Постанова

від 12.11.2014 по справі 910/989/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 910/989/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі господарського суду№910/989/13 Львівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Денза" треті особи 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард М" 2) товариство з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третіх осіб -стягнення 100 321,56грн. пр. Юрченко О.А. - дов. б/н від 01.07.14р. пр. Каспрук Л.Д. - дов. б/н від 23.09.14р. 1) не з'явився 2) не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" про стягнення з відповідача на користь позивача 100321,56грн. заборгованості, з яких 79371,00грн. сума основного боргу за виконані роботи по договору №КС2311 від 08.12.2011р., 7088,09грн. неустойки, 127,04грн. інфляційних втрат, 1398,33грн. 3% річних, 7937,10грн. штрафу та 4400,00грн. витрат на юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.05.2014р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард М" та товариство з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4".

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. (суддя Манюк П.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. (судді Марко Р.І., Желік М.Б., Костів Т.С.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 79371,00грн. основного боргу та 1 587,79 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Денза" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову і рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №КС2311 на виконання робіт по укладенню підлогового покриття в торговельному центрі з готелем та адміністративними приміщеннями за адресою: м. Харків, просп. Правди, 2. Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи власними силами і/або з залученням інших юридичних осіб.

18.11.2011р. між ТОВ "Контрактстрой" та ТОВ "Авангард М" укладено договір №18/11, відповідно до умов якого ТОВ "Контрактстрой" доручило субпідряднику - ТОВ "Авангард М" виконати роботи, передбачені договором №КС2311.

Відповідно до п.п.2.2.2, 2.2.3 договору №КС2311 відповідач зобов'язаний прийняти роботи, виконані позивачем і підписати акти, а також оплатити виконані роботи в розмірі і в термін, визначений даним договором.

Згідно із п.п.4.1, 4.2 договору №КС2311 здача приймання робіт оформлюється проміжними актами. Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами актів. Відповідач протягом 5-ти днів з моменту надання акту зобов'язаний його підписати або надати позивачу письмово мотивовану відмову від його підписання. По даним зауваженням сторони складають Протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків.

Пунктом 11.5 договору №КС2311 передбачено, що документи, які відправляються по факсу однією із сторін іншій стороні, повинні бути замінені на оригінали шляхом направлення по пошті або надання представникам сторін. До отримання оригіналів документів їх факсові копії мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки сторін, можуть бути представлені в судовій інстанції в якості доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2011р. та 22.12.2011р. відповідачу по факсу були надані акти приймання-передачі виконаних робіт для їх підписання. Згодом, вказані акти були надані в офісі особисто представникові відповідача.

Відповідач актів приймання-передачі виконаних робіт не підписав та оплати за ці роботи не здійснив, тому 03.01.2012р. позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу №3/01 щодо підписання актів та здійснення оплати за виконані роботи, який залишився без відповіді та без задоволення.

Оскільки від відповідача не було жодної мотивованої відмови від підписання актів, позивач 02.03.2012р. повторно звернувся до відповідача з листом №01-03/1-2012, в якому просив підписати акти приймання-передачі виконаних робіт та оплатити виконані роботи.

Відповідач 29.03.2012р. на адресу позивача скерував лист №109, в якому повідомив останнього, що акти виконаних робіт не можуть бути підписані у зв'язку з тим, що позивач виконав роботи не в повному обсязі, а виконана частина робіт містить чисельні дефекти.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що згідно ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно ч. 4 вказаної статті, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно статті 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій також виходили з того, що згідно з п.4.2. договору № КС 2311, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами актів. Відповідач протягом 5-ти днів з моменту надання акту зобов'язаний його підписати або надати позивачу письмово мотивовану відмову від його підписання. По даним зауваженням сторони складають Протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків, а в матеріалах справи відсутні належні докази неякісного чи не в повному обсязі виконання позивачем підрядних робіт, про які зазначає відповідач, чи докази виконання вказаних робіт в повному обсязі чи в частині самим відповідачем. Відсутні і докази мотивованої відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт після усунення ТОВ "Авангард М" недоліків, зазначених в листі відповідача від 29.03.2012р. №109, а також вчинення відповідачем дій, передбачених в ч.4 ст.853 ЦК України чи в п.4.2 договору №КС2311.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за виконані підрядні роботи в розмірі 79371,00грн., що не перевищують розміру узгодженого сторонами в договорі №КС2311, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо іншої частини позовних вимог, то судами встановлено, що на підставі ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та п.8.2 договору позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1398,33грн., втрати від інфляції в розмірі 127,04грн., пеню в розмірі 7088,09грн., штраф у розмірі 7937,10грн. та 4400,00грн. витрат на надання юридичних послуг.

Однак, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки як вбачається із розрахунку пені, при її нарахуванні позивачем застосовано умови п.5.4.1 договору №КС2311, що передбачав сплату відповідачем на користь позивача авансового платежу у розмірі 30 % від загальної вартості робіт. В той же час п.8.2 договору №КС2311, що визначає відповідальність сторін, передбачає сплату пені лише за несвоєчасну оплату робіт.

Крім цього, п.5.4.2 вказаного договору встановлено, що кінцева оплата за виконані роботи в розмірі 70% від загальної вартості робіт виконується протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання замовником акту здачі-приймання робіт, виконаних по цьому договору з генеральним замовником, на основі отриманого від виконавця рахунку-фактур.

Судами встановлено, що акт здачі-приймання робіт належним чином не був підписаний сторонами, а позивачем після надання його до підписання відповідачу, додатково, на вимогу відповідача, усувалися недоліки виконаної роботи. Таким чином, сторонами процедура узгодження прийняття робіт виконаних з недоліками не дотримана, що в свою чергу унеможливлює визначення чіткої дати виникнення грошового зобов'язання у відповідача, що може бути підставою для нарахування позивачем неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення суми в розмірі 4 400,00грн., яка є вартістю юридичних послуг, сплачених останнім платіжними дорученнями від 05.03.2012р. №6940 та від 06.04.2012р. №7154 за договором про надання послуг з правової допомоги від 01.02.2012р., укладеним між ТОВ "Міжнародна юридична група ЕПЛАЙ" та ТОВ "Контрактстрой", то судами встановлено, що вказана сума не є витратами позивача, що прямо пов'язані із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, та не узгоджується з вимогами статті 44 Господарського процесуального кодексу України, яка не передбачає стягнення витрат за юридичні послуги надані не адвокатом, тому суди відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В частині відмови в стягненні 3% річних, інфляційних втрат, пені, штрафу та юридичних послуг судові рішення в касаційному порядку не оскаржені.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Денза", оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Денза" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №910/989/13 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова