Постанова

від 10.09.2014 по справі 18/50-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 18/50-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

стягувача - не з'явився

боржника - Симоненко В.Г. за дов. №30/130 від 30.12.2013 року

ДВС - Фоміної В.І. за дов. №44-03/4.1/1965 від 11.08.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень (вх. № 2086 С/3) на ухвалу господарського суду Сумської області від 31.03.2014 року у справі №18/50-10

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми

про стягнення 39 907 365 грн. 95 коп .

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.03.2014 року у справі №18/50-10 Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" № 30/278 від 13.02.2014 року на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України по справі № 18/50-10 задоволено повністю. Визнано дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2014 р. ВП № 20902351 в частині виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2014 р. незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 20902351 з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10, видану 15.01.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в частині виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2014 р. у розмірі 1275689 грн. 10 коп. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2014 р. з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10, виданого 19.07.2010 р. неправомірними, та такими, що суперечать чинному законодавству. Скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 20902351 у розмірі 1275689 грн. 10 коп. від 15.01.2014 р. винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, з виконання наказу Господарського суду Сумської області № 18/50-10, виданого 19.07.2010 року. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.01.2014 р. з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10, виданого 19.07.2010 р. в сумі 1275689,10 грн. незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству. Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1275689,10 грн. від 25.01.2014 р., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, з виконання наказу Господарського суду Сумської області № 18/50-10, виданого 19.07.2010 р. Визначено, що ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Державна виконавча служба України в особі відділу примусового виконання рішень із вказаною ухвалою не погодилась та подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. Провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування постанов про стягнення виконавчого збору ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 та про закінчення виконавчого провадження ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 року в частині виведення в окреме провадження припинити у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду. В іншій частині скарги ПрАТ "Сумигаз" відмовити у задоволенні у зв'язку з її безпідставністю. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Справу розглянути за участю представника Державної виконавчої служби України.

В обґрунтування викладених вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно поновив заявникові строк звернення до суду, а також вважає, що судом вирішено питання щодо скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 та про відкриття виконавчого провадження ЄДРВП № 41629156 від 25.01.2014 року, яке відноситься до компетенції суду іншої юрисдикції та не може бути розглянуто в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Заявник апеляційної скарги наголошує на правомірності та законності дій ДВС, посилаючись на приписи п. 7 ч. 2 ст. 17, ст.ст. 25, 26, ч. 7 ст. 28, п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Також, ДВС зазначає, що зупинення виконавчого провадження у відповідності до вимог ч. 2 ст. 25 та ч. 3 ст. 35 цього Закону є підставою для зупинення перебігу лише строку здійснення виконавчого провадження, яке в свою чергу, не зупиняє перебіг строку, наданого для добровільного виконання та не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення у вищевказаний строк. Крім того, ДВС звертає увагу на те, що оскільки постанову про стягнення виконавчого збору ЄДРВП №20902351 було винесено 15.01.2014 р., тому у відповідності з вимогами нової редакції Закону України «Про виконавче провадження у державного виконавця не існує обов'язку щодо перевірки вжиття боржником заходів для самостійного виконання рішення.

Боржник, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними в ній доводами не погоджується, вважає ухвалу законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню. При цьому боржник зазначає про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору з огляду на те, що виконавче провадження було зупинено на протягу всього періоду - з моменту відкриття виконавчого провадження і до моменту закінчення виконавчого провадження. Боржник вважає, що в даному випадку самого факту відкриття виконавчого провадження для стягнення виконавчого збору недостатньо, оскільки державний виконавець повинен надати суду докази вчинення ним заходів примусового виконання рішення суду.

Стягувач відзив на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання не з'явився, причини його неявки суду невідомі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду за клопотанням ДВС продовжено строк вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 ГПК УКраїни, на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.08.2014 р., в зв'язку з необхідністю надання матеріалів виконавчого провадження.

В судовому засіданні 28.08.2014 р. оголошено перерву до 02.09.2014 р.

Стягувач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, а положення ч. 2 ст. 121-2 ГПК України визначають, що неявка стягувача, боржника в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також з огляду на передбачений ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника стягувача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Сумської області від 24.06.2010 року по справі № 18/50-10 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, 7 821 199,45 грн. боргу, 1 411 590,61 грн. пені, 595 960,87 грн. 3% річних, 2 907 586,47 грн. інфляційних збитків, 20 365,18 грн. державного мита, 188,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 17 723 486,81 грн. припинено.

19.07.2010р. на виконання рішення господарського суду Сумської області від 24.06.2010р. було видано відповідний наказ.

08.07.2010 року ВАТ "Сумигаз" змінило найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "Сумигаз".

16.08.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20902351.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010р. на адресу ПАТ «Сумигаз» надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження, від 16.08.2010р. ВП № 20902351, з виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10 про стягнення з ПАТ «Сумигаз» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 7821199 грн. боргу, 1411590,61грн. пені, 595960,87грн. річних, 2907586,47грн. інфляційних збитків, 20365,18грн. державного мита, 188,47грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.09.2010 року (на другий день після отримання постанови ВП № 20902351 про відкриття виконавчого провадження) товариство направило на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву у якій повідомило, про те, що товариство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.05р. № 2711-ІУ, та просило зупинити виконавче провадження на підставі п.15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», до закінчення існування обставин, за яких виконавче провадження було зупинено.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.07.2012р. затверджено мирову угоду, укладену між сторонами.

