Рішення

від 22.09.2014 по справі 920/1235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.2014 Справа № 920/1235/14

За позовом: Заступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Державна служба України з надзвичайних ситуацій в особі Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Ромни, Сумська область;

до відповідачів: 1. Роменської міської ради, м. Ромни, Сумська область;

2. Виконавчий комітет Роменської міської ради, м. Ромни, Сумська область;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область;

2. ОСОБА_2, м. Ромни, Сумська область;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «ОСНА», м. Ромни;

про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Гречана Л.І., довіреність від 05.02.2014 р.;

Від відповідачів: 1); Павленко Т.В., довіреність від 02.06.2014 р.

2) Павленко Т.В., довіреність від 07.08.2014 р.

Треті особи на стороні

позивача: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2

Третя особи на стороні

відповідача: Острішко Н.В., директор,

Прокурор: Корнієнко О.О., посвідчення №011998 від 30.10.2012 р.

При секретарі судового засідання: Cаленко Н.М.

Суть спору: прокурор просить суд визнати нечинним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області №233 від 24.07.1996 р. щодо вилучення у військової частини 74445 земельної ділянки площею 0,25 га та зобов'язати Роменську міську раду Сумської області повернути земельну ділянку Міжрегіональному центру швидкого реагування ДСНС України.

Позивач подав суду пояснення №01-1034/0121 від 25.07.2014 р., в яких позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі та повідомив, що він є правонаступником військової частини 74445.

Відповідач 1 в письмовому відзиві №03-26/2083 від 28.07.2014 р. проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив позовні вимоги задовольнити повному обсязі, зазначаючи про те, що спірна земельна ділянка була вилучена та зарахована до земель міської ради з порушеннями вимог законодавства України.

Відповідач 2 в письмовому відзиві №03-24/2641 від 15.09.2014 р. зазначив, що в архівних матеріалах відсутні Акт приймання-передачі земельної ділянки та згода Міністерства оборони України на вилучення спірної земельної ділянки у військової частини 74445, позовні вимоги визнав у повному обсязі .

Треті особи на стороні позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в письмових поясненнях підтримали позовні вимоги та пояснили, що на частині спірної земельної ділянки ними у 1996 році були побудовані гаражі на підставі рішення керівництва військової частини 74445 та листа Міністра Оборони України №14/1/96 від 16.02.1996 р., проте вони не оформили право власності на земельну ділянку під гаражами, в наслідок чого були притягнуті до адміністративної відповідальності у 2000 р. за самовільне зайняття земельної ділянки.

Третя особа на стороні відповідача - ПП «ОСНА» в письмових запереченнях від 10.08.2014 р. проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ПП «ОСНА» на підставі договору оренди землі від 27.07.2012 р., який укладений між Роменською міською радою і ПП «ОСНА» у відповідності до вимог діючого законодавства. На вказаній земельній ділянці побудовані гаражі, право власності на які зареєстровано у 2012 році.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Зі змісту п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі за текстом - «ДСНС України»), затвердженого Указом президента України від 16.01.2013 р. №20, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання її виникнення, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, насіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до п. 6 Положення про ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи. Фінансування ДСНС України здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України.

Міжрегіональний центр швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України є одним із структурних підрозділів ДСНС України, що фінансується також за рахунок державного бюджету, а отже збитки, що їй спричиняються являють собою безпосередню шкоду економічним інтересам держави.

Міжрегіональний центр швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій України є правонаступником військової частини 74445 (73 окремий інженерний аеродромний батальйон).

Згідно постанови КМУ №1266 від 17.10.1996 р. військова частина 74445 (73 окремий інженерний аеродромний батальйон) переданий до складу МНС.

На підставі Директиви МНС України №16/1/1/054 від 24.02.1997 р. на базі військової частини 74445 утворена військова частина Д 0060.

