Постанова

від 22.09.2014 по справі 915/176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 915/176/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Петров М.С., Колоколов С.І.) у справі№ 915/176/14 Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" доТовариства з додатковою відповідальністю "Гурія" простягнення 8.718,00 грн., за участю представників: позивачане з'явились, відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014 р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 7.148,71грн., 3 % річних у розмірі 552,31 грн., 92,93 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 1.633,35 грн. В решті позовних вимог, а саме у стягненні 929,33грн. пені та 58,75 грн. річних відсотків, відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014 р. у справі №915/176/14 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про непідтвердження факту направлення відповідачу рахунку № 107 від 14.04.2011 р.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між правопопередником відповідача Закритим акціонерним товариством "Гурія-магазин № 315" (емітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" (реєстратор) 12.05.2008 р. було укладено договір № 423 на ведення реєстру, згідно умов якого реєстратор зобов`язується надавати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов`язується здійснювати оплату наданих послуг.

Згідно з п. 5.6 Договору емітент оплачує роботи та послуги реєстратора згідно з виставленим рахунком у строк 5 (п'ять) днів з дня надання його реєстратором. Реєстратор надає акти виконаних робіт у 2-х примірниках, один з яких емітент зобов'язується підписати, поставити відбиток печатки та повернути реєстратору протягом 5 (п'яти) днів. У разі відмови підписання акта виконаних робіт емітент у той же строк повинен надати реєстратору мотивовану відмову для подальшого вирішення проблеми у судовому порядку. У разі відсутності мотивованої відмови акт виконаних робіт вважається таким, що підписаний сторонами.

Як визначено п. 8.1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років.

Відповідно до п. 8.2 договір вважається продовженим на кожний наступний строк, якщо за 45 днів до закінчення терміну дії цього договору сторона не надіслала іншій стороні повідомлення про його розірвання.

Судами встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Гурія-магазин № 315" 12.11.2010 р. листом повідомило позивача про прийняття рішення про реорганізацію в товариство з додатковою відповідальністю. На виконання умов договору від 12.05.2008 р. позивачем того ж дня виставлено рахунок № 310 на загальну суму 8.325,00 грн., в якому окрім абонентської плати за ведення реєстру за 4-й квартал 2010 р. на суму 300,00 грн., містяться наступні послуги: збереження та облік бланків сертифікатів акцій за 4-й квартал 2010 року, розірвання договору, закриття особових рахунків зареєстрованих осіб, закриття особового та емісійного рахунку емітента, формування та друк реєстру на дату закриття системи реєстру, архівація електронної версії та паперових документів системи реєстру, відповідальне зберігання протягом п'яти років.

Місцевим судом також зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Гурія" правонаступника Закритого акціонерного товариства "Гурія - магазин № 315" направило претензію № 117 від 11.08.2011 р. з вимогою оплати суми основної заборгованості згідно з рахунком № 107 від 11.08.2011 р. на загальну суму 7.148,71 грн. та нараховані відповідно до п. 4.6 Договору штрафні санкції разом з додатками, а саме: з розрахунком загальної суми заборгованості, дублікатом рахунку № 107 від 14.04.2011 р., актом про виконання робіт від 11.08.2011 р. у 2-х примірниках, копією супровідного листа № 23 від 14.04.2011 р., актом звіряння розрахунків за послуги станом на 11.08.2011 р. у 2-х примірниках, що підтверджується повідомленням про вручення, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні, а також журналом реєстрації вихідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт", де в графі "вихідний номер" під № 117 вказано, що претензія із зазначеними документами направлена на адресу відповідача рекомендованим листом.

Як вбачається з позовної заяви, поданої до місцевого суду 12.02.2014 р., предметом розгляду у даній справі визначено вимоги про стягнення боргу на загальну суму 7.148,71 грн. за підсумковим рахунком № 107 від 14.04.2011 р. та відповідними актами.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що факт отримання відповідачем рахунку № 107 від 14.04.2011 р. саме 16.08.2011 р. є доведеним і відповідно 5-ти денний термін його оплати сплив 21.08.2011 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що кореспонденція, яку отримало Товариство з додатковою відповідальністю "Гурія" 16.08.2011 р., не може бути ідентифікована, оскільки позивачем не представлено опис вкладення замовленого поштового відправлення. З огляду на те, що відповідачем було представлено іншу претензію №1 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт", отриману у серпні 2011 р. та датовану 10.08.2011 р. за реєстраційним № 115 з вимогами щодо іншого рахунку - № 310 від 12.11.2010 р., апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних доказів факту вручення рахунку № 107 від 14.04.2011 р. відповідачу і відповідного настання строку його оплати та про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також через неповне врахування норм права, що регулюють застосування позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з рахунку № 310 від 12.11.2010 р. та рахунку № 107 від 14.04.2011р., вони містять ряд послуг, які частково збігаються, зокрема: розірвання договору, абонплата за зберігання бланків за 4-й квартал 2010 року, зберігання первинних документів протягом п'яти років, підготовка та друк реєстру на дату закриття системи реєстру. При цьому строк виконання вказаних зобов'язань за певними платежами ймовірно настав ще станом на час формування рахунку № 310 від 12.11.2010 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 45) також звертав увагу місцевого суду на те, що послуги, зазначені у рахунку № 107 від 14.04.2011 р., відрізняються від послуг, які йому фактично надавались, а також і від послуг, зазначених в рахунку № 310 від 12.11.2010 р.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак ані місцевий суд, ані суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили, які зобов'язання містять вказані рахунки, зокрема, рахунок № 107 від 14.04.2011р., та не встановили строків їх виконання, виходячи з положень договору.

У свою чергу відповідач звернувся до місцевого суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності (т. 1, а.с. 44).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 12.02.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначалось вище, суди не дослідили, які зобов'язання містить рахунок № 107 від 14.04.2011р., та не встановили строків його виконання, виходячи з положень договору та/або закону. Відповідно, суди не встановили, коли позивач довідався чи міг довідатися про порушення свого права на отримання спірної заборгованості. При цьому певні спірні зобов'язання були включенні ще до рахунку № 310 від 12.11.2010 р., а рахунок № 107 від 14.04.2011р. містить заборгованість з абонплати за 1-й квартал 2011 року, в той час як позивач звернувся до суду з позовом 12.02.2014 р.

Колегія суддів також відзначає, що поштове повідомлення про вручення встановленої форми з відбитком поштового штемпеля, як і розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку та надсилання адресату поштового відправлення. Відсутність опису вкладення до листа, за відсутності визначеного договором № 423 на ведення реєстру від 12.05.2008 р. обов'язку оформлення такого, із зазначенням при цьому реквізитів кожного з надісланих документів, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості ідентифікації відправлення чи заперечення факту його здійснення, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270).

Таким чином, враховуючи умови укладеного між сторонами договору про ведення реєстру, місцевий суд правомірно, з урахуванням п. 7.4 Договору, виходив з того, що факт надіслання відповідачу рахунку № 107 від 14.04.2011 р. є доведеним обов'язковим письмовим підтвердженням.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій оцінку окремим вказаним вище обставинам не надали, а представлені на їх підтвердження докази та пояснення належним чином не дослідили.

Отже, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. скасувати, а справу № 915/176/14 направити на новий розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова