Ухвала

від 18.09.2014 по справі 826/1526/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1526/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками Акта, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бадагоні-Україна», оскільки вони документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, на думку позивача, відсутні підстави для висновку про завищення підприємством витрат за 2012 рік, на момент проведення перевірки були надані всі податкові накладні та інші первинні документи, наявність яких спростовує висновки відповідача про порушення ТОВ «Бадагоні-Україна» норм п. 198.3 і п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Бадагоні-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами даної перевірки складений Акт від 14.10.2013 року № 256/1-22-07/34934416, за змістом якого в ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючими встановлено, що за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «Бадагоні-Україна» задекларовано валові витрати на загальну суму 62698232,00 грн. При цьому перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період виявлено їх завищення всього на суму 3881679,00 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2011 року в сумі 1311069,00 грн., за 2012 рік в сумі 2570610,00 грн.

На думку перевіряючих до вказаних порушень призвело наступне:

1) під час дослідження перевіряючими договорів, видаткових накладних, авансових звітів, виписок банку та журналів ордерів по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 90 «Собівартість реалізації», встановлено завищення задекларованого ТОВ «Бадагоні-Україна» показника витрат на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у сумі 914471, 00 грн. А саме протягом 2012 року певні контрагенти-покупці повернули ТОВ «Бадагоні-Україна» раніше реалізовані останнім товари, у зв'язку з чим підприємство зменшило доходи у вищенаведеному періоді на загальну суму 1524119,00 грн. За результатами порівняння даних бухгалтерського і податкового обліків працівниками ДПІ встановлено, що Товариство натомість не зменшено витрати за 2012 рік, які були задекларовані ним при списанні повернених товарів на загальну суму 724779,00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена проводками рахунків бухгалтерського обліку Дт 28 Кт 63.

При цьому в порушення норм пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України зависило валові витрати за 2012 рік на суму 724779, 00 грн. внаслідок не проведення самостійного коригування у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік показника рядку 05.1 такої Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на аналогічну суму у зв'язку з отриманням (поверненням) товарів від покупців, які були реалізовані у попередніх періодах.

При цьому судом першої інстанції було встановлено допущення працівниками відповідача в тексті Акта перевірки (на стор. 12) описки в сумі заниження витрат за 2012 рік, а саме: замість 724779,00 грн. зазначено 914471,00 грн., що не вплинуло на визначення загальної суми заниження валових витрат підприємством за 2012 рік у розмірі 2570610,00 грн.

2) під час дослідження перевіряючими банківських виписок, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, довіреностей, відомостей по балансовим рахункам № 311 «Поточні рахунки в національній валюті», № 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», № 93 «Витрати на збут», встановлено завищення задекларованих ТОВ «Бадагоні-Україна» показника адміністративних витрат у рядку 06.3 «Витрати на збут» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік всього на загальну суму 3156900,00 грн., в т.ч. за 4-ий квартал 2011 року в сумі 1311069,00 грн. та за 2012 рік - 1845831,00 грн.

ТОВ «Бадагоні-Україна» в порушення норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 і пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України віднесло до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням маркетингових послуг на загальну суму 3156900,00 грн. (а саме: за 4-ий квартал 2011 року в сумі 1311069,00 грн. та за 2012 рік в сумі 1845831,00 грн.), які не були підтверджені відповідними первинними документами, та підприємством не доведено використання таких маркетингових послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, в ході здійснення перевірки позивача працівниками ДПІ зафіксовано, що за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «Бадагоні Україна» задекларувало податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 11206257,00 грн. При цьому перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період виявлено його завищення всього на суму 867108,00 грн., до чого призвело те, що в порушення норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від ТОВ «Бадагоні-Україна» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 509706,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за аналогічні періоди сум податку на додану вартість з вартості отриманих маркетингових послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджуються документально.

Письмові пояснення з питання виявленого порушення посадовими особами перевіряємого підприємства працівникам податкової інспекції не надавалися.

Також в порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Бадагоні-Україна» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 237974,00 грн., у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту за вказані звітні періоди сум податку на додану вартість по податковим накладним контрагентів-продавців, по яким виявлені розбіжності по податковому кредиту і податковими зобов'язаннями з цього податку.

Зокрема, при опрацюванні інформаційної бази даних ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено розбіжності по задекларованим сумам податкового кредиту і податкових зобов'язань по наступним контрагентам-продавцям:

- за звітний період жовтень 2011 року: 1) продавець ТОВ «Рабен Україна» (ідентифікаційний код 32306522), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 6049,21 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 16686,35 грн., - розбіжність складає 10637,14 грн.; 2) продавець ТОВ «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код 32294926), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 4623,64 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 12956,98 грн., - розбіжність складає 8333,34 грн.; 3) продавець ПП «Білла-Україна» (ідентифікаційний код 25288083), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 8891,65 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 17821,66 грн., - розбіжність складає 8930,01 грн.; 4) продавець ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (ідентифікаційний код 32049199), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 30105,78 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 83735,93 грн., - розбіжність складає 53630,15 грн.; 5) продавець ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (ідентифікаційний код 32516492), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 16374,85 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 29041,52 грн., - розбіжність складає 12666,67 грн.; 6) продавець ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (ідентифікаційний код 35442481), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 0,00 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 42195,98 грн., - розбіжність складає 42195,98 грн.; 7) продавець ТОВ «Новус Україна» (ідентифікаційний код 36003603), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 0,00 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 9666,67 грн., - розбіжність складає 9666,67 грн.; 8) продавець ТОВ «МАРАМАКС» (ідентифікаційний код 36019770), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 0,00 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 28280,00 грн., - розбіжність складає 28280,00 грн.; 9) продавець ТОВ «Фудмаркет» (ідентифікаційний код 36387233), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 4658,43 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 11201,76 грн., - розбіжність складає 6543,33 грн.;

- за звітний період грудень 2011 року: 1) продавець ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (ідентифікаційний код 32049199), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 85609,97 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 97609,97 грн., - розбіжність складає 12000,00 грн.; 2) продавець ТОВ «Адвентіс» (ідентифікаційний код 35275230), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 6668,32 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 13621,78 грн., - розбіжність складає 6953,46 грн.;

- за звітний період січень 2012 року: продавець ТОВ «Фудмаркет» (ідентифікаційний код 36387233), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 1565,59 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 13247,26 грн., - розбіжність складає 11681,67 грн.;

- за звітний період березень 2012 року: продавець ТОВ «МАРАМАКС» (ідентифікаційний код 36019770), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 0,00 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 10000,00 грн., - розбіжність складає 10000,00 грн.;

- за звітний період квітень 2012 року: продавець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 133,33 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 10053,33 грн., - розбіжність складає 9920,00 грн.;

- за звітний період грудень 2012 року: продавець ПП «Юта» (ідентифікаційний код 24996694), сума задекларованого податкового зобов'язання становить 0,00 грн., сума задекларованого перевіряємим підприємством податкового кредиту - 6536,00 грн., - розбіжність складає 6536,00 грн.

Письмові пояснення з питання виявлених порушень посадовими особами перевіряємого підприємства працівниками податкової інспекції не надавалися.

При цьому при перевірці також було встановлено порушення ТОВ «Бадагоні-Україна», зокрема, наступних норм законодавства України: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 та п. 198.3 в п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 841374,00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітні періоди жовтень і грудень 2011 року, січень, березень-квітень, червень-серпень, жовтень і грудень 2012 року на загальну суму 841290,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач скористався своїм правом на подання письмових заперечень на висновки Акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень платника податків від 16.10.2013 року та наданих ним додаткових первинних документів висновки Акта перевірки були скасовані в частині встановлення порушень завищення валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, що були сформовані підприємством в результаті отримання маркетингових послуг, а в решті висновків - залишені без змін, про що підприємство повідомлено листом ДПІ від 23.10.2013 року № 6373/10/22-07.

28 жовтня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 14.10.2013 року № 256/1-22-07/34934416 та з урахуванням розглянутих заперечень підприємства прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0005432207 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Бадагоні-Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 190254,00 грн., в т.ч. 152203,00 грн. - основний платіж, 38051,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005422207 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Бадагоні-Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284905,00 грн., в т.ч. 227924,00 грн. - основний платіж, 56981, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2013 року № 14665/7/26-15-10-04, винесеного за результатом розгляду первинної скарги ТОВ «Бадагоні-Україна» на податкові повідомлення-рішення від 28.10.2013 року № 0005422207 і № 0005432207, дана скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - відповідно без змін. При цьому за змістом вказаного рішення в період проведення документальної перевірки до ТОВ «Бадагоні-Україна» надавалися запити ДПІ від 27.08.2013 року і від 02.09.2013 року щодо надання документів для підтвердження відображених показників у поданій податковій звітності, однак, до перевірки не були надані первинні документи по коригуванню податку на прибуток та розбіжностей з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Черкаській області на податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 20.01.2014 року та на податкове повідомлення-рішення № 0000112200 від 20.01.2014 року.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 20.03.2014 року № 6181/23-00-10-0210 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Нормами п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу, якою, в свою чергу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 152.3 ст. 153 цього Кодексу передбачено, що доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

У п. 138.4 ст. 138 цього Кодексу зазначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013 року № К/9991/45893/12.

При цьому пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

В силу присів п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток має використовувати дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні запроваджені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону (в редакції на момент спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо (ч. 3 ст. 9 Закону).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 ст. 9 Закону).

Судом першої інстанції було встановлено, що в 2012 році ТОВ «Бадагоні-Україна» самостійно відкоригувало розмір валових витрат на суму 189692,00 грн. у зв'язку з поверненням контрагентами-продавцями раніше реалізованих позивачем товарів на загальну суму 914471,00 грн. Також підприємством зменшило розмір валових доходів за 2012 рік на суму 1524119,00 грн. Разом з тим, в ході порівняння даних податкової звітності з податку на прибуток за 2012 рік з даними бухгалтерського обліку підприємства працівниками відповідача встановлено, що позивач не зменшив розмір валових витрат у ряд. 05.2 «Собівартість реалізованих товарів …» Податкової декларації на суму первісно списаних за результатами продажу, та згодом повернутих в межах 2012 року товарів у розмірі 724779,00 грн.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 16.04.2014 року № 28/14, наданих до канцелярії суду без жодного документального підтвердження, внаслідок збоїв в роботі програми бухгалтерського обліку (1С) при проведенні операцій з повернення товарів від покупців не були зменшені витрати на суми собівартості, а збільшені доходи, що по суті не змінює кінцевий обрахунок податку на прибуток.

Пунктом 140.2 ст. 140 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

При цьому жодних документальних доказів на підтвердження фактів збільшення за даними бухгалтерського обліку розміру доходів за 2012 рік та/або зменшення розміру валових витрат на суму вартості повернутих товарів, а також здійснення підприємством уточнення показників валових витрат і валових доходів, задекларованих в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, в порядку передбаченому ст. 50 ПК України, позивач суду не пред'явив.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на показники податкових декларацій з податку на додану вартість за 2012 рік, оскільки обчислення і декларування податкового зобов'язання з податку на прибуток здійснюється за даними бухгалтерського обліку, сформованого на підставі відповідних належним чином оформлених первинних документів, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних матеріалів справи колегія суддів вважає правильним висновок суду вбачається правомірність висновків відповідача про допущення позивачем заниження валових витрат за 2012 рік на суму 724779,00 грн.

Щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 237974,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В розумінні норми пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)(п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення містяться в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року ).

Крім того, положеннями п. 6.3 Порядку № 1379 передбачені обставини, що не дають права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також вбачається те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому за змістом листа від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Судом першої інстанції було встановлено, що при проведенні перевірки ТОВ «Бадагоні-Україна» при опрацюванні відомостей з інформаційної бази даних (Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту контрагентів) за результатами проведеного співставлення податкового кредиту ТОВ «Бадагоні-України» і податкових зобов'язань контрагентів-продавців за перевіряємий період працівниками відповідача встановлено декларування позивачем за звітні періоди жовтень і грудень 2011 року та січень, березень, квітень і грудень 2012 року в податковій звітності з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди сум податкового кредиту по взаємовідносинам з рядом контрагентів-продавців (а саме: ТОВ «Рабен Україна», ТОВ «Фоззі-Фуд», ПП «Білла-Україна», ТОВ «Метро Кеш енд Керрі Україна», ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «МАРАМАКС», ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Адвентіс», ПП «Юта», ФОП ОСОБА_3.) у розмірах більших, ніж задекларовані такими підприємствами податкові зобов'язання за аналогічні звітні періоди.

При цьому представник позивача відомості про обсяги та періоди декларування сум податкового кредиту по взаємовідносинам з названими підприємствами-контрагентами, що наведені в Акті перевірки (стор. 31-32) не заперечував.

Також, позивач нормативно та документально обґрунтованих пояснень по суті виявлених порушень не надав, та первинні і розрахункові документи (зокрема, безпосередньо податкові накладні) на підтвердження дійсних обсягів тих чи інших господарських операцій не пред'явив.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 14.01.2014 року № К/800/31054/13, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні та розрахункові, які б підтверджували факти здійснення господарських операцій між ТОВ «Бадагоні-Україні» (покупцем) та контрагентами-продавцями в тих обсягах, що задекларовані позивачем в своїй податковій звітності позивача з податку на додану вартість.

Таким чином, у зв'язку з ненаданням позивачем належних нормативно і документально обґрунтованих заперечень по фактам виявлених порушень норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а також документальних доказів на спростування правомірності висновків Акта перевірки від 14.10.2013 року № 256/1-22-07/34934416, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.