Рішення

від 24.09.2014 по справі 922/3136/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р.Справа № 922/3136/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ", м. Харків до Публічного АТ "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Андреєва В.В.,дов.№ б/н від 12.08.2014р.

відповідача - директор Остренко В.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", в якій просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 405953,70грн.,20% штрафу від несвоєчасно сплаченої суми в розмірі 81 190,74грн., 3% річних в сумі 5 956,0грн., пені в сумі 28 620,51грн., 20% річних штрафу, посилаючись на укладення між сторонами договору поставки №П-2012/09-27 від 04.09.2012року , відповідно до якого позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 485 262,19грн., який був прийнятий відповідачем, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару , здійснив частково в сумі 79 308,49грн., неоплаченим залишився товар на суму 405 953,70грн., вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2014року порушено провадження у справі №922/3136/14, розгляд справи призначено на 14.08.2014року.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2014року , у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 23.09.2014року.

Представник позивача 23.09.2014року через канцелярію господарського суду (вх.№33065 від 23.09.2014року ) надав заяву про уточнення позовних вимог ,в яких просить суд стягнути 405 953,70грн. основного боргу, 20% штрафу в сумі 81 190,74грн., 3% річних в сумі 4 926,65грн., пені в сумі 27 149,47грн.,20% річних в сумі 32 443,82грн.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши вищевказані уточнення позивача до позовної заяви, господарський суд кваліфікує їх як подання заяви про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

В судовому засіданні 23.09.2014року відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог ,але письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В судому засіданні 23.09.014оку оголошено перерву до 24.09.2014оку з метою виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2014 року підтримує зменшені позовні вимоги, з підстав заявлених в уточнених позовних вимогах.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2014року заперечує проти заявлених позовних вимог, також в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву ,в яких вказує на те, що порушення грошових зобов'язань зі стороні відповідача відбулося внаслідок непереборної сили ,наявність якої визнається на рівні держави, зокрема, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки металопрокат, поставлений відповідачу, був використаний для виготовлення металоконструкцій для об'єктів в Автономній республіці Крим, оскільки розрахунок з відповідачем не був здійснений з відповідачем , таким чином ,як вважає відповідач неналежне виконання ним за вищевказаним договором поставки є наслідком непереборної сили, у зв'язку із чим відповідач посилаючись на норми ст.218 ГК України просить звільнити останнього від господарсько - правової відповідальності за неналежне виконання зобов'язань.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

04.09.2012р. між ТОВ «МД Груп Харків» (надалі - постачальник) та ТОВ «Харківський завод металевих конструкцій» ( надалі - покупець) укладений договір поставки № П-2012/09-27, згідно якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити згідно умов договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п.3.1.договору товар вказаний в п. 1.1. цього договору, поставляється партіями на умовах ГСА - франко- перевізник (склад постачальника - м. Харків, вул. Хабарова,2)відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Товар переходить у власність покупця з моменту виписки постачальником документів на відвантаження.

Відповідно до п.3.2.,3.3. договору на кожну партію товару, поставленого згідно умов п. 3.1. даного договору постачальник передає разом із товаром або направляє документи поштою протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня поставки:

а) рахунок-фактуру (ориг інал);

б) видаткову накладну (оригінал);

в) податкову накладну (оригінал);

г) сертифікат якості (за вимогою покупця - завірену постачальником копію), якщо інше не обумовлено сторонами в специфікації, то постачальник зобов'язується

надати покупцеві товар протягом 60 (шестидесяти) днів з дати заявки покупця на дану партії товару чи підписання специфікації, а покупець зобов'язується прийняти й вивезти даний товар складу постачальника протягом трьох робочих днів з моменту одержання повідомлення.

Допускається дострокова поставка товару постачальником.

Розділом 4 договору, передбачено порядок та умови розрахунків ,зокрема, п4.1,4.2.,4.3.,4.4, 4.5 передбачено, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків - фактур на кожну окрему партію товару. Вартість товару визначається у Специфікаціях та/або видаткових накладних рахунках -фактурах, які є невід'ємними частинами Договору. Орієнтовна загальна сума договору становить 500000,00 (п'ятсот тисяч) гривень ПДВ-20% Загальна сума договору визначається за сумою всіх підписаних Специфікацій видаткових накладних та/або сплачених рахунків-фактур. Умови оплати Продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий; рахунок постачальника (або внесення грошових коштів до каси підприємства). Підписання особою, уповноважений) покупцем на прийняття матеріальних цінностей видаткової накладної, свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаним постачальником у видатковій накладній.

Згідно п.11.1. сторонами визначено термін дії договору, зазначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2012року. У випадку, якщо жодна з сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 01 січня по 31 грудня , дана умова діє на кожний наступний рік .

Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві товар, що підтверджується відповідними документами, а саме:

-Рахунком - фактурою 590 від 15.04.2013р., видатковою накладною: №701 від 16.04.2013р., довіреністю №51 від 15.04.2013р.- заборгованість на суму 32120,00грн. (специфікація №1 від 15.04.2013р.- відстрочка 10 банк, днів з дати відвантаження).

-Рахунком - фактурою 1258 від 14.06.2013р., видатковою накладною: №1265 від 14.06.2013р.- довіреністю №98 від 14.06.2013р.- заборгованість на суму 65047,36грн. (специфікація №4 від 14.06.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження).

-Рахунком - фактурою №1263 від 14.06.2013р., видатковою накладною: №1276 від 14.06.2013р., довіреностю №99 від 14.06.2013р.- заборгованість на суму 32 866,20грн. (специфікація №5 від 14.06.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження).

-Рахункою - фактурою №1541 від 15.07.2013р., видатковою накладною: №1508 від 16.07.2013р., довіреністю №142 від 15.07.2013р.- заборгованість на 3132,52грн. (специфікація №10 від 15.07.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №1594 від 19.07.2013р., видатковою накладноюї: №1550 від 19.07.2013р., довіреністю №146 від 19.07.2013р.- заборгованість на 39784,73грн. (специфікація №11 від 19.07.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №2016 від 03.09.2013р., видатковою накладною: №1896 лід 04.09.2013р., довіреністю №201 від 03.09.2013р.- заборгованість на 4000,85грн. (специфікація №16 від 03.09.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №2305 від 09.10.2013р., видатковою накладною: №2126 від 10.10.2013р., довіреністю №215 від 09.10.2013р.- заборгованість на 65253,79грн. (специфікація №18 від 09.10.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №2340 від 14.10.2013р., видатковою накладноюї: №2161 від 15.10.2013р., довіреністю №220 від 15.10.2013р.- заборгованість на 23798,29грн. (специфікація №19 від 14.10.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №2389 від 18.10.2013р., видатковою накладною: №2195 від 18.10.2013р., довіреністю №226 від 18.10.2013р.- заборгованість на 14008,00грн. (сплата- за договором)

-Рахунком - фактурою №2530 від 04.11.2013р., видатковою накладноюї: №2318 від 05.11.2013р., довіреністю №244 від 04.11.2013р.- заборгованість на 2752,80грн. (специфікація №21 від 04.11.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №2566 від 07.11.2013р., видатковою накладною: №2346 від 07.11.2013р., довіреністю №244 від 04.11.2013р.- заборгованість на 928,00грн (специфікація №22 від 07.11.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунку - фактури №2586 від 11.11.2013р., видаткової накладної: №2365 від 12.11.2013р., довіреність №251 від 12.11.2013р.- заборгованість на 1206,00грн. (специфікація №23 від 11.11.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №2669 від 25.11.2013р., видатковою накладною: №2430 від 26.11.2013р., довіреністю №260 від 26.11.2013р.- заборгованість на 44192,70грн. (специфікація №24 від 25.11.2013р.- відстрочка 15 банк, днів з дати відвантаження)

-Рахунком - фактурою №132 від 04.02.2014р., видатковою накладною: №127 від 07.02.2014р., довіреністю №11 від 06.02.2014р.- заборгованість на 95139,72грн., вищевказаний товар був прийнятий відповідачем проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково сплативши позивачу лише 79 308,49 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.07.2013 року, від 11.09.2013 року, від 09.10.2013 року, від28.10.2013 року, від 13.12.2010 року, від 13.01.2014 року, від 29.01.2014 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 405 953,70 грн. та в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання поставки.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є поставка продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 405 953,70 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 405 953,70грн., що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того , позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 81 190,74грн., пені в сумі 27 149,47грн.,20% річних в сумі 32 443,82грн., які нараховані на підставі 7.2,7.3.,7.7.договору ,а саме :

-у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару ,покупець сплачує постачальнику штрафу в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми ,

- окрім штрафу зазначеного в п.7.2. договору , за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ,що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми , за кожен день прострочення,

-у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений п.4.4. цього договору, до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства щодо надання кредиту ,як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20%річних від дня , коли товар мав бути оплачений ,до дня його фактичної оплати.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до вимог ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 4 926,65грн.

Відповідач заперечує проти нарахованих позивачем 20% штрафу в сумі 81 190,74грн., пені в сумі 27 149,47грн.,20% річних в сумі 32 443,82грн.,посилаючись на те, що порушення грошових зобов'язань зі стороні відповідача відбулося внаслідок непереборної сил ,наявність якої визнається на рівні держави, зокрема, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підтвердження відповідності закону змішування в одному переліку обставин непереборної сили та обставин, що залежать від волі людей, свідчить також позиція Вищого господарського суду України, викладена у листі від 09 вересня 2001 року №01-2.2/279 (п.30). Так, суд критикуючи сучасні теоретичні підходи до нормативного регулювання даного питання статтею 218 Господарського кодексу України зазначає наступне. Визначення категорії форс-мажорних обставин у частині 2 цієї статті може охоплювати не тільки події суспільного життя, тобто неможливість виконання зобов'язань у результаті цілеспрямованих дій осіб, які перебувають поза межами зобов'язання (наприклад, ембарго на експортно-імпортні операції, воєнні дії, страйки, масові безладдя), але й стихійні природні явища, які ставляться до іншої категорії обставин, що звільняють від відповідальності, а саме непереборної сили. Ототожнення цих принципово різних по своїй природі причин для звільнення від відповідальності є юридично неправильним. Категорія непереборної сили втілює в собі лише стихійні природні явища, які внаслідок їхньої винятковості, невідворотності й непередбачуваності визначають обмеження відповідальності за заподіяння шкоди у випадках, визначених законом. Причому непереборна сила як підстава для обмеження відповідальності може мати місце лише в позадоговірних (деліктних) правовідносинах й у випадках порушення договірних зобов'язань, якщо це прямо передбачено законом (наприклад, у випадках, передбачених статтею 418 ГК). У той же час категорія форс-мажору охоплює лише виняткові події суспільного життя, які сторони самі на диспозитивних підставах визначають у договорі як право на звільнення від подальшого виконання зобов'язання за згодою, якщо такі події будуть відбуватися в період дії договору. Сторони можуть передбачити в договорі безвинну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, але обмежити її випадками передбачених у договорі форс-мажорних обставин. Загальним для обставин непереборної сили й форсу-мажору є лише їхній зовнішній

Отже, форс-мажорною обставиною є зовнішня обставина, яку можна передбачити під час укладання договору, запобігти її виникненню, проте яку не можна уникнути, або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної зі сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов'язання, але теоретично можливо уявити. Також, треба зазначити, що форс-мажорні обставини можуть містити декілька типів подій, такі як стихійні природні явища, обставини соціального характеру та дії влади (юридичний форс-мажор).

Також, відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, пені ,штрафу та 20% річних.

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, саме лише посилання відповідача на норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" без відповідного документального обгрунтування вказаних заперечень не дає суду правових підстав для звільнення відповідача від сплати суми основного боргу та штрафних санкцій.

Про те, при перевірці господарським судом, правильності розрахунку 3 % річних, пені ,штрафу та 20% річних судом виявлено помилки, які спричинені арифметичним помилками при визначенні кінцевих сум, які в свою чергу спричинені неправильним визначенням періодів прострочення заборгованості .

З огляду на викладене вище, задоволенню підлягають:

- 20% штрафу в сумі 81 190,74грн.,

- пені в сумі 19 138,22грн.,за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року,

-20% річних в сумі 28 711,08грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року,

-3% річних в сумі 4 357,35грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року, в іншій частині заявлених вимог відмовити з мотивів наведених вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" (61044, Харківська область. м.Харків, Фрунзенський район, проспект Московський.буд.251, код 01412294, п/р26002060250174 в Харківському ГРУ"Приватбанк" від.№33, МФО351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61099, Харківська область, м.Харків, Фрунзенський район, вулиця Хабарова,буд.2, код 33290304, п/р26006001314683 у АТ "ОТП БАНК", м.Київ, МФО300528) - 405 953,70грн. основного боргу, 20% штрафу в сумі 81 190,74грн., пені в сумі 19 138,22грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року,20% річних в сумі 28 711,08грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року,3% річних в сумі 4 357,35грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року, витрати по сплаті судового збору в сумі 10 787,02грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.09.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк