Рішення

від 11.03.2014 по справі 922/5170/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р.Справа № 922/5170/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом "Фізіко-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна" Національної академії наук України, м. Харків до Науково-виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю , м. Харків про стягнення 35449,24 грн. за участю представників сторін:

позивача - Волочаєва О.В., Репін В.М.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому (з урахуванням наданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) просить суд стягнути з відповідача 35449,24 грн., що складаються з 32859,88 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., 416,82 грн. пені за несплату відшкодування орендарем витрат балансоутримувача - ФТІНТ НАН України - понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 р.; 2172,54 грн. пені за несплату орендної плати за договором № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. Крім того, просить суд розірвати договір № 1-О-2012 від 01.05.2012р. та договір № 1-К-2012 від 01.05.2012 р., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за цими договорами (несвоєчасність сплати орендних платежів та несплата орендних платежів протягом трьох місяців). Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

28.02.2014 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні суду про дату, час та місце наступного судового засідання.

07.03.2014 року до суду від відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд відкласти розгляд справи по суті та зобов'язати позивача надати суду та відповідачу узагальнений і обґрунтований розрахунок грошової суми, заявленої ним до стягнення, з усіма змінами і зменшеннями, із доказами проведеної звірки розрахунків, з урахуванням зарахування зустрічних позовних вимог; письмові пояснення щодо тотожності приміщень, переданих відповідачу в оренду та щодо визначення розміру орендної плати на підставі експертної оцінки орендованого майцна.

Суд, дослідивши клопотання, долучає його до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Суд вважає, що дане клопотання, в частині витребування доказів у позивача, є необґрунтованим, оскільки позивачем не вказано обставини, які можуть підтвердити ці докази та яке значення для справи матиме цей доказ, крім того обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Також суд зазначає, що усі перелічені в клопотанні докази є в наявності в матеріалах справи.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником відповідача суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1-0-2012 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення (далі - майно) загальною площею 178,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47, з них площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "01" лютого 2012 року і становить за незалежною оцінкою станом на "01" лютого 2012 року, 482500 грн., розміщене за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 47.

Майно передається в оренду з метою використання під виробництво та офіс (бухгалтерія) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.95 р. № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2012 р. 4560 грн.72 коп.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.3 спірного Договору від 01.05.2012 року, орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.5 вищенаведеного Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотні зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту від 01.05.2012 р. відповідач прийняв від позивача в користування приміщення площею 178,7 кв.м. на четвертому поверсі корпусу ВТК (згідно експертної оцінки), що знаходиться на балансі ФТІНТ НАН України за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, 47 (Додаток 3) (арк. справи 15).

Позивач зазначає, що за час дії Договору оплата за оренду приміщень здійснювалась відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості по орендній плати за період червень 2013 року - листопад 2013 року в розмірі 32859,88 грн.

24.10.2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 18, в якій позивач просив відповідача перерахувати заборгованість. У відповідь на претензію, відповідач 22.11.2013 року за вих. номером 2211/1 надіслав листа позивачу, в якому визнав суму заборгованості у повному обсязі та зазначив що найближчим часом розрахується з позивачем.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. за період червень 2013 року - листопад 2013 року у розмірі 32859,88 грн., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за Договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. в розмірі 2172,54 грн. та пеню за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року в розмірі 416,82 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.6. Договору № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.8 Договору № 1-К-2012 від 01.05.2012 року, сторони передбачили, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення відповідачем (орендарем) орендної плати за Договором оренди № 1-О-2012 від 01.05.2012 р. в розмірі 2172,54 грн. та пені за несвоєчасну сплату по відшкодуванню орендарем витрат балансоутримувача, понесених ним на придбання для орендаря комунальних послуг та на утримання загальноінститутської інфраструктури за Договором № 1-К-2012 від 01.05.2012 року в розмірі 416,82 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, позивач просить суд розірвати договір № 1-О-2012 від 01.05.2012 року та договір № 1-К-2012 від 01.05.2012 року.

Згідно пункту 10.6 договору, його чинність припиняється, зокрема, за рішенням суду за ініціативою однієї із Сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадках порушення однією із Сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців та інш.

Як вже було встановлено вище, відповідач систематично порушував умови договору щодо повної та своєчасної сплаті орендної плати.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, стягнення яких є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання спірних договорів, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 26 "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір № 1-О-2012 та Договір № 1-К-2012, що укладені 01 травня 2012 року між Фізико-технічним інститутом низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України та Науково-виробничої фірмою "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю.

Стягнути з Науково - виробничої фірми "Бусол" Товариство з обмеженою відповідальністю (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 32, р/р 26001348831001 в "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 14096564) на користь Фізико - технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна Національної академії наук України (61103, м. Харків, пр. Леніна, 47, код ЄДРПОУ 03534601):

- на р/р 31254201308790 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011 - 32859,88 грн. заборгованості з орендної плати;

- на р/р 31257201208790 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011 - 2589,36 пені та 3045,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 березня 2014 року.

Суддя О.В. Погорелова