Постанова

від 24.03.2015 по справі 922/3136/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 922/3136/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників:

стягувача - Андреєва В.В. довіреність №19 від 11.02.2015 р.,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" (вх.1207 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2015 р. про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі № 922/3136/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2015 р. у справі № 922/3136/14 (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" не погодилось з зазначеною ухвалою суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2015 р. у справі №922/3136/14 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14 та розстрочити виконання зазначеного рішення на вісімнадцять календарних місяців в рівних частинах.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник зазначає, що господарський суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінку звіту незалежного аудитора АФ "Ангор", доданого до матеріалів справи, з якого вбачається наявність загрози банкрутства підприємства у випадку одномоментного виконання рішення суду від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 10.03.2015 р.

Заявник скарги в письмових поясненнях (вх. №3792 від 10.03.2015 р.) зазначає про те, що у судовому процесі при встановленні фактів, пов'язаних з визначенням фінансово - господарського стану підприємства, зокрема, загрози банкрутства, може бути використано аудиторський висновок, складений у відповідності до Закону України "Про аудиторську діяльність".

Також скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні дані, що вказують на загрозу банкрутства підприємства кредитора, а суд при прийнятті рішення порушив принцип справедливості та дотримання балансу інтересів сторін, безпідставно став на сторону кредитора.

В судове засідання 10.03.2015 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі, також вони надали письмове клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 69 ГПК України.

Враховуючи клопотання сторін про продовження строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані письмові докази та пояснення сторін, розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.03.2015 р.

У письмових поясненнях (вх. №4243 від 16.03.2015 р.) боржник вказує, що висновок аудитора є офіційним документом, який підтверджує його фінансово-господарський стан на предмет виявлення ознак загрози стійкої неплатоспроможності підприємства, тобто, загрози банкрутства, та просить суд змінити порядок виконання судового рішення шляхом надання розстрочки.

В судове засідання 24.03.2015 р. з'явився представник стягувача та надав пояснення у справі.

Від ТОВ "МД Груп Харків" надійшла довідка (вх. №4819 від 24.03.2015 р.), з якої вбачається, що станом на 24.03.2015 р. від боржника грошові кошти в погашення заборгованості за рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у даній справі не надходили. Також стягувач надав копію акту визначення вартості майна боржника від 06.03.2015 р., яка складає 18208,00 грн.

Представник боржника в судове засідання не з'явився , про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, приймаючи до увагу приписи ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу боржника за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника стягувача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 405953,70 грн., 20% штрафу від несвоєчасно сплаченої суми в розмірі 81 190,74 грн., 3% річних в сумі 5 956,0 грн., пені в сумі 28 620,51 грн., 20% річних в сумі 37682,74 грн. за невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки №П-2012/09-27 від 04.09.2012 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" (61044, Харківська область. м. Харків, Фрунзенський район, проспект Московський, буд.251, код 01412294, п/р26002060250174 в Харківському ГРУ"Приватбанк" від.№33, МФО351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61099, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вулиця Хабарова, буд.2, код 33290304, п/р26006001314683 у АТ "ОТП БАНК", м.Київ, МФО300528) 405953,70 грн. основного боргу, 20% штрафу в сумі 81190,74 грн., пені в сумі 19138,22 грн.за період з 26.10.2013 р. по 25.04.2014 р., 20% річних в сумі 28711,08 грн. за період з 26.10.2013р. по 25.04.2014 р., 3% річних в сумі 4357,35 грн.за період з 26.10.2013 р. по 25.04.2014 р., витрати по сплаті судового збору в сумі 10787,02 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення був виданий наказ господарського суду від 07.10.2014 р.

27.01.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" звернулось до господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. (вх.№3093), в якій просило розстрочити виконання рішення суду у справі №922/3136/14 на вісімнадцять календарних місяців рівними долями.

Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем відповідача. Також, за твердженням відповідача, одномоментне стягнення коштів на виконня рішення призведе до неможливості проведення розрахунків з іншими підприємствами, сплати податків, заробітної плати та послуг з енергопостачання.

05.02.2015 р. господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу у справі № 922/3136/14, якою відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р.

Ухвалу мотивовано тим, що в судовому акті повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Посилання лише на норми ст.121 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги, а отже, такий судовий акт підлягає скасуванню, так як суперечить зазначеним нормам.

