Постанова

від 08.09.2014 по справі 826/9147/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2014 року 15:10 № 826/9147/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Спасибко А.В.,

представник відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергуп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Продінтергуп» (надалі - ТОВ «Продінтергуп», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2014р. №0003072203, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 29 362,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2014р. №0003082203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 301 868,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість (код платежу 3014010100)» на загальну суму 494 484.00 грн., з яких 381 309,00 грн. за основним платежем та 113 175,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001542203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000)» на загальну суму 172 839,0 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Продінтергуп» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Статус Люкс» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав та не мали обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, послуги (виконані роботи), які були надані для виконання договорів, укладених з ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Статус Люкс», використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Продінтергуп» зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію № 10711020000026654 від 12.03.2010р. Код товариства за ЄДРПОУ: 37038438.

ТОВ «Продінтергуп» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.03.2010р. за № 35501 та перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.04.2010 № 100278184, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 370384326565, позивач зареєстрований платником ПДВ.

ДПІ у Подільському районі м. Києва згідно із пп. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 13.01.2014р. №27, постанови старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Атаманчук Д.С. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Продінтергруп» від 12.08.2013р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Продінтергруп» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Медпрофіт» (код за ЄДРПОУ 37395786), ТОВ «Алатер - Техно» (код за ЄДРГІОУ 35619105), ТОВ «ТД - Техінвест» (код за ЄДРГІОУ 38013189), ПП «Гран - Трейд» (код за ЄДРГІОУ 31989352), ТОВ «Руст» (код за ЄДРПОУ 23242272), ТОВ «Спрос Юей» (код за ЄДРПОУ 36857386), ТОВ «Зв'язок Буд» (код за ЄДРПОУ 33542476), ТОВ «Едвертайзінг Консалт»» (код за ЄДРПОУ 36972694), ТОВ «ВКП Спецінвест 2012» (код за ЄДРПОУ 38011372), ТОВ «Фрістайл Спорт» (код за ЄДРПОУ 36602679), ТОВ «Камелот - Київ» (код за ЄДРПОУ 35040010), ТОВ «Акватрейдінг» (код за ЄДРГІОУ 33883979) та ТОВ «Статус Люкс» (код за ЄДРПОУ 33298366) за весь період діяльності.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 24.01.2014р. №172/26-56-22-03-09/37038438 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Продінтергуп»:

- п. п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 172 839 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ кв. 2011 на суму 57 688 грн. (в т. ч. за III кв. 2011 року на загальну суму 57 688 грн.), за II-IV кв. 2011 на суму 172 839 грн. (в т. ч. за IV кв. 2011 року на загальну суму 115 151 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1 301 868 грн., у тому числі за 9 міс. 2012 на суму 1 301 868 грн. (в т. ч. за III кв. 2012 року на суму 1 301 868 грн.);

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 381 309 грн., у тому числі за липень 2011 на суму 4 251 грн., за серпень 2011 на суму 14 217 грн., за вересень 2011 на суму 31 695 грн., за жовтень 2011 на суму 33 837 грн., за листопад 2011 на суму 30 940 грн., за грудень 2011 на суму 35 355 грн., за січень 2012 на суму 5 733 грн., за лютий 2012 на суму 56 182 грн., за березень 2012 на суму 31 562 грн., за квітень 2012 на суму 22 712 грн., за травень 2012 на суму 31 087 грн., за червень 2012 на суму 24 962 грн., за липень 2012 на суму 25 986 грн., за серпень 2012 на суму 32 790 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 29 362 грн., у тому числі за вересень 2012 на суму 29 362 грн.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Статус Люкс» є документально не підтвердженими, а саме не надано підтверджуючі документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні), а тому, на думку відповідача, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та занижено від'ємне значення об'єкта оподатковування з податку на додану вартість, та податок на прибуток, оскільки операції із вказаними контрагентами здійснювались без підтвердження належним чином оформлених документами відповідно до чинного законодавства.

Податковим органом встановлено, що балансова вартість основних виробничих фондів ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Статус Люкс» - 0 тис. грн., чисельність працюючих - 1 чол., будь-які транспортні засоби, якими можливо було б здійснювати поставки товарів на вказаних підприємствах відсутні, також не встановлено фактичної адреси вказаних підприємств.

Окрім того, відповідач посилається на наявність інформації про те, що відносно деяких контрагентів вказаних підприємств слідчими органами проводиться розслідування кримінальних проваджень.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Продінтергуп» подало до ДПІ у Подільському районі м. Києва заперечення на акт.

