Постанова

від 08.09.2014 по справі 826/9848/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2014 року 11:00 № 826/9848/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мідлайн» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2014 року №18126552208 та №18226552208, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідлайн» (надалі - позивач або ТОВ «Мідлайн») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2014 року №18126552208 та №18226552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Мідлайн» не порушувало вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 29.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у межах та на підставі наданих їй повноважень у зв'язку з виявленими порушеннями ТОВ «Мідлайн» податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 29.07.2014 року на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мідлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Вега-Сервіс 2009» (ПН 36438654), ТОВ «УБК Будпромінвест» (ПН 37911407) за період 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, на підставі чого складено акт від 30.12.2013 року №863/26-55-22-08/35921298 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновки про наступні порушення ТОВ «Мідлайн» податкового законодавства:

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат безпідставно внесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ПП «Вега-Сервіс 2009», ТОВ «УБК Будпромінвест» на загальну суму 145 600,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30 576,00 грн., у тому числі по періодах: за 9 місяців 2012 року - 30 576,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 29 120,00 грн., а саме: за липень 2012 року - на загальну суму ПДВ 29 120,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 року:

- №18226552208, яким ТОВ «Мідлайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем 29 120,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 280,00 грн.;

- №18126552208, яким ТОВ «Мідлайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» за основним платежем 30 576,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 644,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подані скарги на оскаржувані рішення, за результатами розгляду яких рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.05.2014 року №4552/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 05.06.2014 року №10113/6/99-98-10-01-15 скарги ТОВ «Мідлайн» залишено без розгляду, а податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 року №18226552208 та №18126552208 - без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Мідлайн» в звітних (податкових) періодах з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Вега-Сервіс 2009» (ПН 36438654), ТОВ «УБК Будпромінвест» (ПН 37911407).

Взаємовідносини з ПП «Вега-Сервіс 2009».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ПП «Вега-Сервіс 2009» (Виконавець) укладено договір №3847/12 на виконання робіт з.д.послуг з пропарювання, промивки, дегазації та зовнішньої очистки, фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн від 10.07.2012 року, згідно умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи з промивки та очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією (підготовки під налив та до деповського (капітального) ремонту), а також нанесення трафарету, з зовнішньої очистки та фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн, належних Замовнику на певному правовому статусі, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином та в належні строки виконані роботи.

Згідно розділу 2 вказаного вище договору, Замовник не менше ніж за 10 (десять) діб до запланованого виконання робіт направляє Виконавцю письмову заявку, в якій вказує наступну інформацію: кількість і номери залізничних вагонів-цистерн, які направляються для виконання робіт; вид робіт (у випадку виконання робіт з промивки та очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією залізничних вагонів-цистерн перед проведенням деповського ремонту - зазначити це окремим рядком або колір фарбування вагонів, написи, котрі треба нанести після фарбування та місця їх нанесення, при наявності нестандартних трафаретів бланки трафаретів Замовник повинен надати Виконавцю); за необхідності - станцію призначення, на яку повинні відправлятися підготовлені вагони-цистерни.

При цьому, вартість виконання робіт з промивки та очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією залізничних вагонів-цистерн та з зовнішньої очистки та фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн в розрахунку на 1 (один) залізничний вагон-цистерну на момент укладення даного Договору вказана у Протоколі узгодження договірної ціни, який становить невід'ємну частину Договору.

Так, згідно протоколу узгодження договірної ціни №1 від 10.07.2012 року, сторони погодили, що загальна вартість робіт з ПДВ складає 59 360,00 грн.

На підтвердження реальності фінансово-господарської операції, здійсненої на підставі договору №3847/12 від 10.07.2012 року позивачем надано суду наступні документи (їхні копії):

- заявки на виконання робіт з зовнішньої очистки та фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн з нанесенням написів за вих.№479 від 10.07.2012 року;

- рахунків-фактур №СФ-0000713 від 10.07.2012 року на суму 59 360,00 грн.;

- акту №ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.07.2012 року на суму 59 360,00 грн. разом з ПДВ;

- податкової накладної від 13.07.2012 року на суму 59 360,00 грн. разом з ПДВ;

- платіжне доручення №990 від 13.07.2012 року на загальну суму 59 360,00 грн.

Водночас, у відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Принципал) та ТОВ «УБК Будпромінвест» (Комерційний агент) укладено договір про надання послуг (агентський договір) №2143/12 від 07.06.2012 року, згідно умов якого Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати Принципалу послуги із сприяння в укладення наступних правочинів: пошук та залучення Клієнтів для укладення договорів перевезення з Принципалом; інформування потенційних клієнтів про послуги Принципала щодо умов надання послуг та умов укладення договорів; сприяння та супроводження переговорного процесу між потенційними клієнтами та Принципалом; сприяння та супроводження процесу укладення та виконання договорів про надання послуг.

При цьому, зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що обов'язком Комерційного агента, зокрема, є звітування перед Принципалом щодо виконання своїх обов'язків, передбачених цим Договором, якому кореспондується право Принципала на отримання від Комерційного агенту звіту.

На виконання умов даного договору позивачем надано суду наступні документи (їхні копії):

- рахунків-фактур №СФ-00021431 від 13.07.2012 року на суму 58 240,00 грн., №СФ-0021432 від 14.07.2012 року на суму 57 120,00 грн.;

- акта №ОУ-0000338 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.07.2012 року на загальну суму 115 360,00 грн. з ПДВ;

- податкових накладних від 13.07.2012 року №58 на суму 58 240,00 грн. з ПДВ, від 24.07.2012 року №64 на суму 57 120,00 грн. з ПДВ;

- платіжне доручення №991 від 13.07.2012 року на суму 58 240,00 грн., №1030 від 24.07.2012 року на суму 57 120,00 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази на підтвердження реальності фінансово-господарської операції позивача з ТОВ «УБК Будпромінвест» слід зазначити, що останні не є належними доказами її товарності, з огляду на наступне.

Так, вищезазначені акт, рахунки-фактури, податкові накладні та платіжні доручення містять посилання на зовсім інший договір, аніж наданий позивачем в обґрунтування товарності, а саме: договір №2143/12 від 07. 07 .2012 року, замість наявного у матеріалах справи договору №2143/12 від 07. 06 .2013 року.

Крім того, у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було зазначено вище, акт №ОУ-0000338 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 115 360,00 грн. з урахуванням ПДВ підписаний сторонами 13.07.2012 року, в свою чергу, оплата даних послуг відбулася 13.07.2012 року на суму 58 240,00 грн. та 24.07.2012 року на суму 57 120,00 грн., згідно вищенаведених платіжних доручень, тобто першою подією, з якою пов'язується дата виникнення права позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «УБК Будпромінвест» є саме 13.07.2012 року на всю суму 115 360,00 грн.

Разом з тим, податкові накладні виписані ТОВ «УБК Будпромінвест» на ім'я позивача 13.07.2012 року на суму 58 240,00 грн. разом з ПДВ та від 24.07.2012 року на суму 57 120,00 грн. разом з ПДВ, з огляду на вказане вбачається, що формування податкового кредиту ТОВ «Мідлайн» за результатами фінансово-господарської операції з його контрагентом - ТОВ «УБК Будпромінвест» - відбулося з порушеннями вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що рахунки-фактури №СФ-00021431 та №СФ-0021432 складені від 13.07.2012 року та від 14.07.2012 року відповідно, сума яких у загальному розмірі складає 115 360,00 грн. разом з ПДВ, але акт №ОУ-0000338 здачі-прийняття робіт (надання послуг), як було зазначено вище, підписаний сторонами від 13.07.2012 року .

Крім того, у відповідності до наданого представником позивача звіту агента до договору про надання послуг (агентський договір) №2143/12 від 07.06.2012 року, ТОВ «УБК Будпромінвест» на виконання вищезазначеного договору сприяло в укладенні правочинів з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «Амадеус Марин», Миронівський комбінат хлібовиробів, ТОВ «Триада», ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», СП «Альфапласт», ПП «ТЕК Енерджи». Проте, доказів укладення правочинів з Миронівським комбінатом хлібовиробів, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та СП «Альфапласт» матеріали справи не містять, а позивачем не доведено.

З урахуванням всього викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких і збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також, слід зазначити, що у відповідь на судовий запит від 14.07.2014 року від Подільського районного суду міста Києва через канцелярію суду надійшла копія ухвали від 02.08.2013 року у справі №758/8076/13-к, яка відповідно до відмітки на копії останньої, яка наявна у матеріалах справи, набрала законної сили 10.08.2013 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які обвинувачувалися в тому, що своїми діями, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема: ПП «Вега-сервіс 2009» (код ЄДРПОУ 36438654) та ТОВ «УБК Будпромінвест» (код ЄДРПОУ 37911407), з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, а також підроблення документів, які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов`язків, а саме: первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності про проведені господарські операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу вказаних в підозрі суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки без фактичного здійснення господарських операцій, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, вказані особи вчинили злочини, передбачені ч. 2 ст. 205 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» №4025-VI від 15.11.2011 року), ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VI від 07.04.2011 року), визнали вину у вчинених злочинах, проте, звільнені від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК України, тобто, як осіб, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялися, з передачею їх на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

В той же час, суд критично оцінює посилання представника позивача про допущені процедурні порушення відповідачем під час проведення перевірки, а саме: не вручення ТОВ «Мідлайн» наказу на перевірку, оскільки, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого наказ від 01.11.2013 року №2143 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено на адресу позивача та отримано уповноваженою особою останнього 05.11.2013 року. При цьому, про причини неотримання вказаного наказу представником позивача вказано у листі за вих.№35 від 12.03.2014 року, а саме: зміна юридичної адреси ТОВ «Мідлайн».

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо оспорюваних фінансово-господарських операцій, якими не встановлено реальності (товарності) здійснення останніх, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Мідлайн» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок