Ухвала

від 03.09.2014 по справі 2а-7441/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/39907/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Cумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 по справі №2а-7441/10/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазпром-Суми» до Cумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазпром-Суми» до Cумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.03.2010 №0000092300/0/120/23, від 04.03.2010 №0000092300/0/121/23, від 12.05.2010 №0000092300/1/531/23, від 12.05.2010 №0000092300/1/532/23, від 11.06.2010 №0000092300/2/665/23, від 11.06.2010 №0000092300/2/666/23.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Cумська міжрайонна державна податкова інспекція 01.06.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Cумська міжрайонна державна податкова інспекція посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 11, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Cумською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазпром-Суми» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008 при фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення валових витрат на 339923,00грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість на 67784,00грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ».

За результатами перевірки Cумською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт від 22.02.2010 №14/23/34362924/10 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2010 №0000092300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 101676,00грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 67784,00грн. та фінансові санкції в розмірі 33892,00грн.; від 04.03.2010 №0000102300/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 83393,00грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 43515,00грн. та фінансові санкції в розмірі 39878,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що установчі документи контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ» постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 визнано недійсними з моменту державної реєстрації, господарські операції позивача з контрагентом не спричиняють настання реальних правових наслідків, а відповідні договори є нікчемними.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, а судом апеляційної інстанції встановлено, що посередницькі послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ», використані позивачем у власній господарській діяльності саме з метою отримання прибутку.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Сам факт визнання у судовому порядку недійсною з моменту реєстрації юридичну особу, її установчі документи, свідоцтво платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту її державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ».

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень рішення від 04.03.2010 №0000092300/0/120/23, від 04.03.2010 №0000092300/0/121/23, від 12.05.2010 №0000092300/1/531/23, від 12.05.2010 №0000092300/1/532/23, від 11.06.2010 №0000092300/2/665/23, від 11.06.2010 №0000092300/2/666/23 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Cумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 по справі №2а-7441/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

О.І. Степашко