на дії (бездіяльність) державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області

про визнання дій (бездіяльності) державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області незаконними

у справі № 17/175-09/10

за позовом Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича»

до Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Автодом»

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комора С»

про стягнення 2 238 016, 44 грн.

встановила:

Приватне підприємство «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Автодом» 2 238 044, 16 грн. винагороди, відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 13.02.2007 р. до договору про надання послуг від 15.03.2006 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2011 р. позов Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Автодом» на користь Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» суму заборгованості у розмірі 2 159 252, 15 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 21 592, 52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227, 69 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

04.07.2011 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 10.03.2011 р. у справі № 17/175-09/10 видано відповідний наказ.

08.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» надійшла позовна заява (скарга) про визнання дій (бездіяльності) органу ДВС незаконними б/н від 29.08.2014 р. (вх. № 151/14 від 08.09.2014 р.), у якій скаржник просить суд поновити (продовжити) процесуальний строк на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця (органу ДВС) Києво-Святошинського РУЮ Київської області при виконанні виконавчого провадження ВП № 27614975 та постановити рішення в справі, яким визнати дії (бездіяльності) державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Власюка А.В (ВДВС Києво-Святошинського РУЮ) під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 27614975 з виконання наказу господарського суду Київської області № 17/175-09/10 від 04.07.2011 р. незаконними.

Дослідивши матеріали вищезазначеної скарги, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята судом до розгляду з огляду на наступне.

Статтею 121 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач , який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Частиною 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»).

Зі скарги Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» про визнання дій (бездіяльності) органу ДВС незаконними б/н від 29.08.2014 р. (вх. № 151/14 від 08.09.2014 р.) вбачається, що скаржник клопоче про поновлення процесуальних строків на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця (органу ДВС) Києво-Святошинського РУЮ Київської області при виконанні виконавчого провадження ВП № 27614975 та обґрунтовує поважність причини пропуску строку тим, що повний висновок за результатами проведеної перевірки - постанову ДВС України № 25 від 01.08.2014 р. він отримав лише 07.08.2014 р.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що скаржник звернувся до суду зі скаргою про визнання дій (бездіяльності) органу ДВС незаконними через місяць після отримання ним постанови ДВС України № 25 від 01.08.2014 р. Разом з тим, доказів того коли він отримав зазначену постанову суду не надано, так як і не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів того, що він не міг звернутися до суду із даною скаргою, коли дізнався про порушення його прав у виконавчому провадженні.

За таких обставин, клопотання скаржника про поновлення процесуальних строків на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця (органу ДВС) Києво-Святошинського РУЮ Київської області при виконанні виконавчого провадження ВП № 27614975 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження». У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 54 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, ст.ст. 55-58 Господарського процесуального кодексу України конкретизуються вимоги щодо форму та змісту позовної заяви, які визначені ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів скарги б/н від 29.08.2014 р. (вх. № 151/14 від 08.09.2014 р.), скаржником не додано доказів направлення скарги з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю компанії «Автодом» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Комора С».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Окрім того, суд звертає увагу скаржника на те, що додані до скарги б/н від 29.08.2014 р. (вх. № 151/14 від 08.09.2014 р.) документи не засвідчені як того вимагає чинне законодавство України, оскільки відповідно до приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, при цьому відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

За таких обставин, вказана скарга і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду .

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 63, 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» про поновлення процесуальних строків на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця (органу ДВС) Києво-Святошинського РУЮ Київської області при виконанні виконавчого провадження ВП № 27614975.

2. Позовну заяву (скаргу) Приватного підприємства «Бюро комерційної нерухомості Зіневича» про визнання дій (бездіяльності) органу ДВС незаконними б/н від 29.08.2014 р. (вх. № 151/14 від 08.09.2014 р.) разом з доданими до неї матеріалами (всього на 17 арк.) повернути заявнику без розгляду.

Суддя Т.В. Лутак