Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-17537/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/36566/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продекспрес-Центр»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2а-17537/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продекспрес-Центр»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продекспрес-Центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Торговий дім «Продекспрес-Центр») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 №0010332304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 162963,00 грн.; п. 187.1 ст. 187 , п. 198.3 ст. 198 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80238,00 грн.

Відповідачем зроблений висновок, що сума податку на додану вартість в розмірі 162963,00 грн., отриманої ТОВ «Торговий Дім «Продекспрес-Центр» від ТОВ «Альянс-Торг», ТОВ «Антраль», ТОВ «Автопарітет-Д», ПП «Протор», ПП «Летон-Транс», ТОВ «ТІСІТ», ТОВ «Євросервіс Україна», ТОВ «Стиль-інвест» за відповідні періоди та врахованих ним до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди, не відповідає сумі податкових зобов'язань по вказаних поставках товарів, задекларованих вищезазначеними постачальниками, а саме є більшою на суму 162963,00 грн., в тому числі по періодах: за травень 2010 року, в сумі 2466,00 грн., за червень 2010 року в сумі 73379,00 грн., за липень 2010 року в сумі 41625,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 45493,00 грн. Також, сума податку на додану вартість в розмірі 80238,00 грн., отриманої ТОВ «Торговий Дім «Продекспрес-Центр» від вищезазначених постачальників за травень 2011 року та врахованих ним до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період, не відповідає сумі податкових зобов'язань по вказаних поставках товарів, задекларованих вищезазначеними постачальниками, а саме є більшою на суму 80238,00 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 80238,00 грн. Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції підтримав позицію податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями . Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України . Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції позивача з ТОВ «Альянс-Торг», ТОВ «Антраль», ТОВ «Автопарітет-Д», ПП «Протор», ПП «Летон-Транс», ТОВ «ТІСІТ», ТОВ «Євросервіс Україна», ТОВ «Стиль-інвест» в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Доказів того, що видаткові, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, не мали юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Також, встановлено, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і зазначеними контрагентами, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та були платниками податку на додану вартість.

Судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що сам лише факт невідповідності задекларованих постачальником товарів (робіт, послуг) податкових зобов'язань з ПДВ розміру задекларованого контрагентом такого постачальника податкового кредиту з ПДВ, з огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, не може слугувати достатньою підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту позивачем, оскільки постачальники в силу ст. 2 та ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» є окремими платниками ПДВ, а відтак, згідно з ст. 61 Конституції України , мають нести індивідуальну юридичну відповідальність за вчинені ними діяння.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 226, 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продекспрес-Центр» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров