Рішення

від 13.08.2014 по справі 1519/9246/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1519/9246/2012

№пр.2/521/475/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

судді - Буран О.М.

при секретарі - Янкул Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АТЗТ «Будгаз-2» про визнання договорів позики дійсними, стягнення в солідарному порядку боргу за договорами позики, суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, АТЗТ «Будгаз-2» та просить визнати дійсними договори позики від 10 березня 2005 року та від 11 березня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Стягнути в солідарному погрядку з ОСОБА_2, АТЗТ «Будгаз-2» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 березня 2005 року у розмірі 1 000 000 грн.; заборгованість за договором позики від 11 березня 2008 року у розмірі 1 200 000 грн, а також суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплат та трьох відсотків річних від простроченої суми, у розмірі 155 710, 56 грн. Також стягнути з відповідачів на свою користь в рівних частках суму судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 10 березня 2005 року між ОСОБА_1 та головою правління АТЗТ «Будгаз-2», ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 в користування грошові кошти на збільшення оборотних засобів підприємства АТЗТ Будгаз-2» у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. терміном користування 36 місяців, строком повернення до 10.03.2008 року. Проте 11 березня 2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 ще суму у розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн., надавши власноруч підписану ним розписку із зобов'язанням повернути зазначену грошову суму у строк до 11.03.2009 року. При цьому відповідач завірив позивача у гарантованому поверненні 11.03.2009 року всієї суми позичених коштів, у загальному розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) грн.

Відповідно до умов вказаних договорів позики, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених договорами позики, вони не будуть виконані, ОСОБА_2 зобов*язався передати у власність ОСОБА_1, належні йому на праві власності нежитлові будівлі та споруди, які в цілому складаються з: адміністративно-битового корпусу, трубозаготовчого цеху, складу критого зберігання матеріалів - літ. «В», цеху лінії ізоляції - літ. «Д», побутовки - літ. «Ж», складів-навісів - літ. «Г», «Е», «З» що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3 134,7 кв.м, розташованих на земельній ділянці, площею 1,47 га.

Борг у зазначений строк відповідач не повернув, до теперішнього часу ухиляється від обов*язку, покладеного на нього, відповідно до вказаних договорів позики та навмисно уникає позивача і контактів з ним. З метою відновлення свого порушеного права, позивач змушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, тому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

В останні судові засіданні представник відповідача не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки всіх відповідачів, які належним чином були повідомлені про день, годину та місце слухання справи та про причину неявки суду не повідомили, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦПК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 10 березня 2005 року ОСОБА_1 та головою правління АТЗТ «Будгаз-2», ОСОБА_2 було укладено договор позики, згідно з яким ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 в користування грошові кошти на збільшення оборотних засобів підприємства АТЗТ Будгаз-2» у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. терміном користування 36 місяців, строком повернення 10.03.2008 року. 11 березня 2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 ще суму у розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн., із зобов'язанням повернути зазначену грошову суму у строк до 11.03.2009 року. На підтвердження отримання грошових сум, ОСОБА_2 було надано власноруч підписані ним розписки із зобов'язанням повернути зазначені грошові суми: за договором позики від 10 березня 2005 року - до 10.03.2008 року, за договором позики від 11.03.2008 року - до 11.03.2009 року.

Таким чином, з моменту передання позивачем ОСОБА_2 грошових коштів, відповідно до ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України був укладений договір позики, істотні умови якого зафіксовані у розписках, наданих відповідачем, а саме: визначено особу позикодавця та позичальника, суму грошових коштів, що передаються у позику, встановлено строк повернення грошових коштів та сума, яка підлягає поверненню.

Відносини позики, які виникли між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, за своєю природою є одностороннім зобов'язанням (правочином), в якому ОСОБА_2, як позичальник, зобов'язаний повернути отриману ним грошову суму в строк, встановлений за домовленістю сторін (зазначений у розписці), а позивач, як позикодавець, має право прийняти виконання зобов'язання або вимагати належного виконання відповідачем свого обов'язку.

Неодноразові вимоги позивача, щодо добровільного повернення боргу, не дали ніяких результатів, оскільки відповідач постійно ухиляється, посилаючись на різні фактори, які заважають йому провести розрахунок з позивачем.

Зокрема посилання відповідача на те, що він, як голова правління не мав повноважень на укладення договору позики, не приймаються до уваги судом, оскільки ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів, на підтвердження вказаних доводів.

Проте, Положеннями Статуту АТЗТ «Будгаз-2» передбачено, що голова правління самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, в т.ч. укладає договори, інші угоди, підписує юридичні акти, які стосуються діяльності товариства, видає довіреності, відкриває рахунки у банках, за виключенням питань віднесених до компетенції Правління і загальних зборів. Водночас положеннями Статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів товариства входить затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує статутний фонд товариства в 10 разів, між тім сума договорів не перевищує статутного фонду товариства в 10 разів, якій відповідно до Статуту відповідача становить 265 050грн., що в свою чергу свідчить про наявність повноважень голови правління ОСОБА_2 на укладення таких договорів.

За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргових документів у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документа у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розписці відповідач однозначно взяв на себе обов'язок щодо повернення отриманої грошової суми у розмірі 2000000 млн. грн. до 15 травня 2013 року, однак до теперішнього часу позичені грошові кошти ОСОБА_3 не повернув.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від забов язань, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у забов язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В силу вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, одним із наслідків порушення забов*язання є сплата неустойки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплат та 3% річних за порушення строків повернення грошових коштів за період прострочення, розмір якої згідно з розрахунком, доданим до матеріалів справи, становить суму у розмірі 155 710,56 грн.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Також стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 1 700,00 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АТЗТ «Будгаз-2» про визнання договорів позики дійсними, стягнення в солідарному порядку боргу за договорами позики - задовольнити.

Визнати договори позики від 10 березня 2005 року та від 11 березня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсними.

Стягнути в солідарному погрядку з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), АТЗТ «Будгаз-2» (Ідентифікаційний код 06955970) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 березня 2005 року у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Стягнути в солідарному погрядку з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), АТЗТ «Будгаз-2» (Ідентифікаційний код 06955970) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11 березня 2008 року у розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень.

Стягнути в солідарному погрядку з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), АТЗТ «Будгаз-2» (Ідентифікаційний код 06955970) на користь ОСОБА_1 суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплат та трьох відсотків річних від простроченої суми, у розмірі 155 710 (сто п*ятдесят п*ять тисяч сімсот десять) гривень 56 копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), АТЗТ «Будгаз-2» (Ідентифікаційний код 06955970) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого держмита у розмірі 1 700,00 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О.М. Буран

13.