Ухвала

від 19.12.2014 по справі 2а-17537/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 грудня 2014 року м. Київ В/800/5456/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 К/9991/36566/13

у справі № 2а-17537/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Продекспрес-Центр"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 К/9991/36566/13.

Відповідно до ст. 239 1 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 К/9991/36566/13 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства.

На підтвердження зазначеного заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 К/9991/47968/12, в якій на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права, а саме пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

Зокрема, у справі № 2а-17080/11/2670 (К/9991/47968/12), рішення якої було надано як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції, підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами обставин у їх сукупності, які свідчили про безтоварність господарських операцій.

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що позиція податкового органу, яка полягає у заниженні позивачем в податковому обліку податкового кредиту з ПДВ, є безпідставною, оскільки сам лише факт невідповідності задекларованих постачальником товарів (послуг) податкових зобов'язань з ПДВ розміру задекларованого платником податку податкового кредиту не впливає на правомірність сформованих платником податків своїх даних податкового обліку.

Вказана позиція Вищого адміністративного суду України узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 31.01.2011 (№ 21-42а10), згідно якої платник податків не несе відповідальність за дії свого контрагента.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 К/9991/36566/13 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.