Постанова

від 10.09.2014 по справі 826/10347/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/249 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И (в порядку письмового провадження) м. Київ 10 вересня 2014 року                    11:30                             № 826/10347/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  приватного підприємства "Олесь" до третя особа  1) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного  управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві  2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві    Київська міська рада про  визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство “Олесь” (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі – відповідач 2), третя особа – Київська міська рада з наступними позовними вимогами: - визнання протиправною бездіяльності державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по поверненню приватному підприємству “Олесь” помилково сплачених грошових коштів в розмірі 359 002,74 грн., сплачених як орендна плата за землю, згідно договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного з Київською міською радою та приватним підприємством “Олесь”; - стягнути з місцевого бюджету м. Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь приватного підприємства “Олесь” суму помилково сплаченої орендної плати за землю, згідно договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного з Київською міською радою та приватним підприємством “Олесь” за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 включно в розмірі 359 002,74 грн.; - судові витрати покласти на державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від  11.08.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №  826/10347/14. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 28.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Представники відповідача-1 та третьої особи заперечували проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях. Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі. Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 28.08.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством “Олесь” та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 21.12.2004 (Т. 1, а.с. 8-10), яка згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.01.2005 була передана орендарю - приватному підприємству “Олесь” (Т. 1, а.с. 12). У зв'язку з чим, приватне підприємство “Олесь” декларувало податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності (т. 1, арк. 102-112) та сплачувало узгоджену суму податкового зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2010 по 26.11.2012 (т. 1, а.с. 15-32). Однак, рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2012 по справі № 5011-51/7555-2012 (т. 1, а.с 41-51), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 (т. 1, арк. 33-40) та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 (т. 1, а.с. 52-57), позов Заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236/111 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Приватним підприємством "Олесь" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 16458052) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27.01.2005 р. за № 66-6-00229 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано недійсним договір суборенди частини земельної ділянки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джигірі" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 36558248), Приватним      підприємством "Олесь" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 16458052) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.09.2009 р. за № 66-6-00544 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джигірі" 02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 36558248) права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 0. 7557 га,      кадастровий номер 8000000000:90:134:0003. Визнано відсутнім у Приватного      підприємства "Олесь" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 16458052) права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 1, 5115 га, кадастровий номер 8000000000:90:134:0003, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 41 411 564, 17 грн. У зв'язку з чим, приватним   підприємством "Олесь" було подано до відповідача заяву від 01.08.2013 про повернення на поточний рахунок підприємства суму в розмірі 359   002,74 грн., яка була сплачена як орендна плата за землю, оскільки договір оренди земельної ділянки від 21.12.2004 визнаний в судовому порядку недійсним. Проте, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві листом від 25.09.2013 № 5525/10/26-53-11-01-11 повідомила позивача про відсутність підстав для повернення сплачених коштів за оренду земельної ділянки на суму 359   002,74 грн., оскільки, згідно ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Позивач не погодився з такою бездіяльністю державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а тому звернувся з позовом до суду. Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Земельні відносини пов'язані з орендною платою з орендою землі в Україні регулюються: Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ щодо питання виплати орендної плати за землю. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Пунктом 269.1 ст. 269 ПК України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Крім цього, п. 270.1  ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами. Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно ч. 1 ст. 93  Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Таким чином, приватне підприємство «Олесь» набуло статусу платника податку за землю з моменту підписання з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004 та прийняття земельної ділянки, згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.01.2005. Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. При цьому п. 50.1 ст. 50 цього ж Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Наявними матеріалами справи та поясненнями відповідача-1 встановлено факт уточнення приватним підприємством «Олесь» податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності за жовтень 2012 року на суму 13803,85 грн., за листопад 2012 року на суму 13803,85 грн., за грудень 2012 року на суму 13803,85 грн. (т. 1, арк. 110-112), в т.ч. як підприємство просить повернути помилково сплачену суму коштів за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 у розмірі 359   002,74 грн. Однак, як підтверджується матеріалами справи, за даний період приватним підприємством «Олесь» жодних уточнюючих розрахунків щодо вказаної суми коштів до податкового органу не подавалось, а відтак, задекларовані позивачем суми коштів по орендній платі за землі державної або комунальної власності за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 у розмірі 359   002,74 грн. є самостійно узгодженими сумами податкових зобов'язань по земельному податку, які позивач відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України мав сплати, в порядку визначеному пп. 287.3 ст. 287 ПК України. Крім цього, суд звертає увагу на те, що якщо згідно акту приймання-передачі земельної ділянки позивач отримав спірну земельну ділянку у користування з 27.01.2005 року, то акту яким позивач повернув дану ділянку Київській міській раді до суду не надано. Позивач в судовому засіданні заявив, що такий акт не підписувався. Відтак, у справі відсутні належні докази повернення земельної ділянки Київській міській раді в установленому порядку. В пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. В свою чергу порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів встановлений у п. 43.1 ст. 43 ПК України, де зазначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. При цьому згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Відповідно до положень п. 43.4 ст. 43 ПК України платником податків подається заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. З контексту вищенаведених норм права слідує, що, по-перше, зарахування наявних у платника податків переплат (надміру сплачених податкових платежів) в рахунок сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з таких самих податків відбувається в автоматичному режимі (без подання заяви), а повернення переплат (сум надміру сплачених податків) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок платника податку у банку відбувається на підставі подання таким платником податків відповідної заяви. Однак, як підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутня переплата, оскільки, за сума коштів у розмірі 359   002,74 грн. період з 03.08.2010 по 31.08.2012 є самостійно узгодженою сумою податкового зобов'язання по земельному податку, адже позивач уточнюючого розрахунку до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не подавав.   Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Крім іншого, суд зазначає, що ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Таким чином, приватне підприємство «Олесь» в силу норм законодавства не має права на повернення сум коштів у розмірі 359   002,74 грн. за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 по орендній платі за землі державної або комунальної власності, згідно договору між приватним підприємством “Олесь” та Київською міською радою про оренду земельної ділянки від 21.12.2004, оскільки, вказана сума не є  помилково та/або надміру сплаченим грошовим зобов'язаннням, а є узгодженим податковим зобовязанням. Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві діяла в межах чинного законодавства України щодо відмови у поверненні приватному підприємству “Олесь” помилково сплачених грошових коштів в розмірі 359 002,74 грн., сплачених як орендна плата за землю, згідно договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного з Київською міською радою та приватним підприємством “Олесь”. Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Так, позивачем не надані належні докази на підтвердження висновку про визнання протиправною бездіяльності державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по поверненню приватному підприємству “Олесь” помилково сплачених грошових коштів в розмірі 359 002,74 грн., сплачених як орендна плата за землю, згідно договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного з Київською міською радою та приватним підприємством “Олесь”, як і не має підстав для стягнення з місцевого бюджету м. Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь приватного підприємства “Олесь” суму помилково сплаченої орендної плати за землю. Внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають. Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1. Відмовити у задоволенні позову приватному підприємству “Олесь” повністю. 2. Стягнути з приватного підприємства “Олесь” (код ЄДРПОУ 16458052) решту суми судового збору у розмірі 4   383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.   Суддя                                                                                                Н.В. Клочкова