На підставі наказу МНС України №320 від 08.11.2005 р. військова частина Д0060 перетворена в Спеціальний аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

На підставі наказів МНС України №357 від 25.05.2009 р. та №376 від 04.06.2009 р. Спеціальний аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту реорганізований у 2 Спеціалізований регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

На підставі наказу ДСНС України №212 від 08.05.2013 р. найменування 2 Спеціалізованого регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту було змінене на Міжрегіональний центр швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій України.

Судом встановлено, що в Сумською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на виконання завдання прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері №05/2-262 вих.14-окв від 07.05.2014 р. було проведено перевірку стосовно питання збереження, використання і відчуження земель оборони посадовими особами Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України, за наслідками якої було складено Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №262-1 від 23.05.2014р.

Перевіркою було встановлено, що в безстроковому користуванні Військової частини №74445 (на даний час Міжрегіональний центр швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій України) перебуває земельна ділянка, загальною площею 3,3 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним Державним актом на право користування земельною ділянкою, який міститься в матеріалах справи. Проте, рішенням №233 від 24.07.1996 р. Роменської міської ради «Про розгляд земельних питань» земельна ділянка загальною площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була вилучена у військової частини №74445 та зарахована до земель Роменської міської ради у зв'язку з відмовою військової частини №74445 від цієї земельної ділянки (п. 1.3. Рішення) та ПП «ОСНА» було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Прокурор та позивач вважають, що вилучення спірної земельної ділянки відбувалось з порушенням вимог земельного законодавства, а тому просять суд визнати рішення Роменської міської ради №233 від 24.07.1996 р. нечинним в частині вилучення у військової частини 74445 земельної ділянки площею 0,25 га.

Частиною 1 ст. 70 ЗК України встановлено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р., чинній на момент прийняття спірного рішення) землі оборони не можуть передаватись у колективну та приватну власність.

Згідно п.п. 86, 90 Положення про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне утримання Радянської армії та Військово-Морського Флоту», затвердженого наказом міністра оборони СРСР №75 від 22.02.1977 р., клопотання про узгодження місця розташування об'єктів Міністерства оборони СРСР надсилаються в Ради Міністрів автономних республік, виконкоми місцевих та обласних рад депутатів трудящих або в Ради Міністрів радянських республік, які не мають обласного розмежування: командуючим військами воєнного округу - по об'єктам окружного підпорядкування; заступником міністра оборони СРСР з будівництва та розквартирування військ - зі спеціальних об'єктів центрального підпорядкування. Іншим посадовим особам, крім вищезазначених, порушувати клопотання про погодження місця розташування об'єктів заборонено.

Судом встановлено, що пункт 1.3. та 4.1. рішення Роменської міської ради №233 від 24.07.1996 р. згідно архівних відомостей приймалися на підставі наявності подання військової частини, малого приватного підприємства «ОСНА», акту вибору земельної ділянки під будівництво, листа начальника управління, полковника В.Литвиненка.

З письмових пояснень представника виконавчого комітету Роменської міської ради і Роменської міської ради вбачається, що в архівних матеріалах відсутні клопотання про узгодження місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належала військовій частині №74445 від перелічених вище осіб.

Згідно ст. 10 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р.) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 10) організація землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Частиною 1 ст. 31 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р.) встановлено, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази надання згоди Міністерства оборони України, як власника спірної земельної ділянки, на її вилучення та подальшу передачу в рахунок земель Роменської міської ради.

Крім того, факт наявності порушень вимог земельного законодавства під час відчуження земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується висновками, викладеними Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області в листі від 29.07.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання нечинним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області №233 від 24.07.1996 р. в частині вилучення у військової частини 74445 земельної ділянки площею 0,25 га.

Прокурором та позивачем заявлені вимоги щодо зобов'язання Роменської міської ради Сумської області повернути земельну ділянку Міжрегіональному центру швидкого реагування ДСНС України.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради №423 від 25.12.1996 р. затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «ОСНА» для будівництва гаражів та складу будівельних матеріалів по АДРЕСА_1. Цим же рішенням ПП «ОСНА» вказана земельна ділянка загальною площею 0,25 га передана в постійне користування.

