Ухвала

від 18.09.2014 по справі 2а-2131/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 62292/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Яцури Б.Р.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року в справі за позовом приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року приватне підприємство «Інформаційно-аналітичний центр» (далі ПП «Інформаційно-аналітичний центр») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052350/0 від 15.02.2011 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Несплата контрагентами до бюджету податку не є перешкодою для віднесення позивачем витрат з ПДВ до податкового кредиту. Наявність податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПП «Інформаційно-аналітичний центр», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує змістом доводів позовної заяви, вважаючи що податковий кредит на суму 75118,83 грн. по господарських операціях з ПП «Львів Проектбуд Реставрація» у відповідних періодах (травень-грудень 2009 року) був ним сформований у відповідності до чинного законодавства, що зумовлює відсутність підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ПП «Інформаційно-аналітичний центр» (с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області) у встановленому законом порядку зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18550703 від 01.03.2006 року.

На підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Львів Проект Реставрація» за травень-грудень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 20/232/30730220 від 10.02.2011 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість за травень-грудень 2009 року в сумі 75118 грн. 83 коп., а саме: у липні 2009 року на 1108 грн. 70 коп., у серпні 2009 року на 948 грн. 40 коп., у вересні 2009 року на 28755 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року на 13395 грн. 35 коп., у листопаді 2009 року на 1086 грн. 16 коп., у грудні 2009 року на 29825 грн. 22 коп.

На підставі акту перевірки № 20/232/30730220 від 10.02.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року № 00000522350/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93899 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем 75119 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 18780 грн. 00 коп.

Як видно з акту перевірки, позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 75118 грн. 83 коп. на підставі цілого ряду податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - ПП «Львів Проектбуд Реставрація» в липні-грудні 2009 року за господарськими операціями згідно договору №03/01-01 від 3.01.2009 року, детально наведених в оскаржуваній постанові суду першої інстанції .

Перевіряючи повноту та правомірність формування податкового кредиту за травень-грудень 2009 року, податковий орган встановив завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 75118 грн. 00 коп. по взаєморозрахунках із ПП «Львів Проектбуд Реставрація», з чим погодився суд першої інстанції.

З висновками податкового органу та суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Досліджуючи обставини справи, пов'язані з реальністю господарських операцій позивача з його контрагентом, необхідно виходити з того, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Зі справи видно, що основними постачальниками контрагента позивача - ПП «Львів Проектбуд Реставрація» за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року були ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник», та ПП «Перфектбуд».

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої податковим органом складено акт перевірки від 10.06.2010 року № 1636/23-209/33533131, встановлено, що ПП «Львів Проектбуд Реставрація» взято на облік як платник податків у ДПІ Галицького району м. Львова, основним видом діяльності підприємства є здійснення операцій з гуртової торгівлі будівельними матеріалами та будівельно-монтажні роботи. Основними постачальниками ПП «Львів Проектбуд Реставрація» за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року були ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник», та ПП «Перфектбуд».

На виконання умов договорів, укладених між вказаними підприємствами та контрагентом позивача - ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник» та ПП «Перфектбуд» ніби-то здійснювали реалізацію будівельних матеріалів та послуг на ПП «Львів Проектбуд Реставрація».

Суду не подано укладених угод ПП «Львів Проектбуд Реставрація» з його контрагентами, а також інших документів на обґрунтування доводів про реальність укладених правочинів.

В ході проведення аналізу автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) встановлено, що ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник» та ПП «Перфектбуд» з моменту реєстрації найманих працівників на підприємстві не мають, транспортні засоби на балансі відсутні.

По ПП «Франківськ центр буд» внесено дані про відсутність за місцезнаходженням, останній звіт по податку на прибуток подано до ДПІ за півріччя 2009 року, по ПДВ за 9-й місяць 2009 року. Згідно з звітом 1 ДФ на підприємстві рахувалось 7 працюючих.

По ПП «Мірошник» розпочата ліквідаційна процедура за власним бажанням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.04.2010 року. Згідно з звітом 1 ДФ на підприємстві рахувалось 2 працівники. Останній звіт по податку на прибуток подано до ДПІ за півріччя 2009 року, по ПДВ за 7-й місяць 2009 року.

По ПП «Перфектбуд» внесено дані про відсутність за місцезнаходженням. Останній звіт по податку на прибуток подано до ДПІ за 1 квартал 2010 року, по ПДВ за 3-й місяць 2010 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.03.2010 року згідно з звітом 1 ДФ на підприємстві рахувався 1 чоловік.

Проведеною перевіркою ПП «Львів Проектбуд Реставрація» встановлено відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності будівельних матеріалів та послуг, придбаних від ПП «Франківськ центр буд», ПП «Мірошник»та ПП «Перфектбуд».

Отже, ПП «Львів Проектбуд Реставрація» укладало договори з вказаними вище контрагентами, якими не передбачалося досягнення економічних результатів від операцій з продажу будівельних матеріалів та послуг без відсутності мети одержання прибутку.

Договору оренди складського приміщення ПП «Львів Проектбуд Реставрація», а також журналу складського обліку на підприємстві при перевірці не подано.

Єдиним доказом реального виконання угоди позивача та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» позивач вважає податкові накладні про відповідні суми сплаченого ПДВ за період з 15.07.2009 року по 22.12.2009 року .

Зазначені суми податку на додану вартість по податковим накладним відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та включено позивачем до податкового кредиту за відповідні періоди: травень-грудень 2009 року.

Суд першої інстанції правильно вважав, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною висновку про здійснення господарської операції, але сама по собі не є очевидним доказом її виконання, так само як факт сплати позивачем коштів не є безумовним свідченням реального виконання господарської операції сторонами правочину.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків, як це має місце в даній справі.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПП «Львів Проектбуд Реставрація» товари, роботи (послуги) позивачеві не надавало, відповідно позивач товари, роботи (послуги) від ПП «Львів Проектбуд Реставрація» не отримував.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з вимог цього Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Зі справи видно, що позивач таких документів первинного обліку податковому органу та суду не надав.

Відповідно до п. 1.2 договору №03/01-01 від 3.01.2009 року поставка товарів відбувається на умовах їх самовивозу покупцем своїм транспортом та за свій рахунок. В матеріалах справи докази здійснення такого самовивозу відсутні.

Важливим фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи видно, що подальше використання робіт (послуг) позивачем в господарській діяльності нічим не об'єктивно не підтверджено та не могло мати місце, оскільки роботи (послуги) позивачем не отримувались від ПП «Львів Проектбуд Реставрація».

За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість за травень-грудень 2009 року в сумі 75118 грн. 83 коп.

Тому оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 15.02.2011 року № 0000052350/0 є правомірним.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року в справі № 2а-2131/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський