Рішення

від 11.09.2014 по справі (13/260-10(25/87-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.14р. Справа № (13/260-10(25/87-10)

За позовом позивача -1: товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Бізнес Партнер", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

позивача -2: товариства з обмеженою відповідальністю „Домашній затишок", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м. Дніпропетровськ

третя особа Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання угод недійсними та зобов'язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Бізнес Партнер", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Домашній затишок", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 18 883 173,54 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача - 1 (відповідач-1 за зустрічним): не з'явився;

від позивача - 2 (відповідач-2 за зустрічним позовом): не з'явився;

від відповідача (позивач за зустріним позовом): представник Шипіленко Р.О., довіреність №410/4 від 11.08.14р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Бізнес Партнер", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач-1) та товариство з обмеженою відповідальністю "Домашній затишок", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач-2) звернулися до господарського суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) в якій просили суд:

- визнати недійсним кредитний договір №012/110-20/012-08 від 02.09.08р., укладений між відповідачем та позивачем-1 та додаткові угоди до нього за №012/110-20/012-08/1 від 23.02.09р., №012/110-20/012-08/2 від 29.09.09р., №012/110-20/012-08/3 від 29.09.09р.;

- визнати недійсною генеральну кредитної угоди №012/18-01/006-07 від 19.12.07р. та додаткові угоди до неї за №012/18-01/006-07/1 від 01.08.08р., № 012/18-01/006-07/2 від 02.09.08р., №012/18-01/006-07/3 від 29.09.09р.;

- визнати недійсним договір іпотеки №012/18-01/006/2-07 від 21.12.07р., укладений між відповідачем та позивачем-1 і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №13763 від 21.12.07р.;

- визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень №012/18-01/006/2-07/1 від 02.09.08р. (до договору іпотеки №012/18-01/006/2-07 від 21.12.07р.), укладений між відповідачем та позивачем-1 і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №8455 від 02.09.08р.;

- визнати недійсним договір наступної іпотеки №012/18-01/006/1-07 від 19.12.07р., укладений між відповідачем та позивачем-2 і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №13673 від 19.12.07р.;

- визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень №012/18-01/006/1-07/1 від 02.09.08р. (до Договору наступної іпотеки №012/18-01/006/1-07 від 19.12.07р.), укладений між відповідачем та позивачем-2 і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №8454 від 02.09.08р.;

- зобов'язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотеки та зняти заборону з відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки №012/18-01/006/2-07 від 21.12.07р., укладеного між відповідачем та позивачем-1, а саме будівля гуртожитку, житловою площею 1418,0кв.м., загальною площею 3875,1кв.м. зі сміттєзбірником, розміром 4,55х3,90м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кропивницького, буд.21б, яка належить позивачу-1, а також заборонити здійснювати стягнення на вищевказане майно;

- зобов'язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з реєстру наступну іпотеку та зняти заборону з відчуження нерухомого майна, яке було передано у наступну іпотеку та зняти заборону з відчуження нерухомого майна, яке було передано в наступну іпотеку за договором наступної іпотеки №012/18-01/006/1-07 від 12.12.07р., укладеного між відповідачем та позивачем-2, а саме 4-х поверхова нежитлова будівля після реконструкції, загальною площею 1766,6кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кириленка, буд.8, а також заборонити здійснювати стягнення на вищевказане майно.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №17/03 від 17.03.10р. ухвалою суду від 22.03.10р. порушено провадження по справі та призначено слухання.

На підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 та позивача-2 приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 15.06.10р. позовна заява позивача-1 та позивача-2 залишена без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.10р. ухвала суду від 15.06.10р. скасована справа передана на новий розгляд.

Розпорядженням в.о. голови суду від 12.08.10р. справу передано для розгляду по суті судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою суду від 13.08.10р. суддя Первушин Ю.Ю. прийняв справу до свого провадження та призначив слухання.

06.09.10р. до господарського суду Дніпропетровської області від відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Бізнес Партнер", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі по тексту - позивач-1, позивач-1 за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом) та товариства з обмеженою відповідальністю „Домашній затишок", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі по тексту - позивач-2, позивач-2 за первісним позовом, відповідач-2 за зустрічним позовом) заборгованість за генеральною кредитною угодою №012/18-01/006-07 від 19.12.07р. у сумі 18883173,54грн.

Ухвалою суду від 09.09.10р. господарським судом прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.11р. (суддя Первушин Ю.Ю.) у справі №13/260-10(25/87-10) відмовлено в задоволенні позову позивача-1 та позивача-2 до відповідача.

Зустрічний позов позивача за зустрічним позовом до відповідача-1 за зустрічним позовом та до відповідача-2 за зустрічним позовом задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідача-1 за зустрічним позовом та з відповідача-2 за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом заборгованість за генеральною кредитною угодою №012/18-01/006-07 від 19.12.07р. у розмірі 732522,04 доларів США та 13090239,80грн.

Стягнуто з відповідача-1 за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 12750,00грн. витрат на оплату державного мита та 118,00грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення.

Стягнуто з відповідача-2 за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 12750,00грн. витрат на оплату державного мита та 118,00грн. витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.13р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.11р. у справі №13/260-10(25/87-10) залишено без змін, а апеляційна скарга позивача-1 без задоволення.

За результатами касаційного оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.13р. постановою Вищого господарського суду України від 13.08.13р. касаційна скарга позивача-1 задоволена частково. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.13р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.11р. у справі № 13/260-10(25/87-10) скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №(13/260-10(25/87-10) передано для розгляду судді Петренку І.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.13р. справа №(13/260-10(25/87-10) прийнята до свого провадження суддею Петренко І.В., а розгляд справи призначений на 12.09.13р.

Суд розгляд справи відкладав з 12.09.13р. на 01.10.13р.

Ухвалою суду від 01.10.13р. провадження у справі зупинено.

Після усунення обставин, які сприяли зупиненню провадження у справі, господарський суд ухвалою від 04.08.14р. провадження у справі поновив та призначив слухання на 26.08.14р.

Суд, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів, а саме по 15.09.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 26.08.14р. на 11.09.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач-1 за первісним позовом про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.09.14р. з відміткою представника позивача-1 за первісним позовом про отримання ухвали суду 06.09.14р.

Позивач-2 за первісним позовом про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 10.09.14р. з відміткою представника позивача-2 за первісним позовом про отримання ухвали суду 06.09.14р.

Відповідач за первісним позовом про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 26.08.14р.

11.09.14р. позивач-1 за первісним позовом не забезпечив явку свого представника в судове засідання, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням директора та представника до міста Києва.

Позивач-2 за первісним позовом не забезпечив явку свого представника в судове засідання, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою директора.

Повноважний представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити; первісні позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Повноважний представник позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з письмовою заявою за вих.№б/н від 11.09.14р. в якій заперечує проти задоволення клопотань позивача-1 за первісним позовом та позивача-2 за первісним позовом і просив суд розглянути справу за наявними матеріалами. Звернув увагу суду, що процесуальний строк розгляду справи добігає кінця.

Третя особа не забезпечила явку свою або свого представника в судове засідання, з заявами і клопотаннями до суду не зверталася.

Дослідивши клопотання позивача-1 за первісним позовом та позивача-2 за первісним позовом про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що зазначені клопотання задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність обставин на які посилаються сторони. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторони позивача за первісним позовом.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників позивача-1 за первісним позовом та позивача-2 за первісним позовом і третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.09.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача за зустрічним позовом, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Домашній затишок" (далі по тексту - позивач-2, позивач-2 за первісним позовом, відповідач-2 за зустрічним позовом, позивачальник-1), товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Бізнес Партнер" (далі по тексту - позивач-1, позивач-1 за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом, позичальник-2), (а разом далі по тексту - позичальники) та відкритим акціонерними товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі по тексту - відповідач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, банк) укладено Генеральну кредитну угоду №012/18-01/006-07 (далі по тексту - угода).

На виконання п.1.1. вищезгаданої угоди, між банком та позичальником-2 укладено кредитний договір №012/18-01/008-07 від 19.12.07р., відповідно до якого позичальнику відкрита не відновлювальна кредитна лінія в сумі 8500000,00грн. із сплатою 14,25% річних строком до 07.12.17р. та кредитний договір №012/110-20/012-08 від 02.09.08р., відповідно до якого позичальнику відкрита не відновлювальна кредитна лінія з лімітом кредитування 635600,00дол. США із сплатою 12,25% річних строком до 15.08.13р.

Також, на виконання п.1.1 угоди, між банком та позичальником-2 укладено кредитний договір №012/18-01/007-07 від 19.12.07р., відповідно до якого позичальнику відкрита не відновлювальна кредитна лінія в сумі 3500000,00грн. із сплатою 14,25% річних строком до 07.12.17р. 01.08.08р. Додатковою угодою № 012/18-01/007-07/2 змінена відсоткова ставка за кредитом на 17% річних.

На підставі Генеральної кредитної угоди з позивачем -2 укладено кредитний договір №012/18-01/007-07 від 19.12.07р. з лімітом кредитування 3500000,00грн. із сплатою 14,25% річних строком до 07.12.17р. та з позивачем-1 укладено кредитний договір №012/18-01/008-07 від 19.12.07р. з лімітом кредитування 8500000,00грн. із сплатою 14,25% річних строком до 07.12.17р.

В забезпечення виконання умов Генеральної кредитної угоди з відповідачем укладено:

- договір іпотеки №012/18-01/006/2-07 від 21.12.07р. (позивачем-1);

- договір наступної іпотеки № 012/81-01/006/1-07 від 19.12.07р. (позивачем -2);

- договір поруки №012/18-01/006/4-07 від 19.12.07р. (позивач - 1);

- договір поруки №012/18-01/006/3-07 від 19.12.07р. (позивач -2);

- договір поруки №012/18-01/006/5-07 від 19.12.07р. (ОСОБА_4);

- договір поруки №012/18-01/006/6-07 від 19.12.07р. (ОСОБА_5).

Первісні позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що підписання додаткових угод було вимушеним для позичальників, суперечило їх законним правам та інтересам. Крім того, на думку позивачів, спірні кредитні угоди не відповідають вимогам законодавства України з огляду на встановлення зобов'язань у грошовій одиниці в доларах США замість гривні України. На підтвердження своїх вимог позивачі послались на статтю 198 Господарського кодексу України, статтю 524 Цивільного кодексу України, статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтю 35 Закону України "Про Національний банк України" та інше.

Банк первісні позовні вимоги не визнає посилаючись на наступне.

Відповідно до п. 6.5. Генеральної угоди та п. 7.3. Кредитних договорів у разі збільшення вартості кредитних ресурсів, або порядку виконання зобов'язань сторін за кредитними договорами внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України - в Генеральну кредитну угоду, за погодженням з Позичальниками (а у випадку зменшення відсоткової ставки за кредитом та на підставі п.6.6. цієї угоди - в односторонньому випадку згідно ст. 651 Цивільного кодексу України з повідомленням Позичальників) вносяться в десятиденний строк відповідні зміни з моменту настання таких змін.

За період з грудня 2007 року (дата надання кредиту) по липень 2008 року (дата відправки листа про зміну відсоткової ставки) відбулася істотна зміна обставин, а саме: облікова ставка НБУ збільшилась з 8% до 12%; середньозважена вартість залучення строкових коштів банками України значно збільшилась, згідно офіційних даних НБУ з 10% до 16% річних; зростання середньорічного індексу інфляції у 2008 року становило 125%.

Оскільки, для здійснення кредитування відповідач використовує також кошти, які запозичує у Національного Банку України, то розмір відсоткових ставок та їх зміна пов'язана зі ставками рефінансування та обліковою ставкою НБУ.

Ставки рефінансування НБУ це виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється НБУ. НБУ встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки. Облікова ставка НБУ - виражена у відсотках плата, що береться за рефінансування комерційних банків (Закон України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ «Про Національний Банк України»).

Згідно статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитом, які бере сам банк і процентної ставки, що виплачується ним по депозитам.

Таким чином, у результаті істотних змін обставин наведених вище, у серпні 2008 року відповідач вимушений змінити відсоткову ставку за користування кредитними ресурсами з 14,25% річних на 17% річних, у зв'язку з чим позивачу -1 та позивачу -2 надано лист, під власноручний підпис, про збільшення відсоткової ставки, до матеріалів справи долучено копії листів № 1191 та №1192 від 21.07.08р.

Враховуючи викладені обставини 01.08.08р. між відповідачем та позивачами до Генеральної угоди підписана додаткова угода № 012/18-01/006-07/1 відповідно до якої відсоткова ставка збільшена до 17% річних.

У липні 2008 року до відповідача надійшло клопотання позивача про збільшення ліміту кредитування на 850000,00 дол. США.

Враховуючи викладені обставини 02.09.08р. між відповідачем та позивачами укладена додаткова угода № 012/18-01/006-07/2 до Генеральної кредитної угоди, відповідно до якого збільшено ліміт кредитування до 15165091,00грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладення угоди.

02.09.08р. в рамках генеральної угоди між відповідачем та позивачем-1 укладено Кредитний договір №012/110-20/012-08 відповідно до якого надано кредит з лімітом кредитування 653000,00 дол. США із сплатою 12,25% річних строком до 15.08.2013 року.

За час користування кредитними коштами, позивачем -1 неодноразово порушувався графік погашення заборгованості, про що на його адресу направлялися листи попередження про існування заборгованості, які в копіях долучені до матеріалів справи. У відповідь на листи попередження від позивачів надходили листи з проханням відстрочити платежі.

27.05.09р. за вих. № 1926 позивачам під власноручний підпис надано лист в якому повідомлялося про рішення кредитного комітету, відносно клопотання позивачів про надання перенесення графіків погашення кредитів, надання відстрочки по оплаті відсотків, копія якого долучена до матеріалів справи з умовою підняття відсоткової ставки по кредитному договору № 012/18-01/008-07 з 17% до 19%, у відповідь на який 04.06.09р. отримано лист згоду, копія якого долучена до матеріалів справи.

В результаті вказаних дій 29.09.09р. між позивачами та відповідачем укладена додаткова угода № 012/18-01/006-07/3 до генеральної кредитної угоди про встановлення ліміту кредитування у розмірі 16831439,12грн., а також змінена відсоткова ставка до 19% річних за кредитними зобов'язаннями позивача -1.

На підставі змін у Генеральній угоді, до Кредитного договору № 012/18-01/008-07 укладена додаткова угода № 012/18-01/008-07/6 відповідно до якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, останньому надана відстрочка платежу по погашенню основної заборгованості за кредитом, фактична заборгованість позивача -1 на момент укладення угоди становила 8697757,72грн., сплата відсотків за користування кредитними коштами змінена до 19% річних, а також, відповідно до п. 4 додаткової угоди фактична заборгованість за сумою кредиту на дату закінчення терміну дії кредитних канікул збільшується на суму процентів, нарахованих Відповідачем.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору № 012/110-20/012-08 кредитні кошти надаються позичальнику, у разі виконання останнім п. 2.5., 5.1., ст. 4, та п. 10.2 договору, на підставі письмової заяви, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового на транзитний рахунок з метою подальшої конвертації на Міжбанківському Валютному Ринку України та зарахувати отриману суму у безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника.

За період з вересня 2008 року по листопад 2008 року на підставі письмових заявок Позивача -1, відбулося перерахування грошових коштів по кредитному договору на загальну суму 635600,00 дол. США.

11.10.08р. з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, затверджена постанова Правління Національного Банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», відповідно до п. 2.1. якої , заборонено надання кредитів в іноземній валюті клієнтам, котрі не мають валютної виручки.

У зв'язку з чим 20.10.08р. до відповідача надійшло клопотання позивача-1 щодо перерахування залишку невикористаного ліміту кредиту у розмірі 17400,00 дол. США по кредитному договору № 012/110-20/012-08 від 02.09.2008 року, в національній валюті.

29.01.09р. на адресу позивача -1 направлена відповідь, відповідно до якої видача кредитних коштів у розмірі 133,98 тис.грн.. (еквівалент 17,4 тис. дол. США за курсом НБУ 1 дол. США - 7,7грн.) можлива, шляхом укладення нового кредитного договору, однак, після страхування заставного майна, яке необхідно застрахувати не пізніше 01.03.09р., що не було виконане позивачами.

Враховуючи викладені обставини відповідач вважає, що умови кредитного договору №012/110-20/012-08 від 02.09.08р. з його боку виконані в повному обсязі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті, тому операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши передумови укладення спірних договір, умови їх фактичного укладення та дії позивачів щодо їх належного виконання господарський суд дійшов висновку, що договори про надання кредиту були укладені на власний розсуд кредитора та позичальника з урахуванням чинного законодавства України.

Дослідивши передумови укладення спірних договір, умови їх фактичного укладення та дії позивачів щодо їх належного виконання господарський суд дійшов висновку, що сторонами було дотримано вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд встановив, що зміст оспорюваних правочинів відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

Правоздатність сторін правочинів господарським судом перевірена та визнана такою, що дозволяє сторонам укладати оспорювані правочини;

Господарському суду не було доведено належними доказами, що волевиявлення позивачів за первісним позовом якимось чином було обмежене або суперечило їх внутрішній волі, у зв'язку з чим господарський суд визнає його вільним та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірні договори та додаткові угоди, якими внесені зміни по підвищенню відсоткової ставки, підписані уповноваженими представниками сторін.

З підвищенням відсоткової ставки позивачі погодилися без жодних застережень (докази зворотного в матеріалах справи відсутні), що свідчить про розуміння останніми можливих наслідків на момент укладення додаткових угод до спірних договорів.

Доводи позивачів про наявність правових підстав для задоволення позову з посиланням на підписання спірних угод у зв'язку з тяжкими обставинами спростовуються фактом, що підприємництво в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України є самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський суд вважає, що волевиявлення сторін договорів при укладенні додаткових угод було вільним, наявності односторонньої зміни умов договору та впливу "тяжких обставин" при укладенні додаткових угод позивачами не доведено.

Господарський суд розцінює звернення позивачів до суду з позовом про визнання договорів недійсними як ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань.

В розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті або їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені кошти як у національній, так і в іноземній валюті. Статтями 47,49 зазначеного вище Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Діючим законодавством не передбачено будь - яких заборон або обмежень на видачу кредитів в іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті). Таким чином, банк має право надавати кредит (розміщувати залучені ним кошти) незалежно від виду валюти.

Основним законодавчим документом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", на який посилаються позивачі.

Дійсно, згідно з положеннями даного Декрету, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь - яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Разом з цим, ч.1 ст.5 цього ж Декрету передбачено, що на здійснення валютних операцій Національним банком видаються відповідні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Посилання позивачів на п. "г" ч.4 ст.5 Декрету є цілком безпідставним, оскільки до спірних правовідносин необхідно застосовувати п."в" ч.4 ст.5 цього Декрету, відповідно до якого індивідуальної ліцензії потребують операцій з надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищує встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті, тому операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Виходячи із зазначених норм, чинне законодавство передбачає можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Так, Національним Банком України відповідачу видано Банківську ліцензію №10 від 11.10.06р., якою передбачено право на здіснення банківських операцій, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, а також, дозвіл № 10-4 від 11.10.06р., яким передбачено право банку на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку.

Що стосується використання іноземної валюти як засобу платежу, то згідно Положення про порядок видачі НБУ індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.04р. №483, то п.1.5. цього Положення передбачено, що використання іноземної валюти, як засобу платежу, без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями) у випадках передбачених законами України.

У відповідача є відповідний дозвіл та дозвіл №10-4 від 11.10.2006 року, відповідно до якого відповідачу надано право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку.

Укладення Кредитного договору №012/110-20/012-08 в іноземній валюті та використання іноземної валюти як засобу платежу по кредитним зобов'язанням позивача-1 вимогам чинного законодавства України не суперечить, а тому, підстави для визнання наведеного кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними - відсутні.

Щодо визнання недійсними договорів поруки №012/18-01/006/6-07 від 19.12.2007 року, №012/18-01/006/5-07 від 19.12.2007 року, слід зазначити, що вищезгадані правочини №012/18-01/006/6-07 та №012/18-01/006/5-07 укладені між відповідачем та фізичними особами, які позивачами у даній справі не являються. Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що оскільки дані договори поруки укладені між особами, які не є позивачами по справі та, відповідно, не є суб'єктами господарських правовідносин, які розглядаються господарським судом, вимога позивача -1 та позивача -2 про розірвання цих договорів є неправомірною.

Правомірність вказаних вище висновків суду підтверджується рішенням висвітленим в ухвалі від 16.10.13р. по справі №6-26438св13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме в частині залишення в силі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.06.13р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання Генеральної кредитної угоди № 012/18-01/006-07 від 19.12.07р. та визнання недійсним договору поруки № 012/18-01/006/7-07 від 11.10.10р.

Зміст договорів поруки № 012/18-01/006/5-07 від 19.12.07р. та № 012/18-01/006/6-07 від 19.12.07р. був предметом дослідження рішення апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №22-ц/774/710/К/14 від 06.06.13р., ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.13р. по справі №6-26438св13 та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.07.14р. в яких встановлено дійсний обсяг відповідальності поручителів за вказаними договорами поруки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань позичальників за генеральною кредитною угодою.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення ст.627 Цивільного кодексу України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 651 Цивільного кодексу України закріплює правило, за яким зміна договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України, зміни, внесені в договір, є дійсними лише у випадку вчинення їх у такій самій формі, що й договір.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України зобов'язує позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та порядок, встановлений договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем за зустрічним позовом на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги слід визнати частково обґрунтованими, документально частково доведеними, такими, що частково не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.п.3.1.,6.1, 10.2. кредитних договорів, кредит наданий позичальникам 1 та 2 на умовах забезпечення його повернення, сплати нарахованих відсотків, а також штрафних санкцій та дострокового стягнення заборгованості.

Натомість, в порушення умов п. 6.1. кредитних договорів, позичальниками 1 та 2 своєчасне погашення кредитних коштів згідно Графіків погашення заборгованості здійснено не було (докази зворотного відсутні). Відповідно до п.10.2. кредитних договорів, позичальники 1 та 2 несуть відповідальність за порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитами, передбачену вимогами кредитних договорів, та сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

05.03.10р. за вих. № 19-10/146-149 на адресу позичальників 1, 2 Банком було направлено відповідну вимогу щодо погашення заборгованості по кредитним договорами №012/18-01/008-07 від 19.12.2007р. та № 012/110-20/012-08 від 02.09.2008 року. Відповідно до Повідомлення, яке було отримано позичальниками 17.03.10р., на добровільне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором банком було встановлено строк 30 календарних днів.

27.08.10р. позичальникам 1 та 2 за вих.№19-10/503 направлено аналогічну вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 012/18-01/007-07 від 19.12.07р.

Пунктом 7.4. Кредитних договорів, а також, ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, банк має право вимоги дострокового повного погашення заборгованості позичальником за кредитним договором.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом, станом на 06.09.10р., наполягав на стягненні заборгованості з відповідачів 1,2 за зустрічним позовом 13090239,82грн. та 732522,41 дол. США, а саме:

- за кредитним договором №012/18-01/008-07 від 19.12.07р.

кредит - 9042267,11грн.;

проценти - 1021111,52грн.;

пеня по кредиту - 44034,04грн.;

пеня по процентам - 78789,95грн.

Разом: 10186202,62грн.

- за кредитним договором №012/110-20/012-08 від 02.09.08р.:

кредит - 672379,06 дол. США;

проценти - 49194,20 дол. США;

пеня по кредиту - 7049,34 дол.США;

пеня по процентам - 3899,81 дол.США.

Разом: 732522,41 дол.США.

- за кредитним договором № 012/18-01/007-07 від 19.12.07р.

кредит - 2691379,74грн.;

проценти - 201653,60грн.;

пеня по кредиту - 4929,62грн.;

пеня по процентам - 6074,24грн.

Разом: 2904037,20грн.

З огляду на заперечення позичальників та неможливість визначити правильність наданих Банком розрахунків зустрічних позовних вимог без застосування спеціальних знань, господарським судом відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі було зупинене з метою призначення судової експертизи. На вирішення експерту було поставлено наступні запитання:

1. Встановити, яка сума кредитних коштів була передана та отримана за кредитним договором № 012/18-01/008-07 від 19.12.07р., чи підтверджується цей факт документально?

2. Встановити, яка сума кредитних коштів була передана та отримана за кредитним договором № 012/110-20/012-08 від 02.09.08р., чи підтверджується цей факт документально?

3. Встановити, яка сума кредитних коштів була передана та отримана за кредитним договором № 012/18-01/007-07 від 19.12.07р., чи підтверджується цей факт документально?

4. Чи є документально та арифметично обґрунтованим розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №012/18-01/008-07 від 19.12.07р. наведений за зустрічним позовом від 06.07.10р. вих. №3133 заявленим ПАТ "Райфайзен банк Аваль"?

5. Чи є документально та арифметично обґрунтованим розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 012/110-20/012-08 від 02.09.2008р. наведений за зустрічним позовом від 06.07.2010р. вих. №3133 заявленим ПАТ "Райфайзен банк Аваль"?

6. Чи є документально та арифметично обґрунтованим розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 012/18-01/007-07 від 19.12.07р. наведений за зустрічним позовом від 06.07.10р. вих. №3133 заявленим ПАТ "Райфайзен банк Аваль"?

7. Чи є документально та арифметично обґрунтованим контрразрахунок станом на 01.09.2010р. сум за кредитним договором № 012/18-01/008-07 від 19.12.2007р. укладеним між ТОВ "Твій бізнес партнер" та ПАТ "Райфайзен банк Аваль" наданий із клопотанням від 07.10.10р.?

8. Чи є документально та арифметично обґрунтованим контрразрахунок станом на 01.09.10р. сум за кредитним договором № 012/110-20/012-08 від 02.09.08р. укладеними між ТОВ "Твій бізнес партнер" та ПАТ "Райфайзен банк Аваль" наданий із клопотанням від 07.10.10р.?

9. Чи є документально та арифметично обґрунтованим контрразрахунок станом на 01.09.10р. суми за кредитним договором № 012/18-01/007-07 від 19.12.07р. укладеним між ТОВ "Домашній затишок" та ПАТ "Райфайзен банк Аваль" наданий із клопотанням від 07.10.2010р.?

10. Чи можливо на підставі документів наданих сторонами до матеріалів справи встановити розмір заборгованості за кредитним договором № 012/18-01/008-07 від 19.12.07р., якщо так, то яку суму складає, сума заборгованості за зобов'язаннями з повернення кредитних коштів, яка сума нарахованих сплачених та несплачених відсотків, неустойки (пені за кредитними коштами та пені за несплачені відсотки) та комісії якщо такі є?

11. Чи можливо на підставі документів наданих сторонами до матеріалів справи встановити розмір заборгованості за кредитним договором № 012/110-20/012-08 від 02.09.08р., якщо так, то яку суму складає, сума заборгованості за зобов'язаннями з повернення кредитних коштів, яка сума нарахованих сплачених та несплачених відсотків, неустойки (пені за кредитними коштами та пені за несплачені відсотки) та комісії якщо такі є?

12. Чи можливо на підставі документів наданих сторонами до матеріалів справи встановити розмір заборгованості за кредитним договором № 012/18-01/007-07 від 19.12.07р., якщо так, то яку суму складає, сума заборгованості за зобов'язаннями з повернення кредитних коштів, яка сума нарахованих сплачених та несплачених відсотків, неустойки (пені за кредитними коштами та пені за несплачені відсотки) та комісії якщо такі є?

19 серпня 2011 року до господарського суду надійшов висновок №257/258-10 судово-економічної експертизи (т. 4 а.с. 70-92), в якому було зазначено наступне:

По першому питанню: Документально підтверджується перерахування кредитних коштів від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Твій Бізнес Партнер" на суму 8486507,94грн. за кредитним Договором №012/18-01/008-07 від 19.12.07 року.

По другому питанню: Документально підтверджується перерахування кредитних коштів від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Твій Бізнес Партнер" по Договору №012/110-20/012-08 від 02.09.08р. в сумі 635600,00 доларів США.

По третьому питанню: Документально підтверджується перерахування кредитних коштів від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Твій Бізнес Партнер" в сумі 3 478 888,74 гривень згідно кредитного Договору №012/18-01/007-07 від 19.12.07 року.

По четвертому питанню: Документально підтверджується розрахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" наведений за зустрічному позові від 06.07.10р. вих.№3133.

По п'ятому питанню: Документально підтверджується розрахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" наведений у зустрічному позові, від 06.07.10 року №3133 заявленим ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

По шостому питанню: Документарно підтверджується розрахунок ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" наведений за зустрічному позові, від 06.07.10 року №3133 заявленим ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №012/18-01/007-07 від 19.12.07р.

По сьомому питанню: Експертом проведено розрахунок суми заборгованості за кредитним Договором №012/18-01/008-07 від 19.12.07р., детально цифрові дані наведено Додатку №1,2 "Відомість результатів дослідження розрахунку суми заборгованості за кредитним Договором №012/18-01/008-07 від 19.12.08р". Встановити правильність розрахунку наданого з клопотанням від 07.10.2010 року експерту не надається за можливе.

По восьмому питанню: Експертом проведено розрахунок суми заборгованості за кредитним Договором №012/110-20/012-08 від 02.09.08р. Детальніше цифрові дані наведено Додатку №3,4 "Відомість результатів дослідження розрахунку суми заборгованості за кредитним Договором №012/18-01/008-07 від 19.12.08р". Встановити правильність розрахунку, наданого з клопотанням від 07.10.10 року, експерту не виявилось за можливе.

По дев'ятому питанню: Експертом проведено розрахунок суми заборгованості за кредитним Договором №012/18-01/007-07 від 19.12.07р. Детальніше цифрові далі наведено Додатку №5,6 "Відомість результатів дослідження розрахунку суми заборгованості за кредитним Договором №012/18-01/008-07 від 19.12.08р". Встановити правильність розрахунку, наданого з клопотанням від 07.10.10р., експерту не виявилось за можливе.

По десятому питанню: Документально підтверджується сума заборгованості за кредитним договором №012/18-01/008-07 від 19.12.07р. станом на 06.09.10р., яка складає 10186202,20грн, а саме: по тілу кредиту в сумі 9042267,11грн., по процентах по кредиту в сумі 1021111,50грн., по пені по кредиту в сумі 44034,04грн., по пені по процентах в сумі 78789,95грн.

По одинадцятому питанню: Документально підтверджується сума заборгованості за кредитним договором №012/110-20/012-08 від 02.09.08р. станом на 06.09.10р., яка складає 732522,04 долара США, а саме: по тілу кредиту в сумі 672379,06 доларів США, по процентах по кредиту в сумі 49194,2 доларів США, по пені по кредиту в сумі 7049,30 доларів США, по пені по процентах в сумі 3899,81 доларів США.

По дванадцятому питанню: Документально підтверджується сума заборгованості за кредитним договором №012/18-01/007-07 від 19.12.07р. станом на 06.09.10р., яка складає 2904037,67грн, а саме: по тілу кредиту в сумі 2691379,74грн., по процентах по кредиту в сумі 201653,60грн., по пені по кредиту в сумі 4929,50рн., по пені по процентах в сумі 6074,20грн.

З огляду на наведені вище обставини справи, враховуючи надзвичайну складність розрахунків спірної заборгованості за кредитними договорами, господарським судом визнано документально доведеною суму заборгованості за кредитним договором №012/18-01/008-07 від 19.12.07р. станом на 06.09.10р., яка складає 10186202,20грн, а саме, по тілу кредиту в сумі 9042267,11грн., по процентах по кредиту в сумі 1021111,50грн. за період з 07.03.08р. по 06.10.10р., по пені по кредиту в сумі 44034,04грн. за період з 01.12.09р. по 06.10.10р., по пені по процентах в сумі 78789,95грн. за період з 01.12.09р. по 06.10.10р.; суму заборгованості за кредитним договором №012/110-20/012-08 від 02.09.08р. станом на 06.09.10р., яка складає 732522,04 долара США, а саме, по тілу кредиту в сумі 672379,06 доларів США, по процентах по кредиту в сумі 49194,2 доларів США за період з 08.09.08р. по 25.08.10р., по пені по кредиту в сумі 7049,30 доларів США за період з 01.12.09р. по 06.10.10р., по пені по процентах в сумі 3899,81 доларів США за період з 01.12.09р. по 06.10.10р.; суму заборгованості за кредитним договором №012/18-01/007-07 від 19.12.07р., станом на 06.09.10 року, яка складає 2904037,67грн, а саме, по тілу кредиту в сумі 2691379,74грн., по процентах по кредиту в сумі 201653,60грн. за період з 27.12.07р. по 25.08.10р., по пені по кредиту в сумі 4929,50грн. за період з 01.12.09р. по 06.10.10р., по пені по процентах в сумі 6074,20грн. за період з 01.12.09р. по 06.10.10р.

Отже, за розрахунком судового експерта, за кредитним договором №012/18-01/008-07 від 19.12.2007р. станом на 06.09.10р. заборгованість складає 10186202,20 грн. на відміну від розрахунку позивача за зустрічним позовом - 10186202,60грн., тому в цій частині позов підлягає задоволенню частково в межах підтвердженої судовим експертом суми.

За розрахунком судового експерта за кредитним договором №012/110-20/012-08 від 02.09.08р., станом на 06.09.10р. заборгованість складає 732522,04 долара США, на відміну від розрахунку позивача за зустрічним позовом - 732522,41 долар США. Тому в цій частині позов підлягає задоволенню частково в межах підтвердженої судовим експертом суми.

За розрахунком судового експерта за кредитним договором №012/18-01/007-07 від 19.12.07р., станом на 06.09.10 року заборгованість складає 2904037,67грн. на відміну від розрахунків позивача за зустрічним позовом - 2904037,20грн. З огляду на межі заявлених позовних вимог щодо кредитного договору №012/18-01/007-07 від 19.12.07р., стягненню підлягає заявлена позивачем сума - 2904037,20грн.

Частиною 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №22-ц/774/710/К/14 від 06.06.13р., ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.10.13р. по справі №6-26438св13 та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.07.14р. є належними доказами дійсності оспорюваних договорів та обґрунтованості і законності стягнення спірної заборгованості.

Дослідивши змісту договорів поруки № 012/18-01/006/4-07 від 19.12.07р. та № 012/18-01/006/3-07 від 19.12.07р. господарський суд дійшов висновку, що поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, так як відсутня їх спільна порука, оскільки між банком та поручителями укладено окремі договори поруки.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи у суді не надано належних доказів виконання укладених між сторонами та оспорюваними позивачами за первісним позовом договорів, господарський суд вважає, що вказані обставини є додатковим підтвердженням обґрунтованості рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення господарський суд, крім вищевикладених норм чинного законодавства керувався наступними.

Згідно ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору, вимогами кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за п.1.2 договорів поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України та п.3.1. договорів поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покласти на позивачів за первісним позовом у рівних частинах.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідачів за зустрічним позовом в рівних частинах.

Керуючись положеннями Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 553, 554, 611, 627, 628, 629, 638, 651, 654, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Бізнес Партнер" (50055, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кириленка, 8; ідентифікаційний код 34684964) на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (49044, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 35; ідентифікаційний код 19358201) 732522,04 доларів США (сімсот тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять два долара США 04 цента) та 13090239,80грн. (тринадцять мільйонів дев'яносто тисяч двісті тридцять дев'ять грн. 80 коп.) - заборгованість за генеральною кредитною угодою №012/18-01/006-07 від 19.12.07р., видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Домашній затишок" (50036, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Бикова, 12; ідентифікаційний код 32974457) на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (49044, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 35; ідентифікаційний код 19358201) 732522,04 доларів США (сімсот тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять два долара США 04 цента) та 13090239,80грн. (тринадцять мільйонів дев'яносто тисяч двісті тридцять дев'ять грн. 80 коп.) - заборгованість за генеральною кредитною угодою №012/18-01/006-07 від 19.12.07р., видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Твій Бізнес Партнер" (50055, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кириленка, 8; ідентифікаційний код 34684964) на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (49044, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 35; ідентифікаційний код 19358201) 12750,00грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) - витрат на оплату державного мита; 118,00грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Домашній затишок" (50036, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Бикова, 12; ідентифікаційний код 32974457) на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (49044, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 35; ідентифікаційний код 19358201) 12750,00грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) - витрат на оплату державного мита; 118,00грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення, видати наказ.

В решті відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.09.14р.

Суддя І.В. Петренко