Рішення

від 18.09.2014 по справі 914/3882/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2014 р. Справа № 914/3882/13

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк», м. Львів,

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів,

про розірвання договору оренди №Ш-527 від 07.04.2006р.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.

Представники:

від позивача: Зошій Ю.Й.,

від відповідача: Ковальчук Х.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» подано позов до Львівської міської ради про розірвання договору оренди №Ш-527 від 07.04.2006р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. позовні вимоги задоволені, розірваний укладений між Львівською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю "Львівський Маяк" договір оренди земельної ділянки у м. Львові по вул. Промислова, 27, кадастровий номер 4610137500:04:003:0014 від 07.04.2006 р. за № ІІІ-527, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі ІІІ-2 вчинено запис та зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДКЗ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.06.2006 р. за № 04:06:438:01381, кн.04-4.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. рішення суду І інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. та рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. у справі № 914/3882/13, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду від 25.07.2014 р. справу призначено до розгляду на 12.08.2014 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

12.08.2014 р. позивачем подано клопотання (вх.№3877/14 від 05.08.2014 р.) про зупинення провадження у даній справі до прийняття рішення у справі №461/8220/13-а про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2712 від 18.06.2009 р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова», що розглядається Галицьким районним судом м. Львова.

Розглянувши зазначене клопотання, суд звертає увагу позивача, що аналогічне клопотання з таким самим обгрунтуванням подавав відповідач і воно вже розглядалося господарським судом у судовому засіданні 04.11.2013 р. у його задоволенні було відмовлено, про що зазначено в протоколі судового засідання від 04.11.2013 р. Суд виходив з того, що оскільки спір, який розглядається Галицьким районним судом м. Львова, не пов'язаний з розглядом даного спору, підстав для його задоволення немає.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Позивач не навів суду доказів, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №461/8220/13, а тому підстав для зупинення провадження у цій справі немає.

У судове засідання 18.09.2014р. позивач подав заяву про зміну підстав позову, у якій зазначив, що при первинному поданні позову він обгрунтовував свої вимоги зміною істотних умов договору у зв'язку зі збільшенням суми орендної плати. Тепер же просить розірвати спірний договір у зв'язку з добровільною відмовою його як орендаря від договору оренди землі на підставі ст. 141 Земельного кодексу України.

Щодо заяви про зміну підстав позову суд зазначає наступне. Відповідно до п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Приписи частини четвертої статті 22 ГПК можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Під час нового розгляду справи позивач скористався своїм правом на зміну підстав позову до початку розгляду справи по суті в суді І інстанції, а тому суд розглядає спір, виходячи з предмету і підстав, визначених позивачем.

У судовому засіданні 18.09.2014р. відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, зазначив, що п. 39 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається. До того ж, договором передбачено можливість його розірвання на вимогу іншої сторони за рішенням суду лише у разі невиконання однією із сторін умов цього договору. Позивачем, на думку відповідача, не обґрунтовано порушення Львівською міською радою умов спірного договору. Додатково зазначив, що позивач безпідставно ухиляється від внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни плати за землю, що зумовлює недопоступлення коштів до міського бюджету м. Львова. Заперечення позивача щодо невикористання ним орендованої земельної ділянки видаються сумнівними, адже на цій ділянці розміщені об'єкти нерухомості, що належать позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

07.04.2006 р. між Львівською міською радою (Орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Львівський маяк" (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду на 10 років, орендодавцю передана земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:04:003:0014 загальною площею 2,6431 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Промисловій, 27, для обслуговування будівель і споруд.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6' 673' 563,19 грн. та орендна плата становить 105' 597,13 грн. в рік.

17.04.2008 р. між Львівською міською радою та ТзДВ "Львівський маяк" була підписана додаткова угода до договору, п. 5 якої визначено, що нормативна грошова оцінка землі становить 6' 862' 016,22 грн., а орендна плата становить 205' 860,49 грн. (а.с. 23).

18.06.2009 р. Львівською міською радою прийнято ухвалу № 2712 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Львова", згідно якої з 01.01.2011 року введено нову грошову оцінку земель м. Львова, що підлягає обов'язковому застосуванню.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.11.2012 р. грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки складає 25' 451' 202,83 грн.

03.04.2013 р. юридична фірма "Лобістська компанія Зошія" в інтересах ТзДВ "Львівський маяк" направила відповідь на вимогу - повідомлення Львівської міської ради від 20.03.2013 р. про внесення змін до договору, у якій повідомила про недоцільність внесення змін до договору оренди землі від 07.04.2006 р. та просила вважати вказану відповідь як пропозицію про розірвання договору оренди землі (а.с. 12-13).

Листом №1104-385 від 23.04.2013 р. Львівською міською радою повідомлено позивача, що пропозицію про розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р. може бути винесено на розгляд Львівської міської ради лише на підставі відповідного звернення товариства "Львівський маяк" та при умові виконання пункту 39 вказаного договору (а.с. 15).

Листом №63 від 14.05.2013 р. ТзДВ "Львівський маяк" направило до Львівської міської ради офіційну пропозицію про розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р. у зв'язку з істотним збільшенням нормативної грошової оцінки землі (а.с. 16), у відповідь на яку Департаментом містобудування Львівської міської ради листом від 27.06.2013 р. було повідомлено орендаря про наявність ухвал міської ради, якими встановлені відповіді пільги для землекористувачів та вказано про можливість отримання інформації за вказаними у листі адресами уповноважених органів та посадових осіб (а.с. 17). А у додатковому листі від 22.07.2013 р. на пропозицію товариства "Львівський маяк" про розірвання договору оренди землі Департаментом було повідомлено позивача про неможливість розірвання договору у зв'язку з перебуванням на земельній ділянці нерухомого майна товариства (а.с. 18).

Листом №72 від 30.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача зі заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою у зв'язку зі суттєвим збільшенням орендної плати за спірну земельну ділянку.

Листом №2403-2вих-821 від 15.08.2014 р. відповідач повідомив позивача про недоцільність розірвання договору оренди землі, оскільки на ній розташовані споруди ТзДВ «Львівський маяк» та використання цієї ділянки можливе лише на праві оренди.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

У заяві про зміну підстав позову позивач стверджує, він скористався своїм правом відмовитися від користування земельною ділянкою, яке передбачено ст.141 Земельного кодексу України, а тому договір оренди земельної ділянки необхідно розірвати на цій підставі.

Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником чи користувачем документа, що підтверджує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, яким є державний акт, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки - після укладання договору оренди і його державної реєстрації .

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Стаття 142 цього ж кодексу визначає механізм добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою. На цю обставину звертає увагу колегія суддів ВГС України у постанові від 17.06.2014 р., якою справу направлено на новий розгляд.

Таким чином нормами Земельного кодексу України не передачено можливість добровільної відмови від договору оренди землі.

Суд звертає увагу позивача, що в заяві від 30.07.2014 р. №72 ТзДВ «Львівський маяк» зазначено про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою . Натомість між сторонами виникли орендні правовідносини на підставі укладеного між ними договору оренди ділянки. Тому заява орендаря про відмову від договору оренди земельної ділянки не тягне за собою відповідних правових наслідків у вигляді припинення договору оренди землі, а також не може бути підставою для розірвання такого договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. №7 зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду відповідачем сплачено 573,50 грн. судового збору.

Згідно зі ст.49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 125, 126, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» (адреса: 79024, Львівська область, м.Львів, Шевченківський р-н, вул. Промислова, 27, код ЄДРПОУ 00309507 ) на користь Львівської міської ради (площа Ринок, 1, м. Львів, 79006, ідентифікаційний код ЄДРОУ 04055896 ) 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 18.09.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 23.09.2014 р.

Суддя Яворський Б.І.