Ухвала

від 01.09.2014 по справі 815/117/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Київ К/800/57836/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013

у справі № 815/117/13-а

за позовом Приватного підприємства "Дельта Групп"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 позов задоволено: визнано протиправними дії ДПІ з проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період липень 2012 року та складання акта від 06.12.2012 №7565/22-5/37421311; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 №0002152250 та №0002162250.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 №0002152250 та №0002162250. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період липень 2012 року, складено акт від 06.12.2012 №7565/22-5/37421311, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 336874,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 32487,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 19.12.2012 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002152250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46700,00 грн., в тому числі за основним платежем - 37360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9340,00 грн.;

- № 0002162250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48731,00 грн., в тому числі за основним платежем - 32487,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5244,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на підтвердження виконання умов договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Приємна Пропозиція», подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства, правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним податкового кредиту та валових витрат за перевіряємий період, в матеріалах справи наявні, належним чином оформлені, первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема: податкові накладні; видаткові накладні; журнал реєстрації довіреностей; довіреності; акт приймання-передачі векселів; договір оренди нежилих приміщень; акт приймання-передачі нежилих приміщень; договори про подальшу поставку товарів та первинні документи на підтвердження подальшої поставки товарів.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу з проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період липень 2012 року та складання акта від 06.12.2012 №7565/22-5/37421311, оскільки, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем була дотримана процедура проведення перевірки відповідно до вимог п.73.3, п.73.5 ст. 73, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль