Ухвала

від 22.09.2014 по справі 2-2266/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5266/14

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Доценко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Доценко Л.І.,

суддів - Процик М.В., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованих споруд, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА :

26.12.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1 шляхом звільнення ділянки площею 102 кв.м та знесення самовільно зведених споруд. При цьому позивач пояснив, що відповідачка тривалий час самовільно користується земельною ділянкою розміром 102 кв.м., яка виділена в користування йому. На цій ділянці знаходяться самовільно збудовані відповідачкою споруди, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №4708 від 15.10.2003року та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2005 року. У добровільному порядку ОСОБА_3 усунути перешкоди не хоче. Оскільки діями ОСОБА_3 позивачу була заподіяна моральна шкода він просить стягнути з відповідачки 20000грн.

Справу розглянуто у відсутність відповідачки відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1 шляхом звільнення ділянки площею 102 кв. м. і знесення самовільних споруд: 1-5 площею 10,9 кв. м.; 1-4 площею 26,0 кв. м.; 1-6 площею 7,0 кв. м.; 1-7 площею 10 кв. м.; 1-8 площею 7,8 кв. м.; 1-9 площею 5,8 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржує ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2005року встановлено порядок користування земельною ділянкою між сторонами, однак ОСОБА_3 самовільно звела споруди на земельній ділянці, яка виділена в користування ОСОБА_2, та перешкоджає йому в користуванні земельною ділянкою, чим спричинила йому моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 відповідно до договору дарування АЕА №778106, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за №8354 18 липня 2001 року прийняв в дар 1/2 (одну другу) частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, що складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літерою «А», загальною мовою площею 48,1 кв.м , та надвірних споруд: «Б» - сарай з льохом, «Г» гараж, «Е» - сарай, №1,4,:10-огорожі, 1 - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 468 кв.м. Вказаний договір зареєстровано в ОМБТІ та РОН» 17 серпня 2001 року.

ОСОБА_3 належить ? частина вищевказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 листопада 2001року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2005 року, яке набрало законної сили, встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 468кв.м. при домоволодінні між співвласниками в частках 1/2 кожному по 234кв.м., та встановлені межі розподілу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також даним рішенням суду встановлено, що на земельній ділянці, яка виділена в користування ОСОБА_2 знаходяться будівлі, які самовільно побудовані ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що твердження позивача стосовно того, що вказане судове рішення не виконане з 2005 року відповідачем та не може бути виконано примусово державними виконавцями, так як в судовому рішенні не вказано про зобов'язання ОСОБА_3 знести самовільно зведені споруди, підтверджені постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Одеси від 09.06.2006 року, про відмову у відкритті виконавчого провадження та прийому виконавчого листа на підставі відсутності у рішенні суду заходів примусового характеру.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля, або споруди розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, необхідною для їх обслуговування.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованих відповідачем ОСОБА_3 споруд, оскільки дані споруди перешкоджають ОСОБА_2 користуватись земельною ділянкою, яка була виділена йому в користування.

Також судом першої інстанції встановлено, що діями відповідачки ОСОБА_3, яка добровільно не виконує рішення суду з 2005року, продовжує користуватися земельною ділянкою, яка виділена в користування позивачу ОСОБА_2, завдають моральних переживань, страждань, тобто моральну шкоду позивачу. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано медичну довідку № 322 від 24.11.2008 року про те, що він у зв;язку з переживаннями знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні швидкої допомоги «Інто-Сана» з 05.05.2007р. по 22.05.2007р.

Згідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку , що протиправними діями ОСОБА_3 спричинена моральна шкода ОСОБА_2 і дана моральна шкода становить 10000грн.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що у неї є правовстановлюючі документи на споруди, які знаходяться на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_2, спростовуються рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013року, яким визнано недійсним свідоцтво про право власності на 81/100 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, виданого 19 березня 2009року виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_3. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Одеської області від 05.02.2014року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2013року залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2, не є власником земельної ділянки, тому ОСОБА_3 не може порушувати його право, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 є власником ? частини будинку і користувачем земельної ділянки, тому його право користування земельною ділянкою підлягає судовому захисту.

В апеляційній скарзі вказується на те, що ОСОБА_3 не спілкується з ОСОБА_2 з 2005року тому не може завдати йому моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що дані доводи апеляційної скарги є неспроможніми, оскільки діями ОСОБА_3 по утриманню земельної ділянки яка їй не належить ОСОБА_2 завдані моральні страждання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Л.І. Доценко

Судді М.В.Процик

А.І.Дрішлюк