Постанова

від 24.09.2014 по справі 910/989/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа № 910/989/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від скаржника - Анюхін Ю.І. - представник

від позивача - Велика О.В. - представник

від третьої особи-1 - Велика О.В. - представник

від третьої особи-2 - не з»явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза» б/н від 26.06.2014р. (вх.№ 01-05/2982/14 від 01.07.2014р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2014р.

у справі № 910/989/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза», м.Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М», м.Харків

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКМ-4», м.Харків

про стягнення 100321,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. у справі № 910/989/13 (суддя Манюк П.Т.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой», м.Київ задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза», м.Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой», м.Київ 79371,00 грн. основного боргу та 1 587,79 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Денза» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 26.06.14р. (вх.№ 01-05/2989/14 від 01.07.14р.), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник покликається, зокрема, на те, що рішення місцевого господарського суду є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні письмові документи, які передбачені укладеним між сторонами договором, а саме: звіти про стан виконаних робіт, підписані акти приймання-передачі робіт, докази наявності дозвільних документів та передачі їх відповідачу. Окрім того, як зазначає скаржник, в порушення умов договору позивач не узгоджував з відповідачем та не отримував його письмової згоди на залучення ним третіх осіб до виконання робіт.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-М» у запереченнях на апеляційну скаргу просили рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 01.07.2014р. справу за № 910/989/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 02.07.2014р. у склад колегії для розгляду справи введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2014р.

Розпорядженням голови суду від 15.07.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бойко С.М. та Бонк Т.Б., які перебували у відпустці, введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.) розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.08.2014р., з підстав, викладених у вказаній ухвалі.

Розпорядженням в.о. голови суду від 05.08.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С. введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) розгляд апеляційної скарги відкладався на 26.08.2014р., з підстав, викладених у вказаній ухвалі.

Розпорядженням голови суду від 26.08.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.С. введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.) розгляд апеляційної скарги відкладався на 24.09.2014р., з підстав, викладених у вказаній ухвалі.

В судове засідання 24.09.2014 року прибули представники позивача, відповідача та третьої особи-1.

Третя особа-2 участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. участь представників сторін та третіх осіб у судовому засіданні визначена на власний розсуд, третю особу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи-2.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 08.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № КС 2311 на виконання робіт по укладенню підлогового покриття в торговельному центрі з готелем та адміністративними приміщеннями за адресою: м. Харків, просп. Правди, 2. Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи власними силами і/або з залученням інших юридичних осіб.

18.11.2011 р. між ТзОВ "Контрактстрой" та ТзОВ "Авангард М" укладено договір № 18/11, відповідно до умов якого ТзОВ "Контрактстрой" доручило субпідряднику - ТзОВ "Авангард М" виконати вищенаведені роботи.

Пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору № КС 2311 передбачено, що відповідач зобов'язаний прийняти роботи, виконані позивачем і підписати акти, а також оплатити виконані роботи в розмірі і в термін, визначений даним договором.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору № КС 2311 здача приймання робіт оформлюється проміжними актами. Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами актів. Відповідач протягом 5-ти днів з моменту надання акту зобов'язаний його підписати або надати позивачу письмово мотивовану відмову від його підписання. По даним зауваженням сторони складають Протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків.

Пунктом 11.5 договору № КС 2311 передбачено, що документи, які відправляються по факсу однією із сторін іншій стороні, повинні бути замінені на оригінали шляхом направлення по пошті або надання представникам сторін. До отримання оригіналів документів їх факсові копії мають повну юридичну силу, погоджують права та обов'язки сторін, можуть бути представлені в судовій інстанції в якості доказів.

Як стверджує позивач, 14.12.2011 р. та 22.12.2011 р. відповідачу по факсу були надані акти приймання-передачі виконаних робіт для їх підписання. Згодом, вказані акти були надані в офісі особисто представникові відповідача. Однак сід зауважити, що жодних доказів вчинення вказаних дій з передачі відповідачу актів приймання-передачі виконаних робіт для їх підписання позивачем не представлено.

Відповідач актів приймання-передачі виконаних робіт не підписав та оплати за ці роботи не здійснив, тому 03.01.2012 р. позивач на адресу відповідача скерував лист-вимогу № 3/01 щодо підписання актів та здійснення оплати за виконані роботи, який залишився без відповіді та задоволення.

Оскільки від відповідача не було жодної мотивованої відмови від підписання актів, позивач 02.03.2012 р. повторно звернувся до відповідача з листом № 01-03/1-2012 в якому просив підписати акти приймання-передачі виконаних робіт та оплатити виконані роботи.

Відповідач 29.03.2012 р. на адресу позивача скерував лист № 109 в якому повідомив останнього, що акти виконаних робіт не можуть бути підписані у зв'язку з тим, що позивач виконав роботи не в повному обсязі, а виконана частина робіт містить чисельні дефекти.

Приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно ч. 4 вказаної статті, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Така ж, правова позиція міститься в п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".

Крім цього, згідно з п. 4.2. договору № КС 2311, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами актів. Відповідач протягом 5-ти днів з моменту надання акту зобов'язаний його підписати або надати позивачу письмово мотивовану відмову від його підписання. По даним зауваженням сторони складають Протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків.

В матеріалах справи відсутні належні докази неякісного чи не в повному обсязі виконання позивачем підрядних робіт, про які зазначає відповідач чи докази виконання вказаних робіт в повному обсязі чи в частині самим відповідачем. Суду не представлено також доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт після усунення ТзОВ "Авангард М" недоліків, зазначених в листі відповідача від 29.03.2012 р. № 109, а також вчинення позивачем і відповідачем дій, передбачених в ч. 4 ст. ст. 853 ЦК України чи в п. 4.2. договору № КС 2311.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за виконані підрядні роботи в розмірі 79 371, 00 грн. (що не перевищують розміру узгодженого сторонами в договорі № КС 2311) є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеної норми та п. 8.2 договору позивач просив також стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 398, 33 грн., втрати від інфляції в розмірі 127, 04 грн., пеню в розмірі 7 088, 09, штраф у розмірі 7 937, 10 грн. та 4400, 00 грн. витрат на надання юридичних послуг. Однак, суд підставно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині з наступних мотивів.

Як вбачається із розрахунку пені, при її нарахуванні позивачем застосовано умови п.5.4.1. договору № КС 2311, що передбачав сплату відповідачем на користь позивача авансового платежу у розмірі 30 % від загальної вартості робіт. В той же час п. 8.2. договору № КС 2311, що визначає відповідальність сторін, передбачає сплату пені лише за несвоєчасну оплату робіт.

Крім цього, пунктом 5.4.2 договору встановлено, що кінцева оплата за виконані роботи в розмірі 70% від загальної вартості робіт виконується протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання замовником акту здачі-приймання робіт, виконаних по цьому договору з генеральним замовником, на основі отриманого від виконавця рахунку-фактур.

Судом встановлено, що акт здачі-приймання робіт належним чином не був підписаний сторонами, а позивачем після надання його до підписання відповідачу, додатково, на вимогу відповідача, усувалися недоліки виконаної роботи. Таким чином, сторонами процедура узгодження прийняття робіт виконаних з недоліками не дотримана, що в свою чергу унеможливлює визначення чіткої дати виникнення грошового зобов"язання у відповідача, що може бути підставою для нарахування позивачем неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення суми в розмірі 4 400, 00 грн. є вартістю юридичних послуг, сплачених останнім платіжними дорученнями від 05.03.2012 р. № 6940 та від 06.04.2012 р. № 7154 за договором про надання послуг з правової допомоги від 01.02.2012р., укладеним між ТзОВ "Міжнародна юридична група ЕПЛАЙ" та ТзОВ "Контрактстрой", не є витратами позивача, що прямо пов'язані із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, та не узгоджується з вимогами статті 44 Господарського процесуального кодексу України, яка не передбачає стягнення витрат за юридичні послуги надані не адвокатом, тому суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають частково до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2014 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49, 91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. у справі № 910/989/13 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

6. Повний текст постанови складено « 25» вересня 2014р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.