Ухвала

від 10.09.2014 по справі 2а-1670/2715/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року м. Київ К/9991/76925/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі № 2-а-1670/2715/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-М»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-М» (надалі - позивач, ТОВ «Астра-М») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області ДПС): визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0010542301/3430 в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (за основним платежем - 556 932,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247 633,50 грн.). В іншій частині в позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в жовтні 2011 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Астра-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.11.2011 № 7564/23-209/32860704, висновками якого встановлено порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), ст. 198 , 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження ПДВ за результатами господарських операцій із контрагентами ПП «Авіс Сістемз», ТОВ «Авто Профіт», ПП «Інбуд» та ПП «Екобудсервіс Плюс» на загальну суму 561 187,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 встановлено його завищення у сумі 561 187,00 грн., у т.ч.: у листопаді 2009 - 470 000,00 грн., у червні 2010 - 1 005,00 грн., у липні 2010 - 25 265,00 грн., у серпні 2010 - 1 723,00 грн., у вересні 2010 - 1 527,00 грн., у січні 2011 - 61 667,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок, що господарські операції позивача із названими контрагентами не мають реального характеру, договори носять нікчемний характер, а тому їх результати не можуть бути враховані під час формування податкового кредиту.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0010542301/3430, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 810 948,00 грн., з них: за основним платежем - 561 187,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 249 761,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України , який вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні норми містилися в Законі України «Про податок на додану вартість» , що мав чинність на час виникнення спірних відносин до набрання чинності Податковим кодексом України .

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Астра-М» має у приватній власності будівлю автосалону загальною площею 1 454,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Кременчук, пр. 50-річчя Жовтня, буд. 1-В, в якій здійснює свою господарську діяльність за видами діяльності згідно КВЕД , що відповідають зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстра даним.

Для ремонту та обслуговування вказаної будівлі позивачем було укладено угоди із ПП «АВіС сістемз» та ПП «Інбуд».

Зокрема, 02.11.2009 між ПП «АВіС сістемз» (Виконавець) та ТОВ «Астра-М» (Замовник) було укладено договір № 02/11-А на виконання робіт (послуг) з облаштування покрівлі та благоустрою території автосалону. Згідно умов договору роботи виконувалися із матеріалів виконавця.

Перелік робіт та матеріалів визначено у локальному кошторисі № 2-1-1 із розрахунком договірної ціни та відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1. Виконання робіт сторонами оформлено Актом № ОУ-4112 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 форми КБ-2в.

ПП «АВіС сістемз» виписало на адресу позивача податкову накладну від 30.11.2009 № 4112 на загальну суму 2 820 000 грн., в т.ч. ПДВ 470 000 грн., яку включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних листопада 2009 року за № 221. Дана податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП «АВіС сістемз», яке на момент її видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Розрахунок за виконані роботи було проведено позивачем 01.12.2009 одним простим векселем серії АА 056869 номінальною вартістю 2 820 000 грн. зі строком погашення по пред'явленню. Результати вищезазначених господарських операцій в повному обсязі було відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що не заперечувалося відповідачем. Суму ПДВ, сплачену контрагенту у ціні послуг в розмірі 470 000 грн., позивачем включено до складу податкового кредиту у грудні 2009 року.

Факт наявності відремонтованої покрівлі та облаштованої території вищевказаного об'єкту також не заперечувався відповідачем, натомість висновок про відсутність реального характеру зазначених господарських операцій та нікчемність укладених угод між ТОВ «Астра-М» та ПП «АВіС сістемз» було зроблено відповідачем лише на підставі інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо відсутності за місцезнаходженням контрагента ПП «АВіС сістемз» - ПП «Поліцентрсервіс», а також відомостями про припинення юридичної особи ПП «АВіС сістемз» через процедуру банкрутства та відсутністю працівників та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ПП «Інбуд» судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2011 між ТОВ «Астра-М» (Замовник) та ПП «Інбуд» (Виконавець) було укладено договір № 125, згідно якого останнім надавалися позивачу клінінгові послуги. Перелік робіт та матеріалів визначено у локальному кошторисі № 2-1-1 із розрахунком договірної ціни. Виконання робіт сторонами оформлено Актом № 15 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011, згідно якого ПП «Інбуд» виконувало для позивача роботи з прибирання та мийки.

На підтвердження господарських операцій по проведенню зазначених робіт матеріали судової справи містять копію отриманої позивачем від ПП «Інбуд» податкової накладної від 27.01.2011 № 84 на загальну суму 370 000 грн. (в тому числі ПДВ - 61 666,67 грн.), яку включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних січня 2011 року за порядковим № 131. Дана податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП «Інбуд», яке на момент її видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Згідно висновків акта перевірки розрахунок позивача із контрагентом був проведений в повному обсязі.

Результати вищезазначених господарських операцій в повному обсязі було відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, а суму ПДВ, сплачену контрагенту у ціні послуг в розмірі 61 666,67 грн., включено до складу податкового кредиту в січні 2011 року.

