Постанова

від 24.02.2009 по справі 10/444пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 24 лютого 2009 р.                                                                                   

№

10/444пн 

Вищий  господарський 

суд України  в складі колегії

суддів:

Овечкін

В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.

за

участю представників:

ТОВ

"Крамниця № 44 "Урожай"

Войтова

Г.М. -директор Федоренко О.А. -(дор. № 5 від 05.01.2009)

розглянувши

касаційну скаргу 

 ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай"

на

постанову

від 18

грудня 2008

Луганського

апеляційного господарського суду

у

справі

№

10/444пн господарського суду Луганської області

за

позовом

ТОВ

"Крамниця № 44 "Урожай"

до

Дочірнього

підприємства "Центральний ринок 

м. Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств

треті

особи

Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1Фізична особа-підприємець ОСОБА_2Фізична

особа-підприємець ОСОБА_3Фізична особа-підприємець ОСОБА_4Фізична

особа-підприємець ОСОБА_5Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

про

усунення

перешкод у користуванні майном, стягнення шкоди

зустрічним

позовом

Дочірнього

підприємства "Центральний ринок 

м. Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств

до

ТОВ

"Крамниця № 44 "Урожай"

про

усунення

перешкод у землекористуванні

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

господарського суду Луганської області від 13.11.2008 (Т.Мінська,

Є.Пономаренко, М.Москаленко) в первісному позові про усунення перешкод в

здійсненні обслуговування будівлі магазину, визнання договору від 01.08.04

поновленим, відмовлено.

Позовні

вимоги за зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні земельною

ділянкою шляхом демонтажу самовільно збудованої споруди задоволені частково.

Рішення

суду за первісним позовом мотивовано тими обставинами, що вимога про

зобов'язання відповідача та власників кіосків усунути перешкоди в здійсненні

обслуговування магазину позивача не підлягає задоволенню з огляду на те, що

підприємці розміщували кіоски на підставі відповідних договорів про надання

торгівельного місця, а тому вимоги про перенесення кіосків заявлені до

неналежного відповідача.

Щодо

недотримання таким розміщенням кіосків правил протипожежної безпеки, то позивач

не є належним позивачем, оскільки контроль за дотриманням вимог пожежної

безпеки здійснює відповідний державний орган.

Щодо

вимог вважати поновленим договір, то обраний позивачем спосіб захисту права не

відповідає встановленим законодавством, оскільки вимога стосується встановлення

факту.

Рішення

суду за зустрічним позовом мотивовано тими обставинами, що факт самочинного

будівництва прибудови на земельній ділянці, наданої в оренду позивачу,

підтверджено матеріалами справи і відповідачем не спростовано.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 (судді: Р.Якушенко,

Л.Бородіна, Л.Іноземцева) рішення господарського суду Луганської області від

13.11.2008 залишено без зміни.  

ТОВ

"Крамниця № 44 "Урожай" в касаційній скарзі просить постанову

апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати з

підстав неправильного застосування норм матеріального права, позовні вимоги за

первісним позовом задовольнити, а зустрічний позов залишити без розгляду з

підстав, визначених ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник

посилається на те, що судом неналежно досліджено обставини, які свідчать про

порушення його права власності, а саме факт пошкодження будівлі магазину

внаслідок розташування торгівельних кіосків, неможливість через таке

розташування проведення ремонтних робіт, перешкоджання діяльності з додержання

протипожежних вимог, перешкоджання розміщення на стінах будівлі рекламних

оголошень, що є порушенням здійснення підприємницької діяльності.

Скаржник

стверджує про порушення відповідачем вимог законодавства з пожежної безпеки

через розміщення торгівельних кіосків, порушення вимог земельного законодавства

через неузгодження відповідного розміщення з міською радою, судом не

досліджувалися обставини щодо власників кіосків.

На

думку скаржника висновок суду про невідповідність способу захисту права про

визнання договору поновленим встановленим законодавством не відповідає нормам

права та судовій практиці.   

Відповідач

за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу проти доводів скаржника

заперечив, просить скаргу залишити без задоволення.

Вищий

господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали

справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що

скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як

встановлено судом на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської

Ради від 23.01.08 і №38/25 зі змінами, внесеннями до нього рішеннями Луганської

міської ради № 391 ц 23.12.02, № 18/195 від 02.03.04 № 37/303 від 13.12.05

відповідачу за первісним позовом надана в оренду земельна ділянка площею 3,0025

га за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1, договір оренди земельної

ділянки від 06.02.03 із змінами від 14.03.06.

Судом

також встановлено, що позивач за зустрічним позовом є власником будівлі

магазину №44 загальною площею 215,3 кв.м. на плані літ. А-1, літ А(1)-1 на підставі

зговору купівлі-продажу від 19.12.1946р. та будівлі магазину площею 83,3 кв.м.

літ (2)-1, на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.99, що встановлено

рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.04 у справі №5/85пн.

Право

власності позивача на приміщення прибудови до магазину № 44 - на лані літ.

А(3)-1 не підтверджено в установленому законом порядку.

Судом

встановлено, що зазначені приміщення розташовані за адресою: м. Луганськ, вул.

Челюскінців, 1-р на території "Центрального ринку м. Луганська".

Відповідно

до ст.ст. 319-321 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник

володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник

має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності,

крім випадків встановлених законом.

Право

власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні.

Позивач

вважає, що розташовані по периметру будівлі магазину № 44 малі архітектурні

форми - кіоски за номерами: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 28, 328, 328а, 18, 19

обмежують його у здійсненні права власності на будівлю магазину № 44, а саме:

він позбавлений можливості здійснювати ремонт будівлі, користуватися під'їзними

шляхами, порушується його право на пожежну безпеку.

Відповідно

до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо будівля або споруда

розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження

до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на

якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За

правилами ч. З ст. 125 Земельного кодексу України приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання

документа, що посвідчує право на неї, забороняється.

Судом

встановлено, що у позивача відсутні документи, що посвідчують його право

користування земельною ділянкою, за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців,

1-р, на якій розташована будівля магазину № 44.

Таким

чином, судом правильно зазначено, що безпідставне користування позивачем

земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі магазину №44 та торгівельною

площею, позбавляє його можливості заявляти вимоги до відповідача, якому

належить право землекористування, щодо усунення перешкод у користуванні

нерухомим майном, в тому числі і на підставі порушень правил пожежної безпеки.

Судом

також встановлено, що у січні 2007 року відповідачем узгоджено з управлінням

архітектури та містобудування Луганської міської ради, головним санітарним

лікарем Ленінського та Кам'янобрідського районів, ЛМУГУ МНС України в

Луганській області, управлінням Луганської міськради по регулюванню земельних

відносин план-схему торгівельних місць.

Торгівельне

місце - це площа, яка відведена для розміщення необхідного для торгівлі

інвентарю (вагонів, лотків, тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків

(столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у

контейнерах, кіосках, палатках тощо (п. 1.13 Правил торгівлі).

Відповідно

до п. 1.20 Правил торгівлі адміністрація ринку при наданні продавцям

торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій

рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що

реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного

місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає

ринок, та їх вартість.

Судом

встановлено, що відповідач з урахуванням плану-схеми на підставі договорів

надав приватним підприємцям у тимчасове користування торгівельні місця за

номерами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 286а, 324-328, 328а під розміщення малих

архітектурних форм для здійснення торгівлі.

За

таких обставин суд дійшов правомірного висновку про відповідність дій

відповідача за первісним позовом законодавству та відсутність порушення прав

позивача при наданні у користування підприємцям торгівельних місць,

розташованих на земельній ділянці, що йому належить на праві оренди за

договором від 06.02.2003, а тому вимоги позивача щодо переносу вказаних кіосків

правомірно визнані необгрунтованими.

Висновки

господарського суду про відмову у задоволенні вимоги позивача вважати

поновленим договір від 21.08.04 №816 до 30.06.07 з огляду на приписи статті 16

Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу

України є правомірним з огляду на таке.

Способи

захисту цивільних прав визначені у статті 16 Цивільного кодексу України, а саме

визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує

право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання

обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій

чи бездіяльності органу державної

влади,

органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого

самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб.

Суд

може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений

договором або законом.

Відповідно

до ст.1 ГПК України,  підприємства,

установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни,

які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись

до суду з позовом про визнання поновленим договору позивач фактично просить

визнати факт продовження існування прав та обов'язків, що виникли у сторін в

силу факту укладення договору від 01.08.2004р.

Разом

з тим, вимога щодо встановлення або спростування  певного факту не може бути самостійним

предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не

належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких

правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Господарські

суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи

розгляд спорів про право. 

Апеляційна

інстанція правомірно зазначила, що позивач не довів яким чином відповідач за

вимогою щодо поновлення договору № 816 від 01.08.04 порушив його права та

законні інтереси, тому відмова у позові в цій частині правомірна.

Матеріалами

справи доведено право власності позивача на будівлю магазину № 44 загальною

площею 215,3 кв.м. літ. А-1, літ. А(1)-1 та площею 83,3 кв.м. літ. А(2)-1 за

адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р, яке зареєстровано БТІ, що свідчить

про те, що вказана будівля є об'єктом нерухомості.

Разом

з тим встановлено, що прибудова до магазину № 44 на плані літ А(3)-1, як

зазначалося вище, є самочинним будівництвом, право власності на цю будівлю за

позивачем не визнано, а тому суд правомірно задовольнив вимоги зустрічного

позову в частині демонтажу цієї прибудови А(3)-1.

Згідно

ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє

рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно

на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи

процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин  справи.

Касаційна

інстанція зазначає на межі перегляду справи касаційною інстанцією, встановлені

ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України згідно яких

суд касаційної інстанції перевіряє дотримання норм матеріального права відносно

вже встановлених обставин справи.

Доводи

скаржника про невідповідність висновків суду з посиланням на інші обставини

щодо порушення відповідачем вимог законодавства з пожежної безпеки, вимог

земельного законодавства через неузгодження відповідного розміщення з міською

радою, не дослідження обставини щодо власників майна до уваги не приймаються,

оскільки встановлених фактичних обставин та правильності правових висновків

господарського суду не спростовують, зводяться до намагання встановити інші обставини,

надати їм іншу оцінку.

Виходячи

з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115,

1117, 1118, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П

О С Т А Н О В И В:

Постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 та рішення

господарського суду Луганської області від 13.11.2008 у справі № 10/444пн

господарського суду Луганської області залишити без зміни, а касаційну скаргу

-без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В.

Овечкін         

судді                                                                                                                            

Є. Чернов

                                                          В. Цвігун