Вирок

від 22.10.2007 по справі 1-473/2007

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №1-473/2007

Справа №1-473/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22

жовтня 2007 року                                                                                                м.  Чернігів

Деснянський

районний суд м.  Чернігова у складі :

судді Жук М. І.,  за

участю   секретаря  

судового   засідання   Біх 

Н.П.,    помічника  прокурора 

м.

Чернігова

Боброва М. П.,  обвинуваченого

ОСОБА_1,  захисника -

адвоката

ОСОБА_3  розглянувши у відкритому  судовому засіданні в

приміщенні суду

кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1  який народивсяІНФОРМАЦІЯ_1в м.  Чернігів , 

українця ,  громадянина України,  із повною загальною середньою освітою,  неодруженого ,  не працює , 

раніше не судимого ,  мешкає :

АДРЕСА_1

у вчиненні

злочинів ,  передбачених ч. 1  ст. 

187 ,  ч. 2  ст. 

187 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

Близько

18 години 6 червня 2007 року ОСОБА_1, 

перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ,  на зупинці громадського транспорту біля

будинку № 3 по вул.  Дзержинського в

м.  Чернігові ,  з метою заволодіння чужим майном - вчинив

напад на громадянина ОСОБА_2,  завдав

останньому декілька ударів кулаком в голову , 

внаслідок чого той впав і вдарився головою в дорожнє покриття ,  чим створив реальну загрозу для життя та

здоров'я потерпілого та незаконно заволодів його мобільним телефоном марки «

Нокія « ,  двома картками мобільних

операторів та іншими предметами ,  якими

було укомплектовано телефон на загальну суму 1008 грн ,  розпорядившись ними на власний розсуд.

У

вечірній час 11 червня 2007 року ОСОБА_1, 

будучи в стані алкогольного сп'яніння , 

в АДРЕСА_2 ,  з метою заволодіння

чужим майном - вчинив напад на громадянина ОСОБА_2та погрожуючи ножем ,  незаконно заволодів мобільним телефоном

потерпілого ,  з комплектуючими

предметами ( картками ) загальною вартістю 1004 грн ,  розпорядившись ними на власний розсуд.

Підсудний

ОСОБА_1 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та в судовому

засіданні дав пояснення,  які за своїм

змістом відповідають мотивувальній частині вироку ,  що містить формулювання обвинувачення ,  визнаного судом доведеним.

На

підставі  ст.  299 КПК України судом визнано недоцільним

дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи ,  які підсудним не оспорюються.

Враховуючи

пояснення підсудного,  приймаючи до уваги

,  що фактичні обставини справи ніким не

оспорюються ,  суд знаходить ,  що умисні протиправні дії ОСОБА_1 за епізодом

6 червня 2007 року підлягають кваліфікації за 

ст.  187 ч. 1 КК України - напад з

метою заволодіння чужим майном , 

поєднаний з насильством , 

небезпечним для життя і здоров'я особи , 

яка зазнала нападу ( розбій ) ,  а

дії за епізодом 11 червня 2007 року - за 

ст.  187 ч. 2 КК України як розбій

,  тобто напад з метою заволодіння чужим

майном ,  поєднаний з погрозою

застосування насильства ,  небезпечного

для життя і здоров'я особи ,  яка зазнала

нападу,  вчинений особою ,  яка раніше вчинила розбій ,  оскільки його вина у скоєному доведена у

повному обсязі.

Такий

висновок суду щодо юридичної кваліфікації грунтується на тому ,  що винний вчинив два розбої з метою

заволодіння чужим майном ,  але з різними

кваліфікуючими ознаками ,  а тому такі

дії кваліфікуються за сукупністю злочинів.

ОСОБА_1

раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався

,  за місцем проживання характеризується

позитивно.

Суд

визнає обставинами ,  які пом'якшують

покарання підсуднього - з'явлення із зізнанням ,  його щире каяття та активне сприяння розкриттю

злочину ,  відшкодування в повному

розмірі збитків ,  завданих потерпілому в

ході досудового слідства.

Обставиною

,  яка обтяжує покарання підсудньому

,  суд визнає вчинення злочинів в стані

алкогольного сп'яніння .

При

призначенні покарання підсудньому суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним

злочинів ,  особу винного та обставини

,  які обтяжують та пом'якшують покарання

і вважає за можливе призначити йому ,  на

підставі  ст.  ст. 

69,  75 КК України ,  відповідно , 

покарання нижче від найнижчої межі , 

встановленої в санкції  ст.  187 ч. 2 КК України та без призначення

додаткового покарання у вигляді конфіскації майна ,  із звільненням від відбування покарання з

випробуванням ,  яке буде необхідне і

достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись  ст.  

ст.  323 ,  324 , 

330 ,  343 КПК України,  суд , 

-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1                                                         визнати    винним   

у вчиненні   злочинів ,   передбачених ч. 1  ст. 

187 ,  ч. 2    ст. 

187 КК України і призначити покарання :

·  

за     ст.  187 ч. 1 КК України у вигляді   позбавлення волі строком на чотири роки ;

·  

за   ст.  187 ч. 2 КК України ,  із застосуванням  ст.  69  КК України , 

у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років ,  без конфіскації майна .

На

підставі  ст.  70 КК України ,  шляхом поглинення менш суворого покарання

більш суворим ,  остаточно призначити

ОСОБА_1покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 ( п'ять ) років ,  без конфіскації майна.

Згідно  ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1від

відбування покарання з випробуванням , 

якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 ( три ) роки не вчинить

нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У

відповідності до  ст.  76 КК України суд покладає на засудженого

ОСОБА_1 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи

кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний

захід відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання -

після набрання вироком законної сили скасувати.

Речові

докази по справі ,  які зазначені на

аркушах справи 29-30 та знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого

ОСОБА_2 - після набрання вироком законної сили можуть використовуватись їх

власником без обмежень.

Арешт

накладений на майно ОСОБА_1  в тому числі

і на 1/4 частину АДРЕСА_1- після набрання вироком законної сили скасувати.

На вирок

може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом

п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.