З урахуванням акта позапланової невиїзної перевірки ПП «Інбуд» від 06.04.2011 № 1917/23-309/34411735, за висновками якого встановлено порушення останнім ст.ст. 203 , 215 , 228 Цивільного кодексу України , у зв'язку з чим правочини, вчинені ПП «Інбуд» у перевіреному періоді, визнано нікчемними, ревізори дійшли висновку, що ТОВ «Астра-М» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму ПДВ за таким правочином. Податковий орган також посилався на анулювання 07.04.2011 свідоцтва платника ПДВ даного контрагента.

Водночас, доводи відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту через віднесення до його складу суми ПДВ по податковій накладній, що була виписана особою, свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано 07.04.2011, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки в січні 2011 року, на момент проведення спірних господарських операцій із позивачем та їх документального оформлення (в тому числі видання податкової накладної), ПП «Інбуд» було зареєстровано платником ПДВ та, відповідно, мало право на видання податкових накладних.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Авто Профіт» судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2010 між ТОВ «Торговий дім «Ніко» (Імпортер) та позивачем укладено дилерський договір, згідно умов якого Імпортер надає право Дилерові здійснювати на території Дилера реалізацію контрактних продуктів (автомобілі марки «Mitsubishi», оригінальні запасні частини до автомобілів марки «Mitsubishi», аксесуари до автомобілів марки «Mitsubishi», мастильні матеріали «Mobil» і «ESSO»). В подальшому, ТОВ «Торговий дім «Ніко» змінило назву на ТОВ «Авто Профіт».

На виконання вищевказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Авто Профіт» в липні 2010 року автомобіль марки Mitsubishi Lancer X 2.0 AT Intive AT з метою подальшого продажу.

Матеріали справи містять докази отримання автомобіля від контрагента, його поставки ТОВ «Н-Транс», оплати згідно рахунку-фактури від 07.07.2010 № 1007-0235 платіжним дорученням від 07.07.2010 № 985 на суму 151 519 грн., в т.ч. ПДВ - 25 265,17 грн.

07.07.2010 між ТОВ «Астра-М» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Mitsubishi Lancer X 2.0, виконання якого оформлено актом приймання-передачі. На підтвердження господарської операції купівлі-продажу вищевказаного автомобіля позивачем було отримано від ТОВ «Авто Профіт» податкову накладну від 07.07.2010 № 15752 на загальну суму 151 519 грн., в т.ч. ПДВ - 25 265,17 грн., яку включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних липня 2010 року. Дана податкова накладна підписана та скріплена печаткою ТОВ «Авто Профіт», яке на момент її видачі мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

За результатами вищезазначених господарських операцій суму ПДВ, сплачену контрагенту у ціні придбаного автомобіля в розмірі 25 265,17 грн., позивачем включено до складу податкового кредиту у липні 2010 року.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Астра-М» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду, за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладені між ТОВ «Астра-М» та зазначеними контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні господарських договорів ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських відносин із ПП «Авіс Сістемз», ТОВ «Авто Профіт», ПП «Інбуд», а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Стосовно висновків перевірки щодо порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентом ПП «Екобудсервіс Плюс» судами встановлено, що позивачем отримано від ПП «Екобудсервіс Плюс» наступні податкові накладні: від 30.06.2010 № 104 на суму 6 027,59 грн. (в тому числі ПДВ - 1 004,60 грн.); від 30.08.2010 № 114 на суму 10 340,00 грн., (в тому числі ПДВ - 1 723,33 грн.); від 30.09.2010 № 472 на суму 9 160, 36 грн. (в тому числі ПДВ - 1 526,73 грн.)

Згідно платіжних доручень від 19.07.2010 № 1060 на суму 3 027,59 грн. та від 23.07.2010 № 110 на суму 3 000,00 грн. ТОВ «Астра-М» здійснено часткову оплату по вищевказаним податковим накладним та на їх підставі включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в червні 2010 року - 1 004,60 грн., в серпні 2010 року - 1 723,33 грн., у вересні 2010 року - 1 527,00 грн.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що договорів з ПП «Екобудсервіс Плюс» про надання транспортних або рекламних послуг позивач не укладав.

Пояснень щодо конкретизації товарів, які поставлялися позивачу ПП «Екобудсервіс Плюс» або доказів фактичної поставки та переміщення будь-яких товарів між ними суду не надано.

З пояснень позивача вбачається, що в подальшому товари були повернуті постачальнику, а вищевказаними податковими накладними було оформлено повернення ПП «Екобудсервіс Плюс» витрат на доставку товарів при поставці. Однак, доказів руху товарів у зворотному напрямку суду не надано.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновків, що фактично рекламні та транспортні послуги ПП «Екобудсервіс Плюс» позивачу не надавалися, взаємовідносини між сторонами носили інший характер, ніж відображено у вищевказаних податкових накладних. Керуючись наведеними висновками, судами попередніх інстанцій на законних підставах було відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ПП «Екобудсервіс Плюс».

Таким чином, переглянувши у межах касаційної скарги попередні судові рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, дали їм належну оцінку і прийняли законні та обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 у справі № 2-а-1670/2715/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна