Ухвала

від 05.02.2015 по справі 922/3136/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" лютого 2015 р. Справа № 922/3136/14

Вх. номер 3136/14

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Кріцина В.Е.

за участю представників сторін:

сятгувача - не з'явився

боржника - директор Остренко В.А.

розглянувши заяву Публічного АТ "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014року (вх.№3093 від 27.01.2015року) за позовом: ТОВ "МД ГРУП ХАРКІВ", м. Харків

до Публічне АТ "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків

стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014року у справі№922/3136/14 позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" (61044, Харківська область. м.Харків, Фрунзенський район, проспект Московський.буд.251, код 01412294, п/р26002060250174 в Харківському ГРУ"Приватбанк" від.№33, МФО351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61099, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вулиця Хабарова,буд.2, код 33290304, п/р26006001314683 у АТ "ОТП БАНК", м.Київ, МФО300528) - 405 953,70грн. основного боргу, 20% штрафу в сумі 81 190,74грн., пені в сумі 19 138,22грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року,20% річних в сумі 28 711,08грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року,3% річних в сумі 4 357,35грн.за період з 26.10.2013року по 25.04.2014року, витрати по сплаті судового збору в сумі 10 787,02грн.

На виконання вищезазначеного рішення був виданий наказ господарського суду від 07.10.2014 року.

27.01.2015 року Публічне АТ "Харківський завод металевих конструкцій" звернулось до господарського суду про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014року (вх.№3093),в якій просить суд розстрочити виконання рішення суду по справі№922/3136/14 на вісімнадцять календарних місяців рівними долями .

Ухвалою господарського суду від 30.01.2015року прийнято заяву Публічного АТ "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014року (вх.№3093 від 27.01.2015року) до розгляду у судовому засіданні , розгляд заяви призначено на 05 лютого 2015року о 09:30.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився, через канцелярію господарського суду (вх.№4283 від 04.02.2015року) звернувся до суду з клопотанням щодо відкладення розгляду заяви, у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. Письмових поясненнь або заперечень щодо заяви про розстрочку виконання рішення суду до засідання не надав.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду вказаної заяви, так як обмежений присічним строком розгляду вказаної заяви (десятиденний строк) у відповідності до вказаних вище вимог ГПК України.

Представник боржника в судовому засіданні 05.02.2015року підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду, про те вимог ухвали суду від 30.01.2015року не виконав.

Заслухавши доводи відповідача, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі. При цьому виходив із такого.

Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем Відповідача, за твердженням Відповідача, призведе до неможливості проведення розрахунків з іншими підприємствами, сплати податків, заробітної плати та послуг з енергопостачання.

Відповідно до частини 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст.121 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги, а отже такий судовий акт підлягає скасуванню, так як суперечить зазначеним нормам.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України за № 9 від 17.10.2012 року, а саме п. 7 визначено, що у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування.

Частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання.

За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014року (вх.№3093 від 27.01.2015року)Публічне АТ "Харківський завод металевих конструкцій" вказує на те, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому положенні, а стягнення всієї суми боргу, за твердженням (Заявника-Відповідача у справі), призведе до неможливості проведення розрахунків з іншими підприємствами, сплати податків, заробітної плати та послуг з енергопостачання, що призведе до банкрутства підприємства.

Розглянувши вказану заяву про розстрочку виконання рішення від 27.01.2015 року, суд не вбачає підстав для її задоволення з підстав того, що заявником в обґрунтування вказаної заяви не направлено на адресу суду переконливих доказів стосовно тих обставин, які вказані заявником у відповідній заяві.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відсутність вказаних вище доказів, а також доказів наявної загрози банкрутства заявника, відсутності коштів на його банківських рахунках, наявності чи відсутності іншого майна, на яке можливо було б звернути стягнення та інших доказів в обґрунтування заяви, свідчить про необґрунтованість вказаної заяви стосовно розстрочення виконання рішення від 24.09.2014 року.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Публічного АТ "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014року (вх.№3093 від 27.01.2015року).

Суддя Присяжнюк О.О.