Листом №1486/10/26-56-22-03-05 від 12.02.2014 р. «Про надання відповіді» ДПІ у Подільському районі м. Києва висновки акту перевірки залишила без змін.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001512203, яким встановлено завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 29 362,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001522203, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000)" на загальну суму 1 301 868,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість (код платежу 3014010100)" на загальну суму 494 484,00 грн., з яких 381 309,00 грн. за основним платежем, 113 175,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001542203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000)" на загальну суму 172 839,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Продінтергуп» направило до Головного управління Міндоходів у м. Києві первинну скаргу від 28.02.2014р. за вих. № 28/02-01.

За результатом розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у м. Києві винесено рішення про результати розгляду первинної скарги №3183/10/26-15-10-06-15 від 08.04.2014р., яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001532203 та №0001542203; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001512203 та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 29 362 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001522203 та зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення форми "П" про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 301 868 грн.,та скаргу ТОВ «Продінтергуп» частково задоволено.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014р. №0003072203, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 29 362,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014р. №0003082203, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1301 868,00 грн.

ТОВ «Продінтергуп», не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0003072203, №0003082203 від 22.04.2014р. звернулось до Головного управлінням Міндоходів у м. Києві із скаргою від 07.05.2014р. за вих. №07/05-1 на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.05.2014р. №4368/10/26-15-10-04-04 продовжено строк розгляду вказаної скарги до 06.07.2014 р.(включно).

Окрім того, не погоджуючись з рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №3183/10/26-15-10-06-15 від 08.04.2014 p., позивач звернувся із повторною скаргою від 24.04.2014р. №24/04-01 до Міністерства доходів і зборі в України.

За результатом розгляду повторної скарги рішенням Міністерства доходів і зборі в України про результати розгляду скарги за №10438/6/99-99-10-01-15 від 12.06.2014p., податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ «Продінтергуп» - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Продінтергуп» мало за вказаний період господарські взаємовідносини з двома контрагентами: ТОВ «Акватрейдінг» (код ЄДРПОУ 33883979), та ТОВ «Статус Люкс» (код ЄДРПОУ 33298366).

Зокрема, між ТОВ «Продінтергруп» (Замовник) та ТОВ «Статус Люкс» (Перевізник або Експедитор) укладено договір від 01.07.2011р. №010711 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до якого ТОВ «Статус Люкс» надавав ТОВ «Продінтергруп» транспортно-експедиційні послуги в періоді з 07.07.2011р. по 07.10.2011р.

Також, між ТОВ «Продінтергруп» (Замовник) та ТОВ «Акватрейдінг» (Перевізник або Експедитор) укладено договір від 13.09.2011р. №130911 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до якого ТОВ «Акватрейдінг» надавало ТОВ «Продінтергруп» транспортно-експедиційні послуги в періоді з 14.09.2011р. по 29.09.2012р.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Статус Люкс» та ТОВ «Акватрейдінг» позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, акти виконаних робіт, податкові та товарно-транспортні накладні.

Вказані суми включені позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ та до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідних податкових періодів, правомірно відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

В той же час, податковий орган як на підставу нарахування податкових зобов'язань посилається на наявність негативної інформації щодо контрагентів позивача.

Зокрема, до ДПІ у Подільському районі м. Києва надійшов акт від 23.04.2013р. №1399/22-521/33298366 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Статус люкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та їх подальшої реалізації підприємствами покупцям за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

Податковий орган посилається на те, що в провадженні СВ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва знаходиться кримінальне провадження від 22.11.2012р. №32012110010000004 за матеріалами кримінальної справи №71-00241 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно директора ТОВ «Компанія «Лоза» гр. ОСОБА_5, який працюючи на відповідній посаді в період з 01.01.09 по 31.12.10 з метою ухилення від сплати податків шляхом незаконного заниження валових доходів з податку на прибуток ТОВ «Компанія «Лоза» вніс до бухгалтерського та податкового обліку завідомо неправдиві відомості щодо отримання від ТОВ «Бікколайдер», ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс» товарів (робіт, послуг), в результаті чого занизив податок на прибуток за період 01.01.2009р. по 31.12.2010р.

В ході проведення досудового слідства проведено ряд обшуків, в результаті яких вилучено первинні бухгалтерські документи ТОВ «Статус Люкс» щодо проведення сумнівних фінансово-господарських операцій, а саме, невідповідність придбаного товару реалізованому.

Окрім того, відповідач посилається на висновок ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 14.03.2013р. №427ДПІ/074/38 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Статус Люкс», згідно з якого встановлено, що за результатами відпрацювання вказаного підприємства не встановлено фактичної адреси ТОВ «Статус Люкс», балансова вартість основних виробничих фондів - 0 грн., чисельність працюючих - 1 особа, транспортні засоби, якими можливо було б здійснювати поставки товарів чи надання послуг на ТОВ «Статус люкс» відсутні.

Крім того, відносно контрагентів ТОВ «Статус люкс» порушена кримінальна справа №71-00241 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Перевіркою ТОВ «Статус люкс» встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Статус люкс» по операціях з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

Окрім того, відповідач посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 11.04.2013р. № 1262/22-621-33883979 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акватрейдінг» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

З вказаного акту вбачається, що в провадженні СВ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС знаходиться кримінальне провадження від 22.11.2012р. №32012110010000004 за матеріалами кримінальної справи №71-00241 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно директора ТОВ «Компанія «Лоза» гр. ОСОБА_5.

В ході проведення досудового слідства проведено ряд обшуків, в результаті яких вилучено первинні бухгалтерські документи ТОВ «Акватрейдінг» щодо проведення сумнівних фінансово-господарських операцій, а саме, невідповідність придбаного товару реалізованому.

Окрім того, відповідно до висновку ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва від 14.03.2013р. №427ДПІ/074/38 встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Акватрейдінг», за результатами відпрацювання не встановлено фактичної адреси ТОВ «Акватрейдінг» балансова вартість основних виробничих фондів - 1 грн., чисельність працюючих - 1 особа, транспортні засоби, якими можливо було б здійснювати поставки товарів чи надання послуг на ТОВ «Статус люкс» відсутні.

Також податковий орган зазначає, що відносно контрагентів ТОВ «Акватрейдінг» порушена кримінальна справа №71-00241 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході проведення перевірки ТОВ «Акватрейдінг» не встановлено факту передачі товарів від підприємств-постачальників до ТОВ «Акватрейдінг» та в подальшому підприємствам - покупцям.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати чи податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Статус Люкс» вказані суб'єкти господарювання зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і є платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Також, щодо реальності здійснення договорів на транспортно-експедиторське обслуговування, укладених між позивачем та ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Статус Люкс» суд зазначає наступне.

Наказом міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 р. №228/253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за №483/1508), затверджено Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи.

Згідно п. 1.З. Інструкції для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:

подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма №1 (міжнародна); подорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (що, діє в межах України); товарно-транспортна накладна - типова форма №1-ТН; талон замовника - типова форма №1-Т3 (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Згідно п. 2.З. Інструкції товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку, вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно п. 2.4. товарно-транспортну накладну типової форми №1-ТН виписують у чотирьох примірниках: перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника, передають водію; другий примірник водій здає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, водій передає перевізнику. Третій примірник, що є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, перевізник надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення; четвертий примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію.

Окрім того, відповідно п.1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 (надалі - Наказ № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно п.11.7 Наказу №363, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Так, ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Статус Люкс» відповідно до укладених договорів здійснювали поставку товарів ТОВ «ЄКО» що підтверджується відмітками останнього на товарно-транспортних накладних, а також договором поставки між ТОВ «Продінтергруп» та ТОВ «ЄКО» від 01.01.2010р. № 8235-К, надані позивачем до суду.

Всі товарно-транспортні накладні оформлені належним чином та мають відмітку ТОВ «ЄКО» про прийняття товарів, мають підписи і печатки (штампи) вантажовідправника та вантажоодержувача, в порядку, передбаченому наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 р. №228/253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за №483/1508).

Надана позивачем до суду первинна документація свідчить про те, що товари, роботи, послуги, отримані ТОВ «Продінтергуп» від ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Статус Люкс» за укладеними між ними договорами, своєчасно та в повному обсязі, безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача і придбані з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності відповідно до статуту товариства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача на укладення договорів було вільним та відповідало внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Статус Люкс», а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергуп» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2014р. №0003072203, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 29 362,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2014р. №0003082203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1301 868,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001532203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість (код платежу 3014010100)» на загальну суму 494 484.00 грн., з яких 381 309,00 грн. за основним платежем та 113 175,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014р. №0001542203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000)» на загальну суму 172 839,0 грн.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продінтергуп» (код за ЄДРПОУ 37038438) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.09.2014р.

Суддя В.П. Шулежко