У своїй ухвалі місцевий господарський суд посилається на Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифіковану Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), яка, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, та зазначає, що, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У оскаржуваній ухвалі зазначається про те, що заявником в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення не направлено на адресу суду переконливих доказів стосовно тих обставин, які вказані ним у цій заяві.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

У пункті 7.2 вищевказаної постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Обгрунтовуючи неможливість виконання рішення у даній справі, боржник в апеляційній скарзі зазначає, що господарський суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінку звіту незалежного аудитора АФ "Ангор", доданого до матеріалів справи, з якого вбачається наявність загрози банкрутства підприємства у випадку одномоментного виконання рішення суду від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14.

Зокрема, скаржник вказує на те, що такий звіт є допустимим та достовірним доказом, який повністю підтверджує загрозу банкрутства підприємства-боржника, що, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 26.06.2013 р. №5-рп/ 2013 у справі №1-7/2013, є тією виключною обставиною, яка являється підставою для розстрочення виконання рішення суду в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, в матеріалах справи відсутні дані, що вказують на загрозу банкрутства підприємства кредитора, а суд при прийнятті рішення, на думку скаржника, порушив принцип справедливості та дотримання балансу інтересів сторін, безпідставно став на сторону кредитора.

Крім того, при прийнятті рішення слід виходити з того, що несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, рівно як і неможливість одномоментного виконання рішення суду, зумовлена об'єктивними причинами, а саме кризисними явищами в економіці України, про що вказує аудитор у своєму висновку. Настання таких обставин підтверджується, зокрема, Законом України "Про запобіганння фінансової катастрофи та створення умов для економічного росту в Україні" від 27.03.2014 р.

Судом апеляційної інстанції досліджено висновки звіту незалежного аудитора щодо фінансового стану Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" від 20.11.2014 р., з якого вбачається, що:

- значення показників фінансового стану свідчать про те, що вартості оборотних активів Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" недостатньо для одночасного виконання всіх поточних зобов'язань;

- показники платоспроможності та вірогідності банкрутства (коефіцієнт Альтмана) і обмежена кількість високоліквідних активів (грошових коштів) свідчать про те, що станом на 30.09.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" має ознаки поточної неплатоспроможності, тобто існує загроза виникнення стійкої неплатоспроможності (банкрутства);

- розрахункові показники фінансового стану Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. по справі №922/3136/14 в розумінні частини першої ст.121 ГПК України, а саме негайне (одночасне) виконання цього рішення може призвести до виникнення загрози банкрутства Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій";

- показник тривалості обороту сукупного капіталу (період обороту активів), який може бути врахований при розгляді та узгодженні умов розстрочення виконання грошових зобов'язань, в звітному періоді поточного року становить 522 дні.

Таким чином, експерт зазначає, що з метою запобігання виникнення загрози банкрутства Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" економічно обґрунтований розрахунковий термін розстрочення виконання грошових зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" за рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. по справі №922/3136/14 становить 18 календарних місяців.

Боржник до суду апеляційної інстанції надав копії наступних документів: інформації про зайнятість працівників підприємства за 2014 р., договорів на виготовлення продукції, укладені боржником (договір №5-14/мк від 25.02.2014 р. та договір №26-14/мк від 29.12.2014 р. на виготовлення металічних конструкцій), звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 р., бухгалтерську довідку №28 від 16.03.2015 р. про те, що за договорами №5-14/мк від 25.02.2014 р., №7-14/мк від 25.03.2014 р. та №26-14/мк від 29.12.2014 р., укладеними між ПАТ "Харківський завод металевих конструкцій" та УА ТОВ фірма "КОДА", підприємством боржника виконано 31 замовлення на загальну суму 2882384,50 грн.

Відповідно до виписки по рахунку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16.03.2015 р. залишок на особовому рахунку боржника №26000103273 складає 0,00 грн.; згідно з довідкою відділення №22 ПАТ "Східно-український банк "Грант" №89 від 16.03.2015 р., залишок грошових коштів на поточному рахунку №26006822363221 складає 0,02 грн. та відповідно до банківської виписки ПАТ КБ "Приватбанк" від 16.03.2015 р., вхідний залишок складає 11000,00 грн., вихідний залишок - 0,00 грн.

Крім того, боржник зауважує, що на даний час відкрито процедуру примусового стягнення коштів за рішенням суду у даній справі. В ході процедури, зокрема, накладено арешти на поточні рахунки заявника, що призводить до неможливості здійснення господарської діяльності підприємства, на якому працює 44 працівника, серед яких - особи, що потребують підсиленого соціального захисту (інваліди, одинокі матері), а також, до порушення основних прав працівників через неможливість виплати їм заробітної плати, лікарняних, що призведе в результаті до вкрай складних соціально-економічних наслідків для працівників та їх сімей.

В свою чергу, початок процедури банкрутства (у разі порушення справи про банкрутство) призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі, неможливості виконання законних вимог стягувача через те, що в цьому разі, в першу чергу, будуть задовольнятись вимоги щодо виплати заробітної плати, вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням працівників, соціальних внесків, податків, витрат, пов'язаних з процедурою банкрутства (в тому числі, судові витрати, аудиторські послуги, винагорода арбітражному керуючому і таке інше), вимоги за договорами застави, і лише після погашення всіх зазначених вимог задовольнятимуться вимоги стягувача .

Також боржник зазначає, що наявність діючого договору на постачання металевих конструкцій, копію якого додано до матеріалів справи, дозволить погашати заборгованість в розмірі близько 25-30 тис. грн. на місяць і, таким чином, виплатити стягувачу - позивачу у справі - грошовоі кошти на протязі 18 календарних місяців.

Передбачені ст. 121 ГПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи боржника та висновки звіту незалежного аудитора щодо фінансового стану Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" від 20.11.2014 р. та зазначає, що знаходження боржника у стані постійного дефіциту обігових коштів, погіршення фінансового становища підприємства у звязку з існуванням кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків", наявність значної дебіторської заборгованості, арешт поточних рахунків боржника, неможливість одномоментного виконання рішення суду викликана об'єктивними причинами, а саме кризисними явищами в економіці України, про що зазначає екперт у аудиторському висновку, а настання таких обставин підтверджено даними державної статистики та визнано на законодавчому рівні, зокрема, прийняттям Закону України від 27.03.2014 р. №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому, є обставинами, що ускладнюють виконання рішення у даній справі та роблять неможливим його виконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Надавши правову оцінку обставинам, що зазначені боржником, та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що вищевказані обставини ускладнюють виконання рішення суду, що, відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для надання заявнику розстрочки на виконання рішення суду, а господарський суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність вказаних вище доказів стосовно реальної можливості виконати судовий акт та наявної загрози банкрутстваборжника.

Зважаючи на те, що боржник на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем, а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, колегія суддів вважає, що розстрочка виконання судового рішення дозволить боржнику акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, приймаючи до уваги той факт (зазначений у довідці стягувача), що від боржника грошові кошти в погашення заборгованості за рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у даній справі до стягувача не надходили, що, вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд повинен враховувати не тільки матеріальне становище боржника, але й матеріальні інтереси стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов'язання перед своїм контрагентом за договором та рішенням суду порушує і матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви боржника, а саме - розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14 на дев'ять календарних місяців рівними частками, починаючи з квітня по грудень 2015 р.

Оцінивши, згідно зі ст. 43 ГПК України, встановлені у справі фактичні обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає наведені боржником в апеляційній скарзі доводи обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення господарського суду першої інстанції від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки місцевого господарського суду, тому вона підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 05.02.2015 р. про відмову у відстроченні виконання рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3136/14 підлягає скасуванню, а заява Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" - частковому задоволенню. Також слід розстрочити суму боргу у розмірі 539351,09 грн. на 9 календарних місяців рівними платежами по 59927,00 грн. щомісячно протягом квітня - листопада 2015 р. та 59935,01 грн. у грудні 2015 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104 ст. ст. 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій", м. Харків задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2015 р. у справі № 922/3136/14 скасувати.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у справі №922/3136/14 щомісячними платежами строком на 9 календарних місяців, згідно з наступним графіком: 1. квітень 2015 р. - 59927,00 грн., 2. травень 2015 р. - 59927,00 грн., 3. червень 2015 р. - 59927,00 грн., 4. липень 2015 р. - 59927,00 грн., 5. серпень 2015 р. - 59927,00 грн., 6. вересень 2015 р. - 59927,00 грн., 7. жовтень 2015 р. - 59927,00 грн., 8. листопад 2015 р. - 59927,00 грн., 9. грудень 2015 р. - 59935,01 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61158МТД, м. Харків, вул. Хабарова, 2, ідентифікаційний код 33290304).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металевих конструкцій" (61044, м. Харків, проспект Московський, 251, ідентифікаційний код01412294).

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 30.03.2015 р.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.