Постанова

від 18.09.2014 по справі 7/323

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа№ 7/323

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Ільєнок Т.В.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України

на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014

у справі № 7/323 (Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України

про стягнення 133 353,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М.

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Київського експериментального заводу "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України про стягнення заборгованості за період з січня по березень 2009 року з оплати вартості спожитої теплової енергії згідно умов договору № 22-0098 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.08.1999, в тому числі 130 202,94 грн. - основного боргу, 2 701,22 грн. - інфляційних втрат, 449,49 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у справі № 7/323 позов задоволено частково, а саме: провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 130 202,94 грн. - припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 701,22 грн. - інфляційних втрат, 449,49 грн. - 3% річних, 1 333,54 грн. - витрат із сплати державного мита, 312,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Підприємство "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, з урахуванням скасованих розпоряджень Київської міської адміністрації, судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані прийняттям судом першої інстанції рішення за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 625 ЦК України, п. 6 ст. 276 ГК України, п. 23 Правил користування тепловою енергією, Указів Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009, № 76/2009 від 09.02.2009, ст. 4, п.п. 1-1 ст. 80, 82 ГПК України. За твердженням скаржника, позивач завищив вартість теплової енергії за період з січня 2009 по лютий 2009 рік на загальну суму 117 399,68 грн., а сплачені відповідачем грошові кошти позивач зарахував як погашення незаконно нарахованої заборгованості по тарифам на теплову енергію, які були скасовані Указами Президента України. Так, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662, 1663 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127, № 128 від 05.02.2009 були скасовані указами Президента від 24.12.2008 № 1199/2008, від 09.02.2009 № 65/2009, № 76/2009).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 апеляційну скаргу Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2014.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Авдєєва П.В. у відпустці ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 справу № 7/323 було прийнято до провадження колегією суддів у складі Корсакової Г.В. (головуючого), Ільєнок Т.В., Хрипуна О.О. та призначено до розгляду на 02.09.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 справу № 7/323 за апеляційною скаргою Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України передано на розгляд колегії суддів у складі Хрипуна О.О. (головуючого), Ільєнок Т.В., Шаптали Є.Ю.

В судовому засіданні 02.09.2014 представник Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність.

В судовому засіданні 02.09.2014 оголошувалась перерва до 11 год. 15 хв. 18.09.2014.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.08.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменовано в ПАТ "Київенерго") та Київським експериментальним заводом "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (перейменовано в Підприємство «Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України) був укладений договір № 22-0098 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Сторони погодили вважати договір пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку розрахунковим способом.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" (далі по тексту - додаток № 4) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Місцевий господарський суд також встановив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії відповідно до умов договору у останнього за період з 01.01.2009 по 01.04.2009 (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 130 202,94 грн.

Як вбачається з тексту судового рішення та протоколу судового засідання від 11.06.2014, представник відповідача позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні 11.06.2014 представник позивача зазначив про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 130 202,94 грн., на підтвердження чого позивач надав довідку про надходження коштів від відповідача.

Встановивши, що за час розгляду справи в суді першої інстанції основний борг в розмірі 130 202,94 грн. було сплачено відповідачем, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 130 202,94 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.4 постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При цьому, в силі ч. 3 ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу за теплову енергію по договору № 220098, колегія суддів встановила завищення кількості спожитої енергії за спірний період в порівнянні з даними наданого позивачем витягу з облікової картки споживача за договором № 220098 - Київського експериментального заводу "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України у січні та лютому 2009 року. Крім того, колегія суддів звертає увагу на неправильне застосування позивачем тарифу на теплову енергію у січні 2009 року.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Правила користування тепловою енергією затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

ПАТ "Київенерго" при нарахуванні вартості послуг, керувався тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662, 1663 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008 та №№ 127, 128 від 05.02.2009.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

До 01.12.2008 тарифи на теплову енергію, вироблену відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 з 10.02.2009 поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009, № 76/2009 від 09.02.2009 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127, № 128 від 05.02.2009 були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Отже у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції України та Законам України, з часу прийняття цих рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 26.06.2013 у справі № 1/40-65/393-2012.

Вартість теплової енергії, спожитої у спірний період позивачем, розрахована за тарифами, передбаченими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007, становить, як правильно зазначив відповідач, 83 424,00 грн. Враховуючи наявну переплату та часткову оплату спожитої теплової енергії до звернення позивача за судовим захистом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором за спірний період на дату звернення до суду підтверджується в сумі 12 803,26 грн. Саме ця сума боргу визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги сплату відповідачем суми основного боргу до винесення судового рішення, але після порушення провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 803,26 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані сторонами розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 701,22 грн. інфляційних втрат нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню, вимоги щодо стягнення 3% річних за розрахунком суду є вмотивованими в розмірі 5,92 грн. Доводи скаржника в цій частині суд відхиляє з огляду на безпідставність нарахування 3% річних на суму переплати та додавання отриманої суми у вигляді від'ємного значення при розрахунку 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На думку колегії суддів, встановлені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення інших заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим рішення підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105, 104 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у справі № 7/323 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2014 у справі № 7/323 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 803 грн. 26 коп.

3. Стягнути з Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 5 грн. 92 коп. - 3% річних, 128 грн. 09 коп. - витрат із сплати державного мита, 30 грн. 02 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України 1205 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Т.В. Ільєнок

Є.Ю. Шаптала