22.07.2013р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України виконавче провадження ВП № 20902351 було зупинено на підставі п.15 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

15.10.2013р., 06.12.2013р., 19.12.2013р. ПАТ «Сумигаз» зверталось із заявами до відділу примусового виконання рішень ДВС України, у яких просило закінчити виконавче провадження у зв'язку із тим, що є затверджена судом мирова угода, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

15.01.2014 р. державним виконавцем, була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження у зв'язку з закінченням процедури погашення заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу, визначений Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" закінчився.

15.01.2014 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 1275689,10 грн. на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскльки наказ господарського суду Сумської області № 18/50-10 від 19.07.2010 року про стягнення на користь стягувача не був добровільно виконаний боржником у наданий державним виконавцем строк.

15.01.2014р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України виконавче провадження ВП № 20902351 було закінчено на підставі п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання); постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 20902351 від 15.01.2014 р. виділено в окреме провадження.

14.02.2014 р. до господарського суду Сумської області надійшла скарга ПАТ «Сумигаз» № 30/278 від 13.02.2014 р. на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по справі № 18/50-10, в якій скаржник посилається на те, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, що полягали у винесенні постанови від 15.01.2014 р. про стягнення з ПАТ "Сумигаз" виконавчого збору у розмірі 1275689,10 грн. є неправомірними, а сама постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2014 р. підлягає скасуванню як незаконна. Також, на думку скаржника, необхідно скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2014 р., в частині виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2014 р., так як підстав для виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору у державного виконавця не було.

Задовольняючи скаргу ПАТ "Сумигаз", суд першої інстанції виходив з того, що боржник фактично був позбавлений можливості виконати добровільно рішення господарського суду у встановлений державним виконавцем семиденний термін, внаслідок несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. З моменту відкриття виконавчого провадження (16.08.2010 р.) і до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 15.01.2014 р. ВП № 20902351, боржником не пропущений строк для добровільного виконання рішення суду, оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області у справі № 18/50-10 було зупинено протягом всього періоду, примусове виконання рішення суду не відбувалось, суму заборгованості боржник сплачував ДК "Газ України" добровільно в рамках заходів запроваджених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", у подальшому товариство сплачувало заборгованість в рамках укладеної та затвердженої судом Мирової угоди. Державний виконавець, до винесення постанови про стягнення виконавчого збору (15.01.2014 р.), фактично примусового виконання рішення не розпочинав (відсутні витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій).

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд вважав скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" № 30/278 від 13.02.2014 року на дії Державної виконавчої служби України по справі № 18/50-10 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів з такими висновками господарського суду не погоджується.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, а також положенням ст. 84 ГПК України, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на невідповідності процесуальних фактів та обставинах, яким суд першої інстанції не надав правової оцінки.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Згідно частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 3 статті 27 цього ж Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

В силу частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" , у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року N 74/5 , визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

16.08.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20902351 з виконання наказу по справі № 18/50-10.

Дана постанова була направлена на адресу ПАТ «Сумигаз» 27.08.2010 р. та отримана 01.09.2010 р., в межах строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», про що зазначено також самим боржником

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ господарського суду по справі № 18/50-10 у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2010 р. строк боржником добровільно не виконано.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. № 568 «Про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» ПАТ «Сумигаз» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.05р. №2711-ІV.

03.09.2010 року, товариство направило адресу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України заяву у якій повідомило, про те, що товариство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що є безумовною підставою про зупинення виконавчого провадження.

У подальшому державний виконавець з'ясував, що підприємство перебуває в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.05р. № 2711-ІV та зупинив виконавче провадження, до закінчення існування обставин за яких виконавче провадження було зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» щодо порядку погашення заборгованості від 13.01.2011р. № 29Л/І, були внесені зміни, зокрема п. 3.4 ст. З вищевказаного закону викладено в наступній редакції цифри та слова « 1 січня 2011 року» замінено цифрами та словами « 1 січня 2013 року».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергетичної галузі» від 15.05.2013р. (далі Закону 238-7), були внесені зміни, зокрема, п. 3.4 ст. З Закону 2711 і вказаний пункт викладено в наступній редакції, цифри та слова « 1 січня 2013 року» замінено цифрами та словами « 1 січня 2014 року». Тобто, термін дії Закону № 2711-ІV було подовжено до 1 січня 2014 р. і до вказаного строку державним виконавцем було зупинено виконавче провадження та не застосовувались заходи примусового виконання рішення (п.15 ч.1 ст. 37 та п.2 ч.2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»), саме тому, примусове виконання наказу господарського суду Сумської області по справі № 18/50-10 не відбувалось.

15.01.2014 р. державним виконавцем, була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження у зв'язку з закінченням процедури погашення заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу, визначений Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" закінчився.

Отже, державним виконавцем у відповідності до норм закону з моменту відкриття виконавчого провадження (16.08.2010 р.) та до січня 2014 року постанова про стягнення виконавчого збору не виносилась, як це передбачено ч. 3 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження).

Проте, боржником рішення не було виконано в добровільному порядку, незважаючи також на те, що дія Закону № 2711-ІV закінчилася 01.01.2014 р.

У частині другій пункту 20 постанови Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження « визначено, що суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і не був реальним.

Проте матеріалами справи не підтверджено, а боржником не доведено, що встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і не був реальним.

Так, боржник посилається на те, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем було порушено вимоги ст.ст. 24, 30, 46 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла на момент відкриття виконавчого провадження, а ним, відповідно, не було пропущено строк для добровільного виконання, оскільки виконавче провадження було зупинено.

Проте, визнаючи помилковість позиції боржника, колегія суддів зазначає, що скаржником не враховано, що зупинення виконавчого провадження у відповідності до вимог ч. 2 ст. 25 та ч. 3 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) є підставою для зупинення перебігу лише одного строку - строку здійснення виконавчого провадження.

При цьому, зупинення виконавчого провадження не є підставою для ігнорування законних вимог державного виконавця, встановлених, в тому числі, процесуальними документами останнього, зокрема постановою про відкриття виконавчого провадження в частині добровільного виконання рішення суду наданий строк.

Отже, зупинення виконавчого провадження не зупиняє перебіг строку, наданого для добровільного виконання рішення та не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення у вищевказаний строк, який згідно п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження складає 7 днів з моменту її отримання (в даному випадку з 01.09.2010 р.).

Таким чином, зупинення примусового виконання рішення не зупиняє дію частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо самостійного виконання боржником рішення у 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та не впливає на добровільне виконання рішення.

Також, колегія суддів звертає увагу, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника саме за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. В зв'язку з чим, доводи боржника щодо не вчинення державною виконавчою службою примусових дій з виконання рішення не впливають на порядок його добровільного виконання, тому не можуть бути підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

Враховуючи викладене та те, що державний виконавець діяв у межах чинного законодавства, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2014 ВП № 20902351 у розмірі 1275689,10 грн. та визнання незаконними дії відділу примусового виконання рішень ДВС України по винесенню постанови від 15.01.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10, виданого 19.07.2010 р.

Також, колегія суддів звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Вищевказане положення конкретизовано п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту України № 512/5 від 02.04.2012 р., згідно якого, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11-13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

При цьому, мотивування незаконності постанови про закінчення виконавчого провадження в частині виведення в окреме провадження та відкриття нового виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору скаржник зводить лише до порушень Закону України «Про виконавче провадження», які, на його думку, було допущено державним виконавцем при винесенні саме постанови про стягнення виконавчого збору від 15.01.2014 ВП № 20902351. Проте, вказані доводи скаржника жодним чином не підтверджені та є такими, що спростовуються дійсними обставинами справи та нормами чинного законодавства. Крім того, закон встановлює безальтернативність дій, які повинен вчиняти державний виконавець при закінченні виконавчого провадження, в межах якого стягнуто судовий збір.

Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2014 ВП № 20902351 відповідає вимогам ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця з винесення постанов про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2014 р. в частині виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2014 р. та постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10 від 19.07.2010 р. є законними та такими, що відповідають вимогам чинному законодавству, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" № 30/278 від 13.02.2014 року на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України по справі № 18/50-10.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Сумської області від 31.03.2014 року у справі №18/50-10 підлягає скасуванню. В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" № 30/278 від 13.02.2014 року на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України по справі № 18/50-10 слід відмовити.

Що стосується висловлених заявником апеляційної скарги тверджень про те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а є юрисдикцією адміністративного суду, колегія суддів вважає їх в даному випадку недоречними, оскільки, як зазначено в п. 9.1 Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012, за змістом ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121 2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 та про закінчення виконавчого провадження ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 року в частині виведення в окреме провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2014р. ЄДРВП № 41629156 винесені в рамках виконавчого провадження ВП № 20902351 з виконання наказу господарського суду Сумської області № 18/50-10, тому і підлягають оскарженню саме в господарському суді Сумської області, а не в адміністративним судом, як вважає скаржник.

Крім того, твердження заявника про те, що суд першої інстанції безпідставно поновив боржникові строк звернення до суду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи.

В зв'язку з викладеним вимоги, викладені заявником в апеляційній скарзі щодо припинення провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування постанов про стягнення виконавчого збору ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 та про закінчення виконавчого провадження ЄДРВП №20902351 від 15.01.2014 року в частині виведення в окреме провадження є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 84, 99, 101, п. 2 ч. 3 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106, 110, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, м. Київ задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 31.03.2014 року у справі №18/50-10 скасувати.

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України по виконанню наказу господарського суду Сумської області у справі № 18/50-10 відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" ( 40030, м. Суми, вул. О.Береста, 21, код ЄДРПОУ 03352432) на користь Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 37471975) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609,00 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2014 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.