Ухвала

від 02.09.2014 по справі 826/11803/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11803/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ» (далі - ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення відповідача від 15 липня 2013 року № 00005742230 та № 00005752230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 14.06.2013р. по 20.06.2013р. працівниками ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС (на даний час - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код 37290580) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (ідентифікаційний код 37817020), ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288), ТОВ «Фірма «АСІА» (ідентифікаційний код 38203305) та ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37290580) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт від 01.07.2013р. № 154/22-3/37290580 (далі - Акт перевірки).

Так в Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за період І - ІV квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 80 855, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за січень, березень, червень-листопад 2012 року - на загальну суму 77 007, 00 грн. (в т.ч. за січень 2012 року - 11 867, 00 грн., за березень 2012 року - 19 805, 00 грн., за червень 2012 року - 5 167, 00 грн., за липень 2012 року - 15 000, 00 грн., за серпень 2012 року - 7 500, 00 грн., за вересень 2012 року - 6 000, 00 грн., за жовтень 2012 року - 9 167, 00 та за листопад 2012 року - 2 500, 00 грн.).

На підставі Акта перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС 15 липня 2013 року були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005752230 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101 069, 00 грн., в т.ч. 80 855, 00 грн. - основний платіж, 20 214, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0005742230 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 96 259, 00 грн., в т.ч. 77 007, 00 грн. - основний платіж, 19 252, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач заперечує правомірність вищезазначених податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх нечинними з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач сформував валові витрати, пов'язані з виконанням робіт по взаємовідносинах з контрагентами-підрядниками ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Фірма «АСІА» та ТОВ «Тесей ЛТД» виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується наявністю укладених між сторонами договорів підряду, а також податковими і видатковим накладними.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, упродовж 2012 року між ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ» (Замовником) в особі Директора Багінського В.О. та контрагентами-підрядниками ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» в особі директора Бірюкової І.В., ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» в особі директора Гончаренка С.П., ТОВ «Фірма «АСІА» в особі директора Рога Д.О., та ТОВ «Тесей ЛТД» в особі директора Гончаренка Р.П., були укладені письмові договори на виконання робіт, а саме:

- 11 січня 2012 року договір на виконання робіт № 1-01, згідно якого Підрядник (ТОВ «Константа-Інкорпорейтед») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик роботи по ізоляції трубопроводів. Реконструкція аміачної компресорної станції. Реконструкція виробничого цеху виготовлення та розфасовки жирової та маргаринової продукції в асортименті (корпус цеху маргарину), Комплекс перевантаження та переробки тропічних масел. Розширення переробки тропічних масел, ІІІ черга (повний розвиток) в м. Південне, Одеської області, на території ТОВ «Дельта Вілмар СНД», а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи;

- 24 лютого 2012 року договір на виконання робіт № 02-02, згідно якого Підрядник (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик роботи по реконструкції аміачної компресорної станції (додаткові роботи). Реконструкція виробничого цеху виготовлення та розфасовки жирової та маргаринової продукції в асортименті (корпус цеху маргарину), Комплекс перезавантаження та переробки тропічних масел. Розширення переробки тропічних масел, ІІ черга в м. Південне, Одеської області, на території ТОВ «Дельта Вілмар СНД», а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти і оплатити належним чином виконані роботи;

- 28 лютого 2012 року договір на виконання робіт № 03-02, згідно якого Підрядник (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик ремонтні роботи на території Замовника за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, - а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи;

- 08 травня 2012 року договір на виконання робіт № 1-05, згідно якого Підрядник (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик монтажні роботи (виготовлення закладних запчастин) на території Замовника за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, - а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи;

- 21 липня 2012 року договір на виконання робіт № 1-07, згідно якого Підрядник (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик монтажні роботи (виготовлення закладних запчастин) на території Замовника за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, - а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи;

- 06 серпня 2012 року договір на виконання робіт № 1-08, згідно якого Підрядник (ТОВ «Тесей ЛТД») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик монтажні роботи (виготовлення закладних запчастин) на території Замовника за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, - а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи;

- 01 листопада 2012 року договір на виконання робіт № 1-11, згідно якого Підрядник (ТОВ «Фірма «АСІА») зобов'язується виконати у встановлений строк та на свій ризик монтажні роботи (виготовлення закладних запчастин) на території Замовника за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, - а Замовник (ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ») - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, зокрема, вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Так, в обґрунтування своїх тверджень відповідач, серед іншого, посилається на матеріали зустрічних звірок по контрагентах ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ», а саме:

- Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012р. № 693/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» (ідентифікаційний код 37290580) за період з 01.01.2012р. по 30.11.2012р.;

- Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012р. № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «АСІА» (ідентифікаційний код 38203305) по взаємовідносинах за період вересень, жовтень, листопад 2012 року та січень 2013 року;

- Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (ідентифікаційний код 37889288) за період з 01.01.2012р. по 30.10.2012р.;

- Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 1624/22.4-13/37817020 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (ідентифікаційний код 37817020) за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012р.

Так у висновках вищевказаних актів перевірок містяться відомості про відсутність контрагентів позивача за своїм місцезнаходженням на момент вжиття заходів, спрямованих на проведення зустрічної звірки, що на думку податкового органу свідчить про безтоварність господарських операцій ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Фірма «АСІА» і ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що за даними актів про неможливість проведення зустрічних звірок у ТОВ «АСІА» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців упродовж періоду, що перевірявся, а також містяться відомості про відсутність даного підприємства за адресою, вказаною в реєстраційних документах.

Крім того відповідач зазначає, що згідно автоматизованих інформаційних систем ДПС України станом на момент проведення перевірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» - До ЄДР внесено відомості про відсутність підтвердження відомостей. З цих підстав, працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Киева ДПС було складено Довідку про встановлення фактичною місцезнаходження платника податків від 02.11.2012 №7176/7/07-09 (Додаток 2 до Положення про організацію взаємодії підрозділів органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платників податків), згідно якої місцезнаходження ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не встановлено.

Загальна чисельність працюючих на TOB «Компанія «Мармур ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ складає 1 особа. Інформація щодо приміщень, які використовувало ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у своїй діяльності станом на момент перевірки відсутня, основні фонди на балансі підприємства відсутні.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що у TOB «Компанія Мармур ЛТД» відсутнє право на формування доходів по операціях з підприємствами покупцями в розумінні ст. 135 Податкового Кодексу України.

Крім того, як вбачається з акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 №1624 22.4 13/37817020 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, згідно автоматизованих інформаційних систем ДПС України станом на дату написання акту стан платника TOB «Константа-Інкорпорейтед» - До ЄДР внесено відомості про відсутність підтвердження відомостей.

Працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС було складено Довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 02.11.2012 №7176/7/07-09 (Додаток 2 до Положення про організацію взаємодії підрозділів органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платників податків), згідно якої місцезнаходження TOB «Константа-Інкорпорейтед» не встановлено.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» відповідно до даних 1-ДФ складає 1 особа. Інформація щодо приміщень, які використовувало ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» у своїй діяльності станом на момент перевірки відсутня, основні фонди на балансі підприємства також відсутні.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що у TOB «Константа-Інкорпорейтед» відсутнє право на формування доходів по операціях з підприємствами покупцями в розумінні ст. 135 Податкового Кодексу України.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, наявність в справі документальних доказів, наданих позивачем на підтвердження виконання ним договірних зобов'язань, свідчать про реальність господарських операцій за спірними правочинами .