Відповідно до акта про встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної приватному підприємству «ОСНА» для будівництва гаражів та складу будівельних матеріалів від 17.01.1997 р., складеного на виконання рішення виконавчого комітету Роменської міської ради №423 від 25.12.1996 р. «Про розгляд земельних питань» було проведено відведення земельної ділянки площею 0,25 га ПП «ОСНА».

17.02.1997 р. відповідно до рішення Роменської міської ради народних депутатів № 423 від 25.12.1996 р. ПП «ОСНА» було видано Державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2012 р. між Роменською міською радою і ПП «ОСНА» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого Роменська міська рада передала ПП «ОСНА» в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2223 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови /категорія земель землі житлової та громадської забудови/, яка знаходиться у м. Ромни, АДРЕСА_1.

З письмових пояснень третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, вбачається, що у 1996-1997 р. колишні військовослужбовці військової частини 74445 Міністерства оборони України побудували за власні кошти гаражі на підставі письмової згоди, викладеній в листі начальника центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України №144/1/96 від 16.02.1996 р., адресованого голові Роменської міської ради народних депутатів, надано згоду на передачу 0,25 га земель військового містечка №2 ПП «ОСНА» за умови виділення 16 місць під будівництво індивідуальних гаражів для військовослужбовців; іншу частину земельної ділянки використовувати під виробничу базу ПП «ОСНА» /т.2 а.с. 24/. Вказаними гаражами громадяни продовжують користуватись і до цього часу, проте право користування земельною ділянкою під нерухомим майном не оформлене ними належним чином, оскільки у квітні 2013 року вони отримали від ПП «ОСНА» письмову вимогу про звільнення гаражів та земельної ділянки під ними. В письмових матеріалах справи містяться докази розміщення об'єкти нерухомості - гаражів військовослужбовців (серед них і гаражі третіх осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2.), а саме - копії квитанцій про сплату штрафу за самовільне зайняття земельної ділянки під будівництво гаражів /т.2 а.с. 60-65, 68-73/.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчим комітетом Роменської міської ради було передано спірну земельну ділянку ПП «ОСНА» в той же час, коли на цій земельній ділянці вже були розміщені об'єкти нерухомості - гаражі військовослужбовців військової частини 74445.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні чи у власності Роменської міської ради, а отже вимоги прокурора і позивача в частині зобов'язання Роменської міської ради Сумської області повернути земельну ділянку Міжрегіональному центру швидкого реагування ДСНС України є необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Представником ПП «ОСНА» заявлене клопотання про застосування строків позовної давності до вимог прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 261 ЦК України та п. 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної у вирішенні господарських спорів» у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Судом встановлено, що відповідні порушення земельного законодавства з боку Роменської міської ради були виявлені під час проведення перевірки прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на виконання завдання прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері №05/2-262 вих.14-окв від 07.05.2014 р., за наслідками якої було складено Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №262-1 від 23.05.2014р.

Таким чином, суд дійшов до висновку про поважність причини пропуску встановленого законом строку звернення в суд з позовом і відновлює його.

Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» та ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 2 і третю особу на стороні відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Визнати причини пропуску встановленого законом процесуального строку для звернення в суд прокурора з позовом поважними і поновити його.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області №233 від 24.07.1996 р. щодо вилучення у військової частини 74445 земельної ділянки площею 0,25 га.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, б-р. Шевченка, 2, код 04057988) в доход Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 609 грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства «ОСНА» (42001, Сумська область, м. Ромни, вул. Горького, 113, к. 3, код 22591540) в доход Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 609 грн. 00 коп. судового збору.

6. В іншій частині в позові відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 26.09.2014 року

Суддя О.В. Коваленко