Ухвала

від 19.11.2014 по справі 826/10347/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10347/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олесь" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Олесь" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Олесь" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі по поверненню ПП "Олесь" помилково сплачених грошових коштів в розмірі 359 002,74 грн., сплачених як орендна плата за землю, згідно договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного з Київською міською радою та приватним підприємством "Олесь" та стягнення з місцевого бюджету м. Києва через ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПП "Олесь" суму помилково сплаченої орендної плати за землю, згідно договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного з Київською міською радою та ПП "Олесь" за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 включно в розмірі 359 002,74 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП "Олесь" та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 21.12.2004 (Т. 1, а.с. 8-10), яка згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.01.2005 була передана орендарю - ПП "Олесь" (Т. 1, а.с. 12).

У зв'язку з чим, ПП "Олесь" декларувало податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності (т. 1, арк. 102-112) та сплачувало узгоджену суму податкового зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2010 по 26.11.2012 (т. 1, а.с. 15-32).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2012 по справі № 5011-51/7555-2012 (т. 1, а.с 41-51), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 (т. 1, арк. 33-40) та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 (т. 1, а.с. 52-57), позов Заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України задоволено:

визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236/111 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»;

визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Приватним підприємством "Олесь" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 16458052) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27.01.2005 р. за № 66-6-00229 у книзі записів державної реєстрації договорів;

визнано недійсним договір суборенди частини земельної ділянки, укладений між ТОВ "Джигірі" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 36558248), ПП "Олесь" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 16458052) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.09.2009 р. за № 66-6-00544 у книзі записів державної реєстрації договорів;

визнано відсутнім у ТОВ "Джигірі" 02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 36558248) права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 0. 7557 га, кадастровий номер 8000000000:90:134:0003;

визнано відсутнім у ПП "Олесь" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 160, код ЄДРПОУ 16458052) права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній між залізничним мостом та мостом ім. Патона у Дніпровському районі міста Києва площею 1, 5115 га, кадастровий номер 8000000000:90:134:0003, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 41 411 564, 17 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, ПП "Олесь" було подано до відповідача заяву від 01.08.2013 про повернення на поточний рахунок підприємства суму в розмірі 359 002,74 грн., яка була сплачена як орендна плата за землю, оскільки договір оренди земельної ділянки від 21.12.2004 визнаний в судовому порядку недійсним.

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві листом від 25.09.2013 № 5525/10/26-53-11-01-11 повідомила позивача про відсутність підстав для повернення сплачених коштів за оренду земельної ділянки на суму 359 002,74 грн., оскільки, згідно ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо протиправної бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі по поверненню позивачу помилково сплачених грошових коштів, сплачених як орендна плата за землю, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що земельні відносини пов'язані з орендною платою з орендою землі в Україні регулюються: Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ щодо питання виплати орендної плати за землю.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПК України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, ПП «Олесь» набуло статусу платника податку за землю з моменту підписання з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 21.12.2004 та прийняття земельної ділянки, згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.01.2005.

Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 цього ж Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Матеріалами справи та поясненнями відповідача-1 встановлено факт уточнення приватним підприємством «Олесь» податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності за жовтень 2012 року на суму 13803,85 грн., за листопад 2012 року на суму 13803,85 грн., за грудень 2012 року на суму 13803,85 грн. (т. 1, арк. 110-112), в т.ч. підприємство просить повернути помилково сплачену суму коштів за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 у розмірі 359 002,74 грн.

За даний період ПП «Олесь» уточнюючих розрахунків щодо вказаної суми коштів до податкового органу не подавалось, тому задекларовані позивачем суми коштів по орендній платі за землі державної або комунальної власності за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 у розмірі 359 002,74 грн. є самостійно узгодженими сумами податкових зобов'язань по земельному податку, які позивач відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України мав сплати, в порядку визначеному пп. 287.3 ст. 287 ПК України.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки позивач отримав спірну земельну ділянку у користування з 27.01.2005 року. Акту яким позивач повернув дану ділянку Київській міській раді не надано. Позивач підтвердив, що такий акт не підписувався. Таким чином, належні докази повернення земельної ділянки Київській міській раді в установленому порядку відсутні.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 ПК України, платником податків подається заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Таким чином, зарахування наявних у платника податків переплат (надміру сплачених податкових платежів) в рахунок сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з таких самих податків відбувається в автоматичному режимі (без подання заяви), а повернення переплат (сум надміру сплачених податків) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок платника податку у банку відбувається на підставі подання таким платником податків відповідної заяви.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у позивача відсутня переплата, оскільки сума коштів у розмірі 359 002,74 грн. за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 є самостійно узгодженою сумою податкового зобов'язання по земельному податку. Уточнюючого розрахунку до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позивач не подавав.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України, правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПП «Олесь» не має права на повернення сум коштів у розмірі 359 002,74 грн. за період з 03.08.2010 по 31.08.2012 по орендній платі за землі державної або комунальної власності, згідно договору між ПП "Олесь" та Київською міською радою про оренду земельної ділянки від 21.12.2004, оскільки, вказана сума не є помилково та/або надміру сплаченим грошовим зобов'язанням, а є узгодженим податковим зобов'язанням.

ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві діяла в межах чинного законодавства України щодо відмови у поверненні ПП "Олесь" помилково сплачених грошових коштів в розмірі 359 002,74 грн., сплачених як орендна плата за землю.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олесь" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 24.11.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.