Так позивачем до суду були надані копії наступних первинних бухгалтерських документів:

- договору на виконання робіт від 11.01.2012р. за № 1-01;

- актів наданих послуг від 24.01.2012р. № 1 на суму 40 000, 00 грн. (з ПДВ) та від 31.01.2012р. № 2 на суму 31 200, 00 грн. (з ПДВ) - щодо виконання ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ізоляційних робіт на Об'єкті;

- договорів на виконання робіт від 24.02.2012р. № 02-02, від 28.02.2012р. № 03-02, від 08.05.2012р. № 1-05, від 21.07.2012р. № 1-07;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (форми № КБ-2в) на суми 37 659, 60 грн. (з ПДВ), 28 428, 05 грн. (з ПДВ), 52 744, 13 грн. (з ПДВ) - щодо виконання ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» робіт по реконструкції аміачної компресорної станції та ремонтних робіт на відповідних Об'єктах;

- актів здачі-прийняття робіт за червень і липень 2012 року від 20.06.2012р. № 1 на суму 31 000, 00 грн. (з ПДВ), від 09.07.2012р. № 1 на суму 40 000, 00 грн. (з ПДВ) та від 31.07.2012р. № 2 на суму 50 000, 00 грн. (з ПДВ) - щодо виконання ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» робіт по виготовленню закладних запчастин;

- договору на виконання робіт від 06.08.2012р. № 1-08;

- актів здачі-прийняття робіт за серпень, вересень і жовтень 2012 року від 31.08.2012р. № 1 на суму 45 000, 00 грн. (з ПДВ), від 28.09.2012р. № 1 на суму 36 000, 00 грн. (з ПДВ), від 18.10.2012р. № 1 на суму 20 000, 00 грн. (з ПДВ) та від 31.10.2012р. № 2 на суму 35 000, 00 грн. (з ПДВ) - щодо виконання ТОВ «Тесей ЛТД» робіт по виготовленню закладних запчастин;

- договору на виконання робіт від 01.11.2012р. № 1-11;

- акта здачі-прийняття робіт за листопад 2012 року від 30.11.2012р. № 1 на суму 15 000, 00 грн. (з ПДВ) - щодо виконання ТОВ «Фірма «АСІА» робіт по виготовленню закладних запчастин;

- податкових накладних від 24.01.2012р. № 485 на суму 40 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 666, 67 грн.), від 31.01.2012р. № 751 на суму 31 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 200, 00 грн.) - виписаних ТОВ «Константа-Інкорпорейтед»; від 09.03.2012р. № 21 на суму 37 659, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 276, 60 грн.), від 27.03.2012р. № 107 на суму 52 744, 13 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 790, 69 грн.), від 27.03.2012р. № 108 на суму 28 428, 05 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 738, 01 грн.), від 20.06.2012р. № 559 на суму 31 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 166, 67 грн.), від 09.07.2012р. № 260 на суму 40 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 666, 67 грн.), від 31.07.2012р. № 1071 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.) - виписаних ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»; від 30.11.2012р. № 702 на суму 15 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 500, 00 грн.) - виписаної ТОВ «Фірма «АСІА»; від 31.08.2012р. № 1025 на суму 45 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 500, 00 грн.), від 28.09.2012р. № 905 на суму 36 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000, 00 грн.), від 18.10.2012р. № 584 на суму 20 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333, 33 грн.), від 31.10.2012р. № 1031 на суму 35 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 833, 33 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 77 025, 30 грн.;

- копії виписок з розрахункового рахунку ПП «ТЕХМОНТАЖ ІНВЕСТ» у Філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 320649) за січень-березень, квітень-червень, липень-жовтень, листопад-грудень 2012 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість робіт з ПДВ) зі свого рахунку № 26009060715771 у зазначеному банку на рахунки своїх контрагентів у банках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, де зокрема передбачено, що первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Так за результатами дослідження вищевказаної первинної документації судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що зазначені документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88. Між тим, наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача на його адресу за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, на момент укладення позивачем спірних правочинів юридичні особи контрагентів позивача - ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Фірма «АСІА» і ТОВ «Тесей ЛТД» не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділені адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Фірма «АСІА» і ТОВ «Тесей ЛТД».

Разом з тим, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення ним правочинів.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які підтверджується належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.