Постанова

від 02.06.2015 по справі 915/176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 915/176/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екос-сателіт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. (головуючий суддя Мацюра П.Ф., судді Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А.) та на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 18.12.2014 р. (суддя Бездоля Д.О.) у справі№ 915/176/14 Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" доТовариства з додатковою відповідальністю "Гурія" простягнення заборгованості, за участю представників позивачаСікора А.Ю., відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2014 р. у справі №915/176/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Екос-Сателіт" про стягнення з ТДВ "Гурія" 7.148,71 грн. боргу, 715,65 грн. 3% річних та 1.486,90 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 629, 903 ЦК України, ст.ст. 32-36, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що заборона проведення будь-яких операцій не є тотожною забороні діяльності із ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів (ІЦП). На думку скаржника, поняття "закриття реєстру" стосується тільки "зупинення обігу акцій" - внесення змін до реєстру власників ІЦП на підставі документів, згідно з якими переходить право власності на відповідні ІЦП.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між правопопередником відповідача Закритим акціонерним товариством "Гурія-магазин № 315" (емітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екос-сателіт" (реєстратор) 12.05.2008 р. було укладено договір № 423 на ведення реєстру, за умовами якого реєстратор зобов`язується надавати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов`язується здійснювати оплату наданих послуг.

Згідно з п. 5.6 договору емітент оплачує роботи та послуги реєстратора згідно з виставленим рахунком у строк 5 (п'ять) днів з дня надання його реєстратором. Реєстратор надає акти виконаних робіт у 2-х примірниках, один з яких емітент зобов'язується підписати, поставити відбиток печатки та повернути реєстратору протягом 5 (п'яти) днів. У разі відмови підписання акта виконаних робіт емітент у той же строк повинен надати реєстратору мотивовану відмову для подальшого вирішення проблеми у судовому порядку. У разі відсутності мотивованої відмови акт виконаних робіт вважається таким, що підписаний сторонами.

Відповідно до п. п. 7.3, 7.4 договору всі документи, які сторони надсилають одна одній відповідно до цього договору, повинні бути укладені у письмовій формі, підписані керівником та засвідчені печаткою. Будь-які форми зв'язку та повідомлень з питань цього договору повинні бути спрямовані будь-яким з вказаних засобів: рекомендованим листом поштою; кур'єром; факсимільним повідомленням або повідомленням по електронній пошті з обов'язковим письмовим підтвердженням, завіреним уповноваженим представником сторони, що передає, та повинні бути отримані в день передачі.

Як визначено п. 8.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років.

Відповідно до п. 8.2 договір вважається продовженим на кожний наступний строк, якщо за 45 днів до закінчення терміну дії цього договору сторона не надіслала іншій стороні повідомлення про його розірвання.

Відповідач 12.11.2010 р. листом (з доданим до нього протоколом загальних зборів акціонерів позивача від 08.08.2010 р.) повідомив позивача про прийняття рішення про реорганізацію із закритого акціонерного товариства у товариство з додатковою відповідальністю.

Розпорядженням Миколаївського територіального управління ДКЦПФР від 01.12.2010 р. № 74-МИ-3 зупинено обіг акцій відповідача. Інформація про зупинення обігу акцій відповідача була опублікована 02.12.2010 р. у Відомостях ДКЦПФР.

Розпорядженням Миколаївського територіального управління ДКЦПФР від 24.03.2011 р. № 43-МИ-С-А скасовано випуск акцій відповідача. Інформація про скасування випуску акцій відповідача була опублікована 07.04.2011 р. у друкованому виданні ДКЦПФР "Цінні папери України" № 14 (659).

Відповідно до п. 1 розділу I Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. № 1000, в редакції з 18.09.2009 р. по 05.04.2011 р., дата закриття реєстру - дата, починаючи з якої реєстроутримувачу забороняється проведення будь-яких операцій у системі реєстру власників іменних цінних паперів, крім визначених законодавством операцій, пов'язаних із припиненням провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, та надання інформації, що міститься в системі реєстру. У разі припинення діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації або реорганізації датою закриття реєстру є дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. п 1.5, 1.6 п. 1 підрозділу 2 розділу ІІІ Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30.12.1998 р. № 222, в редакції з 30.09.2008 р. по 17.02.2012 р., починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Згідно з пп 3.5 п. 3 підрозділу 2 розділу ІІІ вказаного Порядку на підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.

Отже, судами встановлено, що згідно з чинним станом на 02.12.2010 р. законодавством України реєстр власників іменних цінних паперів відповідача є закритим з 02.12.2010 р., що визнається сторонами у справі.

З цієї дати, як вказано у зазначеному Положенні, позивачу заборонено проведення будь-яких операцій у системі реєстру власників іменних цінних паперів відповідача, крім визначених законодавством операцій, пов'язаних із припиненням провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, та надання інформації, що міститься в системі реєстру. При цьому відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів на підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій вносяться саме реєструвальним органом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно того, що з 02.12.2010 р. позивач не здійснює ведення реєстру власників іменних цінних паперів відповідача, а здійснює окремі функції, пов'язані з закриттям цього реєстру, які передбачені законодавством України, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача абонентської платні за ведення реєстру за 1 квартал 2011 року та за 2 квартал 2011 року з 1 по 7 квітня 2011 року є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів за послуги зі збереження та обліку бланків сертифікатів акцій за 4 квартал 2010 року, з розірвання договору, з формування та надання реєстру на дату закриття системи реєстру та зі зберігання документів протягом 5 років, судами встановлено наступне.

09.12.2010 р. позивач листом від 09.12.2010 р. № 99 виставив відповідачу для оплати послуг за договором рахунок від 12.11.2010 р. № 310 на суму 8.325,00 грн., в якому окрім абонентської плати за ведення реєстру за 4-й квартал 2010 р. на суму 300,00 грн., містяться наступні послуги: збереження та облік бланків сертифікатів акцій за 4-й квартал 2010 року, розірвання договору, закриття особових рахунків зареєстрованих осіб, закриття особового та емісійного рахунку емітента, формування та друк реєстру на дату закриття системи реєстру, архівація електронної версії та паперових документів системи реєстру, відповідальне зберігання протягом п'яти років.

Строк оплати рахунку від 12.11.2010 р. № 310 згідно з п. 5.6 договору становить 5 днів, тобто до 14.12.2010 р. (включно).

15.12.2010 р. відповідач сплатив позивачу 300,00 грн. як оплату за ведення реєстру акціонерів за 4 квартал 2010 року за рахунком від 12.11.2010 р. № 310, що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2010 № 1216 та поясненнями сторін.

16.08.2011 р. позивач листом від 14.04.2011 р. № 23 виставив відповідачу для оплати послуг за договором рахунок від 14.04.2011 р. № 107 на суму 7.148,71 грн., згідно з яким в цей рахунок були включені наступні послуги: 1. абонентська платня за ведення реєстру акціонерів за 2 квартал 2011 року з 1 по 7 квітня 2011 року; 2. послуги зі зберігання бланків сертифікатів акцій за 2 квартал 2011 року з 1 по 7 квітня 2011 року; 3.розірвання договору на ведення реєстру; 4. підготовка і надання реєстру власників ІЦП у письмовому вигляді на дату закриття системи реєстру; 5. зберігання документів (попередня оплата при розірванні за 5 років); 6. заборгованість за послуги зі зберігання бланків сертифікатів акцій за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року; 7.заборгованість з абонентської плати за ведення реєстру акціонерів за 1 квартал 2011 року.

Факт направлення позивачем відповідачу рахунку від 14.04.2011 р. № 107 лише 16.08.2011 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком від 11.08.2011 р., журналом реєстрації вихідної кореспонденції позивача за 2011 рік.

Строк оплати рахунку від 14.04.2011 р. № 107 згідно з п. 5.6 договору становить 5 днів, тобто до 21.08.2011 р. (включно).

Відповідач рахунок від 14.04.2011 № 107 не оплатив, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

З даним позовом позивач звернувся до господарського суду 12.02.2014 р.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 № 1000, в редакції з 18.09.2009 р. по 05.04.2011 р., документи, які були підставою для відкриття у системі реєстру особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб і внесення змін до них, повинні зберігатись у реєстратора протягом строку існування відповідного рахунку в системі реєстру та протягом п'яти років з дати його закриття. Інші документи щодо системи реєстру мають зберігатися реєстратором протягом п'яти років з дати їх надходження. Після закінчення п'ятирічного терміну зберігання такі документи передаються уповноваженому на подальше зберігання. Якщо уповноваженим на зберігання є емітент, він має право знищити документи, отримані від реєстратора, у зв'язку із завершенням строку зберігання, з обов'язковим оформленням акта про знищення документів. Документи щодо формування системи реєстру власників іменних цінних паперів знищенню не підлягають. У разі, якщо емітент не знищив документи, він повинен забезпечити їх зберігання на умовах, визначених у цьому пункті. У разі припинення емітента шляхом ліквідації або реорганізації визначення особи, до якої передається система, строк передачі документів системи реєстру встановлюються комісією з припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія) і не повинні порушувати права кредиторів та учасників емітента щодо задоволення їх майнових претензій до емітента. Оформлення актів приймання-передавання документів у цьому випадку покладається на ліквідаційну комісію. У разі, якщо система реєстру не була передана ліквідаційній комісії, реєстратор має право знищити документи системи реєстру після закінчення п'ятирічного строку з моменту виключення такого емітента з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України й Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і скасування випуску цінних паперів.

Отже, згідно з чинними станом на 02.12.2010 р. нормами права документи системи реєстру мають зберігатись реєстратором протягом 5 років з дати його закриття/дати їх надходження/моменту виключення емітента з ЄДР.

Перелік документів системи реєстру встановлений у п. 1 розділу IV Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, а саме: вхідні документи; вихідні документи; бланки сертифікатів іменних цінних паперів; облікові журнали (регістри).

Таким чином, зобов'язання зі зберігання бланків сертифікатів іменних цінних паперів у разі закриття системи реєстру власників іменних цінних паперів входить до загального зобов'язання реєстратора зберігати документи системи реєстру після його закриття, а не окремо, як визначено позивачем у рахунку від 14.04.2011 р. № 107: послуги зі зберігання бланків сертифікатів акцій за 1 квартал 2011 року та за 2 квартал 2011 року з 1 по 7 квітня 2011 року і послуги зі зберігання документів (попередня оплата при розірвання за 5 років).

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що позов в частині стягнення з відповідача коштів за рахунком від 14.04.2011 р. № 107 за окремі послуги зі зберігання бланків сертифікатів іменних цінних паперів після закриття системи реєстру власників іменних цінних паперів відповідача задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що судами правильно встановлено пропуск позивачем строку для пред'явлення позову, виходячи з такого.

Як встановлено судами, рахунок від 12.11.2010 р. № 310 підлягав оплаті відповідачем до 14.12.2010 р. (включно) та включав оплату в т.ч. за наступні послуги: - послуги зіязбереженню та обліку бланків сертифікатів акцій за 4 квартал 2010 року; - розірвання договору; - формування та друк реєстру на дату закриття системи реєстру; - відповідальне зберігання протягом п'яти років від дати передачі реєстру первинних документів, на підставі яких здійснювались зміни в системі реєстру.

Рахунок від 14.04.2011 р. № 107 підлягав оплаті відповідачем до 21.08.2011 р. (включно) та включав оплату в т.ч. за наступні послуги: - заборгованість за послуги зі зберігання бланків сертифікатів акцій за 4 квартал 2010 року; - розірвання договору на ведення реєстру; - підготовка і надання реєстру власників ІЦП у письмовому вигляді на дату закриття системи реєстру; - зберігання документів (попередня оплата при розірванні за 5 років).

Таким чином, рахунки від 12.11.2010 р. № 310 та від 14.04.2011 р. № 107 містять однаковий перелік послуг позивача, що підлягали оплаті відповідачем до 14.12.2010 р., зі збереження та обліку бланків сертифікатів акцій за 4 квартал 2010 року; з розірвання договору, з формування та надання реєстру на дату закриття системи реєстру та зі зберігання документів протягом 5 років.

Судами встановлено, що з даним позовом позивач звернувся до господарського суду 12.02.2014 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що, за відсутності доведених позивачем поважних причин його пропуску та наявності заяви відповідача про застосування позовної давності, є підставою для відмови позивачу у позові в частині стягнення з відповідача коштів за названі послуги.

З урахуванням того, що судами відмовлено позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7.148,71 грн., відповідно, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на цю суму боргу.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Екос-Сателіт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. у справі № 915/176/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікової