Постанова

від 03.02.2015 по справі 914/3882/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 914/3882/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаЗошій Ю.Й. - довіреність від 02.02.2015 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський маяк" на постановувід 02.12.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/3882/13 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Львівський маяк" до Львівської міської ради пророзірвання договору оренди землі В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 р. ТзДВ "Львівський маяк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 07.04.2006 р., посилаючись на приписи статті 652 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що оскільки ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 р. № 2712 з 01.01.2011 р. введено нову грошову оцінку земель, річна орендна плата орендованої позивачем земельної ділянки збільшилась у 7,23 рази в порівнянні із первинною і якби позивач міг передбачити таке суттєве підвищення, він не укладав би цей договір, або укладав його на інших умовах, на меншу площу земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору оренду землі.

Львівська міська рада заперечуючи проти позову вказувала на те, що міською радою прийнято ряд рішень, спрямованих на зменшення фінансового тиску на підприємства, зокрема, прийнято ухвалу № 37 від 16.12.2010 р. "Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель Львова", якою передбачені пільги за землекористування орендарям земельних ділянок, шляхом часткового звільнення орендарів від сплати орендної плати за рахунок коштів, що нараховуються до міського бюджету міста, із зменшенням орендної плати, проте, позивачем не надано доказів звернень до Львівської міської ради з проханням зменшення орендної плати або застосування до нього наявних пільг щодо сплати орендної плати, а розірвання договору оренди землі, наданої позивачу, не звільнить останнього від дії нормативної грошової оцінки земель м. Львова, затвердженої ухвалою від 18.06.2009 р. № 2712 та необхідності сплати коштів за земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. позовні вимоги задоволені, розірваний укладений між Львівською міською радою та ТОВ "Львівський Маяк" договір оренди земельної ділянки у м. Львові по вул. Промислова, 27 від 07.04.2006 р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. судові рішення у даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, 05.09.2014 р.та 18.09.2014 р. ТзДВ "Львівський Маяк" подало до суду заяви про зміну підстав позову, зміст яких є аналогічним, у яких позивач просив розірвати договір оренди землі від 07.04.2006 р. вказуючи на те, що внаслідок підвищення розміру орендної плати за землю та у зв'язку із фактичним невикористанням позивачем земельної ділянки, ТзДВ "Львівський Маяк" листом № 72 повідомило міську раду про те, що орендар добровільно відмовляється від оренди земельної ділянки, а статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою припинення права користування земельною ділянкою (а.с. 166-167, 175-176).

У відзиві на позовну заяву Львівська міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставне посилання позивача, як на підставу для розірвання договору оренди землі, на статтю 141 Земельного кодексу України, оскільки механізм добровільної відмови від права користування земельною ділянкою передбачений статтею 142 вказаного Кодексу. В той час, як підстави для розірвання договору оренди землі в судовому порядку закріплені у статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також закріплені сторонами спірного договору у пунктах 38, 39 цього договору.

Крім того, відповідач зазначав про безпідставність доводів позивача стосовно невикористання ним земельної ділянки, оскільки на орендованій за спірним договором земельній ділянці розташоване нерухоме майно ТзДВ "Львівський Маяк", що унеможливить передачу земельної ділянки в оренду іншій особі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. (суддя Яворський Б.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що нормами чинного земельного законодавства не передбачено можливості добровільної відмови від договору оренди землі, і оскільки між сторонами виникли орендні правовідносини на підставі укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку, що заява орендаря про відмову від договору оренди земельної ділянки не тягне за собою відповідних правових наслідків у вигляді припинення договору оренди землі, а також не може бути підставою для розірвання такого договору.

За апеляційною скаргою ТзДВ "Львівський Маяк" Львівський апеляційний господарського суду (судді: Дубник О.П., Матущак О.І., Скрипчук О.С.), переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.12.2014 р. залишив його без змін, встановивши обставини стосовно того, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами спірного договору оренди землі від 07.04.2006 р. не визначено можливості дострокового розірвання цього договору шляхом добровільної відмови від нього заінтересованої сторони.

ТзДВ "Львівський Маяк" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р., обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також незастосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 36/368-9/63, якою повністю підтверджуються доводи позивача у даній справі.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно відобразив позицію позивача вказавши, що останній просив застосувати статтю 142 Земельного кодексу України, в той час, як позивач обґрунтовував свої вимоги статтями 598 Цивільного кодексу України та пунктом "а" статті 141 Земельного кодексу України, оскільки між сторонами склались орендні правовідносини, до яких застосовуються спеціальні норми земельного законодавства, які регламентують правила користування земельною ділянкою, а не норми, які регламентують правила постійного користування землею, як-то стаття 142 Земельного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 07.04.2006 р. між Львівською міською радою (Орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Львівський маяк" (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду на 10 років строком до 17.11.2015 р., орендодавцю передана земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:04:003:0014 загальною площею 2,6431 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Промисловій, 27 для обслуговування будівель і споруд.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 673 563,19 грн. та орендна плата становить 105 597,13 грн. в рік.

17.04.2008 р. між Львівською міською радою та ТзДВ "Львівський маяк" була підписана додаткова угода, пунктом 5 якої визначено, що нормативна грошова оцінка землі становить 6 862 016,22 грн., а орендна плата становить 205 860,49 грн. (а.с. 23).

18.06.2009 р. Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 2712 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Львова", згідно з якою з 01.01.2011 року введено нову грошову оцінку земель м. Львова, що підлягає обов'язковому застосуванню.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки складає 25 451 202,83 грн., у зв'язку з чим розмір орендної плати становить 763 536,08 грн. в рік.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2013 р. юридична фірма "Любістська компанія Зошія" в інтересах товариства "Львівський маяк" направила відповідь на вимогу - повідомлення Львівської міської ради від 20.03.2013 р. про внесення змін до договору, у якій повідомила про недоцільність внесення змін до договору оренди землі від 07.04.2006 р. та просила вважати вказану відповідь як пропозицію про розірвання договору оренди землі (а.с. 12-13).

23.04.2013 р. Львівською міською радою у відповіді на вказаний лист повідомлено, що пропозицію про розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р. може бути винесено на розгляд Львівської міської ради, як уповноваженого органу, лише на підставі відповідного звернення товариства "Львівський маяк" та при умові виконання пункту 39 вказаного договору (а.с. 15).

14.05.2013 р. товариство "Львівський маяк" направило до Львівської міської ради офіційну пропозицію про розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р. у зв'язку з істотним збільшенням нормативної грошової оцінки землі (а.с. 16), у відповідь на яку Департаментом містобудування Львівської міської ради листом від 27.06.2013 р. було повідомлено орендаря про наявність ухвал міської ради якими встановлені відповідні пільги для землекористувачів та вказано про можливість отримання інформації за вказаними у листі адресами уповноважених органів та посадових осіб (а.с. 17), а у додатковому листі від 22.07.2013 р. на пропозицію товариства "Львівський маяк" про розірвання договору оренди землі, Департаментом було повідомлено позивача про неможливість розірвання договору у зв'язку із розташуванням на земельній ділянці нерухомого майна товариства (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р. ТзДВ "Львівський маяк" на підставі статті 652 Цивільного кодексу України вказував на істотну зміну обставин, на яку позивач не розраховував при укладенні договору внаслідок підвищення річної орендної плати за земельну ділянку.

Під час нового розгляду справи, ТзДВ "Львівський маяк" подало до суду заяву про зміну підстав позову та просило суд розірвати договір оренди землі від 07.04.2006 р., посилаючись на приписи статті 598 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пункт "а" статті 141 Земельного кодексу України вказуючи на те, що 30.07.2014 р. ТзДВ "Львівський маяк" листом № 72 повідомило Львівську міську раду про добровільну відмову від договору оренди земельної ділянки за договором від 07.04.2006 р., що є підставою для розірвання цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частини 1, 8 вказаної норми).

Згідно зі статтями 1 та 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору оренди землі від 07.04.2006 р. відповідачем, як орендарем, прийнято в оренду земельну ділянку на 10 років до 17.11.2015 р. для обслуговування будівель та споруд загальною площею 2,6431 га, у тому числі під забудовою - 0,6876 га, під твердим покриттям - 0,9730 га, озеленення - 0,9765 га, інші - 0,0060 га (в т.ч. в межах червоних ліній - 0,1190 га). На земельній ділянці знаходяться кам'яні нежитлові будівлі (пункти 2, 3, 8, 15 договору).

Законом України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі, за загальним правилом, може бути розірваний тільки за згодою обох сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду з підстав, визначених законом (зокрема, стаття 32 Закону) або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, зміна умов договору і припинення його дії передбачені пунктами 36 - 40 цього договору якими, зокрема, передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 39 договору).

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позову, судами першої та апеляційної інстанції була встановлена відсутність підстав добровільної відмови від договору оренди землі в односторонньому порядку, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що у даному випадку позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договору оренди землі від 07.04.2006 р., виходячи з умов цього договору та норм чинного законодавства.

Доводи заявника про незастосування судами правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.06.2012 р. у справі № 36/368-9/63, на яку посилався позивач на підтвердження своїх вимог, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачаються інші встановлені судом обставини та застосування статті 120, пунктів "а", "е" статті 141 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, в той час як підставою для звернення до суду у даній справі позивачем визначена добровільна його відмова від договору оренди землі в односторонньому порядку.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та такими, що спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. у справі № 914/3882/13 та рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач