Постанова

від 02.12.2014 по справі 914/3882/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 914/3882/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі Довгополові А.О.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський маяк" б/н від 28.09.2014 (вх. № ЛАГС 01-05/4678/14)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014 року

у справі № 914/3882/13 (суддя Яворський Б.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський маяк", м. Львів

до Львівської міської ради, м. Львів

про розірвання договору оренди № Ш-527 від 07.04.2006р.

За участю представників:

від позивача: Зошій Ю.Й. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Ковальчук Х.Я. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Причини зміни колегії викладені у відповідних розпорядженнях в. о. голови та голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. та від 01.12.2014р.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Під час розгляду даної справи у судових засіданнях 29.10.2014р. та 25.11.2014р. оголошувалась перерва.

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. задоволено позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» до Львівської міської ради і розірвано укладений між ними договір оренди від 07.04.2006р. за № IІІ-527 земельної ділянки у м. Львові по вул. Промисловій, 27, кадастровий номер 4610137500:04:003:0014.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. зазначене рішення суду скасоване і прийнято нове рішення про відмову в позові.

Вищеперелічені судові акти постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014р. скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

По результатах нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2014 року у цій справі (суддя Яворський Б.І.) у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» до Львівської міської ради про розірвання договору оренди № Ш-527 від 07.04.2006р. відмовлено повністю. Також даним рішенням стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» 573, 50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевий господарський суд мотивував своє рішення відсутністю в Земельному кодексі України норм, які би передбачали можливість добровільної відмови від договору оренди землі. Суд першої інстанції зробив висновок, що заява орендаря про відмову від договору оренди земельної ділянки не тягне за собою правових наслідків у вигляді припинення договору оренди землі і не може бути підставою для розірвання такого.

Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» не погодилось з вказаним рішенням місцевого господарського суду та оскаржило його в апеляційному порядку.

Позивач вважає, в даному випадку не підлягають застосуванню норми ст. 141 ЗК України. Така позиція, на думку апелянта, підтверджується також постановою Верховного суду України від 19.06.2012р. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.11.2011р. у справі № 36/368-9/63. Висновки місцевого господарського суду скаржник вважає такими, що порушують норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідач, передбаченим ст. 96 ГПК України правом не скористався та письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши в судовому засіданні думку представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду. При прийнятті рішення судова колегія Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.

07 квітня 2006р. між Львівською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Маяк» (в подальшому ТзДВ «Львівський маяк») (орендар) укладено договір оренди землі про передачу орендодавцем та прийняття орендарем в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться у м. Львові на вул. Промисловій, 27 (кадастровий № 4610137500:04:003:0014 загальною площею 2, 6431 га) у тому числі під забудовою - 0, 6876 га, під твердим покриттям - 0, 9730 га, озеленення - 0, 9765 га, інші - 0, 0060 га (в т. ч. в межах червоних ліній - 0, 1190 га). На земельній ділянці знаходяться кам'яні нежитлові будівлі (п. 1, 2, 3 Договору).

Термін дії договору до 17 листопада 2015р.

З пунктів 5, 6 зазначеного договору вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладення договору становить 6 673 563, 19 грн., відповідно орендна плата складала 105' 597,13 грн. в рік.

З умов договору вбачається, що сторони погодили положення згідно якого розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором у разі зміни зокрема розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції (п. 13 договору).

17 квітня 2008р. на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.07.2007р. № 899 «Про затвердження положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові» в договір оренди від 07.04.2006р. внесено зміни у п. 5 та п. 9 договору, зокрема:

- змінена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка стала складати 6 862 016, 22 грн.;

- змінена орендна плата за оренду земельної ділянки, яка стала складати 205 860, 49 грн..

Також 17.04.2008р. сторони погодили змінити пункт 10 договору від 07.04.2006р.,

відповідно до якого: обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії; та пункт 13 доповнити ще одним підпунктом, відповідно до якого, розмір орендної плати переглядається також у разі зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Договір оренди та зміни до нього пройшли державну реєстрацію у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

18.06.2009 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2712 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Львова», відповідно до якої з 01.01.2011 року введено нову грошову оцінку земель м. Львова, що підлягає обов'язковому застосуванню.

Зі справи також вбачається, що на орендованій земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, зареєстровані на праві приватної власності за позивачем.

Враховуючи суттєве збільшення нормативно-грошової оцінки землі, позивач звертався в позасудовому порядку до орендодавця з проханням про розірвання договору оренди землі, на що позитивної відповіді не отримав, що і спонукало його звернутись із позовом до суду.

Першочергово позовна заява позивача про розірвання договору оренди землі була заявлена на підставі ст. 652 ЦК України. Після скерування Вищим господарським судом України справи на новий розгляд, позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив підставу позову.

30.07.2014р. ТзДВ «Львівський маяк» листом № 72 повідомило Львівську міську раду про добровільну відмову від оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 07.04.2006р. (зі змінами).

Відтак 05 та 18.09.2014р. позивач в заяві про зміну підстав позову просить суд задоволити позовні вимоги на підставі п. «а» ст. 141 ЗК України у зв'язку із добровільною відмовою від користування орендованою земельною ділянкою.

Апелянт зазначає, що право на відмову від договору оренди земельної ділянки за ним закріплене відповідно до п. а) ст. 141 ЗК України, де зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування нею. Реалізація цієї норми права, зазначає позивач, здійснюється відповідно до ст. 142 ЗК України.

З цього приводу судова колегія зазначає, наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку .

Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником чи користувачем документа, що підтверджує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, яким є державний акт, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки - після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено підстави припинення договору оренди землі до яких відносяться: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Підстави припинення дії договору оренди землі, укладеного між сторонами, визначені у п. 37: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 договору).

Таким чином, умовами договору оренди землі визначено, що за рішенням суду на вимогу однієї із сторін дія договору припиняється шляхом його розірвання унаслідок невиконання другою стороною обов'язків.

Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

На думку позивача, ця норма права підлягає застосуванню при вирішенні даних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції вважає таке твердження скаржника є передчасним, оскільки закріплена ст. 142 ЗК України можливість припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом добровільної відмови землекористувача від земельної ділянки, пов'язується із правом користування нею визначеним статтею 92 ЗК України, тобто коли воно оформлене належним чином та є безстроковим , що в даних правовідносинах не має місця, так як строк договору оренди визначено до 17.11.2015р. та докази, які би свідчили про наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою у матеріалах справи відсутні.

Таким чином ні нормами чинного законодавства ні умовами самого договору оренди землі від 07.04.2006р. не визначено можливості його дострокового розірвання, шляхом добровільної відмови від нього заінтересованої сторони.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв'язку із чим оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2014р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТДВ «Львівський маяк».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2014р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.