Ухвала

від 29.10.2014 по справі 826/9848/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9848/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Бабенка К.А., Борисюк Л.П.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідлайн» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідлайн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідлайн» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - Відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 18126552208 та № 18226552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мідлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Вега-Сервіс 2009» та ТОВ «УБК Будпромінвест» за період 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 30.12.2013 року №863/26-55-22-08/35921298 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено наступні порушення:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), у зв'язку з тим, що до складу валових витрат безпідставно внесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ПП «Вега-Сервіс 2009» та ТОВ «УБК Будпромінвест» на загальну суму 145 600,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30 576,00 грн., у тому числі по періодах: за 9 місяців 2012 року - 30 576,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 185 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 29 120,00 грн., а саме: за липень 2012 року - на загальну суму ПДВ 29 120,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 року:

- № 18226552208, яким ТОВ «Мідлайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем 29 120,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 280,00 грн.;

- № 18126552208, яким ТОВ «Мідлайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» за основним платежем 30 576,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 644,00 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосовано штрафні (фінансових) санкції, спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мідлайн» (Замовник) та ПП «Вега-Сервіс 2009» (Виконавець) укладено договір № 3847/12 на виконання робіт з.д. послуг з пропарювання, промивки, дегазації та зовнішньої очистки, фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн від 10.07.2012 року (а.с.57-64), згідно умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи з промивки та очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією (підготовки під налив та до деповського (капітального) ремонту), а також нанесення трафарету, з зовнішньої очистки та фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн, належних Замовнику на певному правовому статусі, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити належним чином та в належні строки виконані роботи.

При цьому, вартість виконання робіт з промивки та очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією залізничних вагонів-цистерн та з зовнішньої очистки та фарбування зовнішньої поверхні котлів залізничних вагонів-цистерн в розрахунку на 1 (один) залізничний вагон-цистерну на момент укладення даного Договору вказана у Протоколі узгодження договірної ціни, який становить невід'ємну частину Договору.

Так, згідно протоколу узгодження договірної ціни №1 від 10.07.2012 року, сторони погодили, що загальна вартість робіт з ПДВ складає 59 360,00 грн.

Між ТОВ «Мідлайн» (Принципал) та ТОВ «УБК Будпромінвест» (Комерційний агент) укладено договір про надання послуг (агентський договір) № 2143/12 від 07.06.2012 року (а.с.71-73), згідно умов якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати принципалу послуги із сприяння в укладення наступних правочинів: пошук та залучення клієнтів для укладення договорів перевезення з принципалом; інформування потенційних клієнтів про послуги принципала щодо умов надання послуг та умов укладення договорів; сприяння та супроводження переговорного процесу між потенційними клієнтами та принципалом; сприяння та супроводження процесу укладення та виконання договорів про надання послуг.

При цьому, зі змісту зазначеного договору вбачається, що обов'язком комерційного агента, зокрема, є звітування перед принципалом щодо виконання своїх обов'язків, передбачених цим договором, якому кореспондується право принципала на отримання від комерційного агенту звіту.

На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, які здійснені на підставі зазначених договорів позивачем надано суду першої інстанції копії первинних документів, які досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі під час розгляду даної справи по суті.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «УБК Будпромінвест», не є належними доказами їх товарності, оскільки надані первинні документи містять посилання на зовсім інший договір, аніж наданий позивачем в обґрунтування товарності, а саме: договір №2143/12 від 07.07.2012 року, замість наявного у матеріалах справи договору №2143/12 від 07.06.2013 року.

Крім того, у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Акт №ОУ-0000338 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 115 360,00 грн. з урахуванням ПДВ підписаний сторонами 13.07.2012 року, в свою чергу, оплата даних послуг відбулася 13.07.2012 року на суму 58 240,00 грн. та 24.07.2012 року на суму 57 120,00 грн., відповідно до наданих позивачем платіжних доручень, тобто першою подією, з якою пов'язується дата виникнення права позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «УБК Будпромінвест» є саме 13.07.2012 року на всю суму 115 360,00 грн.

Проте, податкові накладні виписані ТОВ «УБК Будпромінвест» на ім'я позивача 13.07.2012 року на суму 58 240,00 грн. разом з ПДВ та 24.07.2012 року на суму 57 120,00 грн. разом з ПДВ, що в свою чергу порушує вимоги п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Між тим, рахунки-фактури №СФ-00021431 та №СФ-0021432 складені 13.07.2012 року та 14.07.2012 року відповідно, сума яких у загальному розмірі складає 115 360,00 грн. разом з ПДВ, але акт №ОУ-0000338 здачі-прийняття робіт (надання послуг), як було зазначено вище, підписаний сторонами від 13.07.2012 року .

Відповідно до наданого позивачем звіту агента до договору про надання послуг (агентський договір №2143/12 від 07.06.2012 року), ТОВ «УБК Будпромінвест» на виконання вищезазначеного договору сприяло в укладенні правочинів з наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «Амадеус Марин», Миронівський комбінат хлібовиробів, ТОВ «Триада», ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», СП «Альфапласт», ПП «ТЕК Енерджи». Проте, доказів укладення правочинів з Миронівським комбінатом хлібовиробів, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та СП «Альфапласт», проте позивачем не надано зазначених документів.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02.08.2013 року по справі №758/8076/13-к (а.с.203-206), яка набрала законної сили 10.08.2013 року, в якій зазначено що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинувачувалися в тому, що своїми діями, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема: ПП «Вега-сервіс 2009» (код ЄДРПОУ 36438654) та ТОВ «УБК Будпромінвест» (код ЄДРПОУ 37911407) , з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, а також підроблення документів, які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов`язків, а саме: первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності про проведені господарські операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу вказаних в підозрі суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки без фактичного здійснення господарських операцій, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, вказані особи вчинили злочини, передбачені ч. 2 ст. 205 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» №4025-VI від 15.11.2011 року), ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VI від 07.04.2011 року), визнали вину у вчинених злочинах, проте, звільнені від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК України, тобто, як осіб, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялися, з передачею їх на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

Тобто, зазначене рішення свідчить про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створили фіктивні підприємства, зорема, ПП «Вега-сервіс 2009» (код ЄДРПОУ 36438654) та ТОВ «УБК Будпромінвест» (код ЄДРПОУ 37911407), з метою прикриття незаконної діяльності та визнали вину у вчинених злочинах.

У листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по такій накладій до податкового кредиту та у такому випадку платник податків має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Правова позиція Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до частини першої ст.244-2 кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналізуючи наведені правові положення чинного законодавства, враховуючи висновки суду першої інстанції щодо оспорюваних фінансово-господарських операцій, якими не встановлено реальності (товарності) здійснення останніх, колегія суддів апеляціної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Мідлайн» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідлайн» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: К.А. Бабенко

Л.П. Борисюк

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Бабенко К.А

Борисюк Л.П.