Рішення

від 27.05.2014 по справі 922/1384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р.Справа № 922/1384/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Светлічний Ю.В. , Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів України у воєнній сфері, м. Києв в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ (перший позивач); Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", м. Київ (другий позивач); Державного підприємства "Укрконверс", м. Київ (третій позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд - 3", м. Харків (перший відповідач); Харківської міської ради, м. Харків (другий відповідач); Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків (третій відповідач) про визнання недійсним договору та визнання права власності за участю представників сторін:

прокурор - ЛубченкоЄ.М.

першого позивача - Фівкін П.М.;

другого позивача - Дмитровський І.Й.

третього позивача - Білоус Ю.Ю.

першого відповідача - Антоненко Д.О.

другого відповідача - не з"явився

третього відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернувся заступник прокурора Центрального регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з позовною заявою в інтересах Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", державного підприємства "Укрконверс" до товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3".

До участі у справі у якості відповідачів також були залучені Харківська міська рада та виконавчий комітет Харківської міської ради.

Прокурор неодноразово змінював позовні вимоги, після чого в остаточному вигляді позовні вимоги по даній справі зводилися до наступного: визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 року № 0310/7/1, визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові, визнати право власності за державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові, визнати право власності за державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові; визнати право власності за державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. у будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові.

27.05.2014 року до суду від ДП МОУ "Укрвійськбуд" надійшли пояснення, в яких він просить суд долучити до матеріалів справи розшифровку витрат по незавершеному будівництву та акт приймання-передачі.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

27.05.2014 року до суду від представника ДП "Укрконверс" надійшли пояснення по справі, в яких він просить суд позов прокурора задовольнити.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

27.05.2014 року до суду від ТзДВ "Спецбуд-3" надійшли письмові пояснення на виконання попередньої ухвали суду.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

27.05.2014 року до суду від представника ТзДВ "Спецбуд-3" надійшло клопотання в якому він просить суд розглянути питання щодо винесення окремої ухвали у зв'язку з можливим порушенням службовими особами ДП "Укрконверс" вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд, дослідивши клопотання, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін та прокурора, відмовляє в задоволенні клопотання представника першого відповідача, оскільки право зміни предмету позову та подача клопотань про витребування доказів прямо передбачене ст. 22 ГПК України.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31 березня 2010 р. між державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" і акціонерним товариством "Спецбуд-3", повним правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3", було укладено договір про пайову участь у будівництві житла № 0310/7/1.

Згідно з п. 2.1 предметом договору є пайова участь сторін щодо будівництва багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку з орієнтовною загальною площею квартир 3611,3 кв. м. згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці, яка розташована в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А, орієнтовною загальною площею 0,1383 га та оформлення майнових прав сторін.

В п. 7.1 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 вказано, що Сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") за цим договором виконує функції генерального підрядника. Згідно з п. 7.2 Сторона-2 зобов'язана власними силами або із залученням інших осіб в межах майна та грошових коштів, трудової участі на підставі проектно-кошторисної документації, наданої Стороною-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") здійснити будівництво об'єкту - багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 0,1383 га в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А.

01 червня 2010 р. ДП МОУ "Укрвійськбуд" на підставі оспорюваного договору товариству "Спецбуд-3" було передано витрати на будівництво 54-кв. житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А, м. Харків, в т. ч. витрати на проведення підготовчих робіт з будівництва за актом, які були виконані філією ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР згідно дозволу про виконання будівельних робіт інспекції ДАБК у м. Харкові від 26.04.2007 р. № 07/093 до укладення оспорюваного договору. На підтвердження передачі вказаних витрат сторонами було складено видаткову накладну № 0000000008 від 1 червня 2010 р., згідно з якою їх загальна сума склала 1400000,00 грн., в т. ч. ПДВ 233333,00 грн.

Товариство "Спецбуд-3" сплатило на користь ДП МОУ "Укрвійськбуд" кошти в сумі 1400000,00 грн. в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які були надані даним відповідачем до матеріалів справи.

25 травня 2010 р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області ДП МОУ "Укрвійськбуд" і товариству "Спецбуд-3" надано дозвіл № 116/10 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А у Дзержинському районі м. Харкова.

Товариство "Спецбуд-3" надало до матеріалів справи первинні документи в належним чином засвідчених копіях, які підтверджують здійснення витрат на будівництво вказаного об'єкту в загальній сумі 17264545 грн., що відповідає вартості основних фондів, які прийняті в експлуатацію згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732.

В розділі 4 вказаної декларації, в якому визначається інформація про генерального підрядника (підрядника), вказані філія ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР і ТДВ "Спецбуд-3".

В матеріалах справи наявні засвідчені копії довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 і актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в за 2007 - 2008 р.р., які були підписані між ДП МОУ "Укрвійськбуд" і його філією (філія ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР).

Оскільки філія не є самостійною юридичною особою вказані документи підтверджують виконання ДП МОУ "Укрвійськбуд" лише підготовчих робіт, витрати на проведення яких в наступному були передані товариству "Спецбуд-3" за видатковою накладною № 0000000008 від 1 червня 2010 р.

Ні прокурор, ні позивачі не надали доказів на спростування того, що будівництво багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А було здійснено іншими особами, а не товариством "Спецбуд-3".

Таким чином, господарським судом Харківської області встановлено, що будівництво багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А, якому в подальшому присвоєно поштову адресу м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-Б, було здійснено товариством "Спецбуд-3" та за рахунок його коштів. Загальна сума витрат товариства "Спецбуд-3" на будівництво вказаного будинку склала 17264545 грн.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма N КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма N КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554, підлягають обов'язковому застосуванню лише при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

У випадку здійснення робіт з будівництва господарським способом рішення щодо необхідності застосування типових форм приймається замовником з дотриманням вимог нормативно-правових та законодавчих актів, що регулюють ці питання.

Відповідне роз'яснення було також надано в листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 06.05.2010 р. N 2/12-20/4993.

Будівництво будинку за адресою м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6А не здійснювалося за рахунок бюджетних коштів чи коштів ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Відповідно до умов договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 фінансування будівництва було здійснене за рахунок коштів товариства "Спецбуд-3".

Договір № 0310/7/1 від 31.03.2010 р., який позивач просить визнати недійсним, є договором про пайову участь у будівництві, а не договором підряду.

Умовами договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не передбачено необхідність підписання між ТДВ "Спецбуд-3" та ДП МОУ "Укрвійськбуд" актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма N КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма N КБ-3).

Оскільки більша частина будівельних робіт здійснювалася господарським способом для їх відображення в бухгалтерському обліку товариства "Спецбуд-3" самостійно складалися акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма N КБ-2в). Також товариством "Спецбуд-3" до матеріалів справи надані акти приймання виконаних будівельних робіт із третіми особами, які залучалися до будівництва будинку.

Тому господарським судом відхиляються доводи другого позивача про те, що надані товариством "Спецбуд-3" акти не підписані з боку ДП МОУ "Укрвійськбуд".

26 грудня 2011 р. інспекцією ДАБК у Харківській області було зареєстровано декларацію № КК 14311114732 про готовність об'єкта (багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А) до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.03.2012 р. № 191 за клопотанням ДП МОУ "Укрвійськбуд" багатоповерховому будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А присвоєно адресу м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-Б.

ТДВ "Спецбуд-3" було отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно і зареєстровано право власності на такі квартири в житловому будинку по вул. Ахсарова, 4/6-Б однокімнатні: 2, 4, 8, 10, 14, 20, 22, 26, 28, 32, 34, 38, 40, 44, 46, 50, 52; двокімнатні: 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 53, 51; трьохкімнатні: 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 54.

Житловий будинок 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові за відповідачем товариством "Спецбуд-3" не був зареєстрований, тобто з врахуванням приписів абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України (якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації) не було і не є його власником.

Прокурор та позивачі по справі обґрунтовують заявлені позовні вимоги тим, що під час укладення оспорюваного договору були порушені вимоги п. п. 4.1, 4.2, 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", ст. ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 8.2 інвестиційного договору № 382/2005 від 21.12.2005 р. на будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові, ст. 203, 837 ЦК України, ст. 75 ГК України, ст. 102-1 ЗК України.

В п. 4.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи, вказано, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Відповідно до п. 4.2 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. В п. 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" вказано, що функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном.

Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до суб'єктів управління об'єктами державної власності віднесено також міністерства та інші органи виконавчої влади.

В п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) вказано, що уповноважені органи відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Згідно з ч. 5 ст. 75 ГК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

В ч. 3 ст. 102-1 ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору) вказано, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Прокурор та позивачі наполягають на тому, що внаслідок порушення зазначених норм законодавства та приписів статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" при укладенні оспорюваного договору та відповідно до ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України він є недійсним.

Дослідивши умови договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 господарський суд встановив наступне.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону; спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (Далі військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України ведеться з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з п. 2.1 предметом договору є пайова участь сторін щодо будівництва багатоповерхового 54-ти квартирного житлового будинку з орієнтовною загальною площею квартир 3611,3 кв. м. згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці, яка розташована в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А, орієнтовною загальною площею 0,1383 га та оформлення майнових прав сторін.

Відповідно до п. п. 5.1 договору сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") перераховує стороні-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") 1400000,00 грн.

01 червня 2010 р. ДП МОУ "Укрвійськбуд" на підставі оспорюваного договору товариству "Спецбуд-3" було передано витрати на будівництво 54-кв. житлового будинку по вул. Ахсарова, 4/6-А, м. Харків, в т. ч. витрати на проведення підготовчих робіт з будівництва за актом, які були виконані філією ДП МОУ "Укрвійськбуд" 127 УНР згідно дозволу про виконання будівельних робіт інспекції ДАБК у м. Харкові від 26.04.2007 р. № 07/093 до укладення оспорюваного договору. На підтвердження передачі вказаних витрат сторонами було складено видаткову накладну № 0000000008 від 1 червня 2010 р., згідно з якою їх загальна сума склала 1400000,00 грн., в т. ч. ПДВ 233333,00 грн.

Товариство "Спецбуд-3" сплатило на користь ДП МОУ "Укрвійськбуд" кошти в сумі 1400000,00 грн. в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які були надані даним відповідачем до матеріалів справи.

В п. 5.2 договору вказано, що після введення об'єкту в експлуатацію сторона-1 не отримує квартири в "Об'єкті" (багатоповерховому 54-ти квартирному житловому будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А), а сторона-2 отримує 100% загальної площі квартир в "Об'єкті" при умові 100% фінансування його будівництва.

З аналізу договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 вбачається, що його було укладено стороною-1 для отримання 1400000,00 грн. на відшкодування понесених витрат на розробку проектної документації та здійснення підготовчих робіт, а сторона-2 здійснює будівництво житлового будинку і отримання права власності на збудовані за власні кошти квартири в ньому.

Відповідно до п. 6.3 договору сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") приймає на себе виконання функцій генерального підрядника; в повному обсязі здійснює фінансування Об'єкту, всі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням його в експлуатацію і передачею Об'єкту експлуатуючим організаціям; вирішує всі проблемні питання щодо предмету цього договору, що знаходяться поза межами зобов'язань сторони-1.

В п. 7.1 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 вказано, що Сторона-2 (товариство "Спецбуд-3") за цим договором виконує функції генерального підрядника. Згідно з п. 7.2 Сторона-2 зобов'язана власними силами або із залученням інших осіб в межах майна та грошових коштів, трудової участі на підставі проектно-кошторисної документації, наданої Стороною-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") здійснити будівництво Об'єкту.

В той же час п. 6.1 договору встановлено, що вже на час укладення оспорюваного договору сторона-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") свої зобов'язання по пайовій участі виконала в повному обсязі.

Таким чином, за договором від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 обов'язок щодо здійснення всіх дій з фінансування та фактичного здійснення будівництва Об'єкту покладено на сторону-2 (товариство "Спецбуд-3").

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Суд звертає увагу на те, що згідно приписів ст. 1130 Цивільного кодексу України ознакою спільної діяльності осіб є досягнення будь-якої загальної мети, що не суперечить закону. В даному зобов'язанні учасник виступає водночас як боржник і як кредитор, при цьому права та обов'язки учасників опосередковані необхідністю досягнення не спільної мети, а окремих різних цілей, з чого випливає, що договір котрий укладений між стороною -1 та стороною-2 не є спільною діяльністю, що спростовує посилання прокурора та позивачів, викладені ними у позові.

Відповідно до п. 4.2 договору за стороною-1 залишаються лише функції замовника будівництва Об'єкту.

Договором від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не передбачено передачі права користування земельними ділянками та/або передачі права забудови земельної ділянки від сторони-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") стороні-2 (товариству "Спецбуд-3").

В матеріалах справи наявний акт від 05 квітня 2007 р. серії ЯЯ № 306211 на право постійного користування ДП МОУ "Укрвійськбуд" земельною ділянкою з кадастровими № 6310136300:13:039:0015 в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А площею 0,1383 га. Цільове призначення вказаної земельної ділянки згідно з актом є будівництво та експлуатація багатоповерхового житлового будинку.

27.05.2014 року представником МОУ суду був наданий акт звірки обліку використання земель оборони по КЕВ м. Харкова станом на 01.01.2014 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка відведена та використовується ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних сил України.

Оскільки вказана земельна ділянка була надана органом місцевого самоврядування із числа земель комунальної власності не для розміщення і постійної діяльності військових формувань, а для будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку, вона не набула статусу земель оборони. Вказана земельна ділянка залишається комунальною власністю.

Прокурор та позивачі не надали доказів припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою у ДП МОУ "Укрвійськбуд" та передачі такої земельної ділянки товариству "Спецбуд-3".

Сторони визнали ту обставину, що право постійного користування вказаною земельною ділянкою на час розгляду справи належить ДП МОУ "Укрвійськбуд". На підтвердження зазначеної обставини в судовому засіданні 27 травня 2014 р. також було надано засвідчену копію акту звірки.

Господарський суд зазначає, що до вказаного випадку також не можуть бути застосовані приписи ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки нею врегульовано випадки переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи.

В даному випадку багатоквартирний житловий будинок не перебував у власності, користуванні іншої особи, а є новоствореним об'єктом і не мав до моменту його створення власника або користувача.

Ч. 1 ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного) переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У взаємозв'язку із приписами ст. 377 ЦК України правила ст. 120 ЗК України щодо переходу права на земельну ділянку у випадку набуття права власності на жилий будинок, не можуть бути застосовані у випадку здійснення будівництва на земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку, що мало місце в даній справі.

Оспорюваним договором також не передбачено передачу права забудови вищевказаної земельної ділянки від ДП МОУ "Укрвійськбуд" товариству "Спецбуд-3", оскільки функції замовника будівництва відповідно до п. 4.2 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 залишаються за стороною-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд"). Вказане також підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 26 грудня 2011 р. № КК 14311114732, в якій ДП МОУ "Укрвійськбуд" визначено, як замовник будівництва.

Таким чином, договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не містить умов про передачу майна, в т. ч. основних фондів, майнових прав, від ДП МОУ "Укрвійськбуд" товариству "Спецбуд-3".

Вказаний договір також не містить обов'язку сторін спільно діяти, умов про виділення сторонами для цього майна і умов про правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, умов про покриття витрат та збитків учасників, умов про їх участь у результатах спільних дій.

Таким чином, господарським судом встановлено, що договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 не є договором про спільну діяльність.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В ч. 2 ст. 628 ЦК України зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір про пайову участь у будівництві житла прямо не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам. При укладенні договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 про пайову участь у будівництві житла сторони не відступили від обов'язкових для них актів цивільного законодавства.

Вказаний договір не є договором про спільну діяльність, ним не передбачено відчуження ДП МОУ "Укрвійськбуд" на користь товариства "Спецбуд-3" майна, в тому числі військового, та майнових прав.

Договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 про пайову участь у будівництві житла містить елементи договору будівельного підряду (змішаний договір), зокрема обов'язок товариства "Спецбуд-3" збудувати об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а ДП МОУ "Укрвійськбуд", за яким відповідно до умов договору залишаються функції замовника будівництва, зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик.

Встановлення обов'язку передати стороні-2 (товариству "Спецбуд-3") будівельний майданчик передбачає надання фронту робіт в розумінні ч. 1 ст. 875 ЦК України, тобто допуску до місця здійснення будівельних робіт на земельній ділянці, що залишається в користуванні сторони-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд"), і не передбачає переходу до сторони-2 права користування земельною ділянкою або передачі їй основних фондів.

Тому господарський суд відхиляє доводи прокурора та позивачів про те, вказаний договір не відповідає приписам статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд" і законодавства України (в т. ч. п. п. 4.1, 4.2, 6.1 статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд", ст. ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 203, 837 ЦК України, ст. 75 ГК України, ст. 102-1 ЗК України) про порядок відчуження майна державними підприємствами, про порядок відчуження військового майна, про порядок відчуження права користування земельною ділянкою комунальної власності для забудови, а також про порядок укладення ДП МОУ "Укрвійськбуд" договорів про спільну діяльність і необхідність укладення окремого договору будівельного підряду.

21 грудня 2005 р. між ДП МОУ "Укрвійськбуд" (в договорі - Замовник) і ДП "Укрконверс" (в договорі - Інвестор) було укладено інвестиційний договір № 382/2005 на будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові.

Відповідно до п. 2.1 вказаного інвестиційного договору Інвестор (ДП "Укрконверс") здійснює інвестування у будівництво житлового будинку 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові, що будується Замовником (ДП МОУ "Укрвійськбуд") шляхом передачі інвестицій у вигляді грошових коштів, матеріальних активів та наданням послуг, пов'язаних з їх доставкою, з наступним отриманням інвестором у власність частини житла пропорційно внесених інвестицій.

Таким чином, договір від 31.03.2010 р. № 0310/7/1, який прокурор просить визнати недійсним, і інвестиційний договір № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. є різними за предметом.

Зокрема, за інвестиційним договором № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. ДП "Укрконверс" не приймало на себе зобов'язання здійснити будівництво об'єкту. Будівництво об'єкту за цим договором повинне було бути здійснене ДП МОУ "Укрвійськбуд", в той час як ДП "Укрконверс" виконувало виключно функції інвестора.

За оспорюваним договором будівництво житлового будинку № 4/6-А по вул. Ахсарова в м. Харкові здійснювалося товариством "Спецбуд-3" і не за рахунок ДП "Укрконверс", а за власний рахунок.

Товариство "Спецбуд-3" не є стороною інвестиційного договору № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. та не набувало права і обов'язки за ним.

ДП МОУ "Укрвійськбуд" не передавало права і обов'язки за інвестиційним договором № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. товариству "Спецбуд-3".

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Тому порушення ДП МОУ "Укрвійськбуд" умов інвестиційного договору № 382/2005 від 21 грудня 2005 р. перед ДП "Укрконверс" не може бути підставою для покладення обов'язку та/або відповідальності за таке порушення на товариство "Спецбуд-3".

З врахуванням вищезазначеного господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 недійсним.

24.06.2008 року між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та філією ДП МОУ "Укрвійськбуд" була укладена додаткова угода № 1 до договору підряду № 2/2008 від 10.06.2008 року на виконання робіт по будівництву 54-х квартирного житлового будинку у м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6 з мережами та благоустроєм. Дану додаткову угоду суд не приймає як належним договір, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди № 1, вона була укладена між головним підприємством та його філією, та фактично мова йдеться про доручення на виконання робіт від головного підприємства до свого структурного підрозділу.

В п. 5.2 договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1 вказано, що після введення об'єкту в експлуатацію сторона-1 (ДП МОУ "Укрвійськбуд") не отримує квартири в "Об'єкті" (багатоповерховому 54-ти квартирному житловому будинку в м. Харкові по вул. Ахсарова, 4/6-А), а сторона-2 отримує 100% загальної площі квартир в "Об'єкті" при умові 100% фінансування його будівництва.

Товариство "Спецбуд-3" виконало умови щодо 100% фінансування вищевказаного будівництва і набуло право власності на новостворені квартири.

При цьому господарський суд зазначає, що спірні квартири не перебували у власності ДП МОУ "Укрвійськбуд" або інших позивачів, а товариство "Спецбуд-3" набуло право власності на них, як на новостворені об'єкти нерухомого майна. Також господарським судом встановлено, що спірні квартири були збудовані за рахунок власних коштів товариства "Спецбуд-3".

Тому у зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним договору від 31.03.2010 р. № 0310/7/1, відповідно до якого здійснювалося будівництво житлового будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові, не підлягають задоволенню також вимоги прокурора в частині визнання за позивачами права власності на вказаний будинок, квартири та нежитлові приміщення в ньому.

Житловий будинок 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові за відповідачем товариством "Спецбуд-3" не був зареєстрований, тобто з врахуванням приписів абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України (якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації) не було і не є його власником.

Прокурор в обґрунтування вимог про визнання права власності на вказаний будинок, квартири та нежитлові приміщення в ньому посилається на приписи ст. 331 ЦК України.

Зазначені посилання прокурора і позивачів суд визнає такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні ними приписів цивільного законодавства України щодо права спільної власності.

Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України спільною частковою власністю є власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, а не у речі, яка є предметом відносин власності.

За змістом статті 382 Цивільного кодексу України багатоквартирний будинок, як такий не може бути об'єктом права власності: таким об'єктом є конкретні квартири у цьому будинку, а всі інші допоміжні приміщення та самі конструкції будинку є об'єктами права спільної сумісної власності саме власників квартир.

Отже, посилання прокурора на те, що у відповідача виникло право спільної часткової власності на житловий будинок не ґрунтуються на законі і є безпідставними. Через це безпідставними є також посилання прокурора і позивача на приписи статей 361 та 364 Цивільного кодексу України, які до того ж передбачають відповідні права, а не обов'язки учасника спільної часткової власності.

Викладені обставини свідчать, що позовні вимоги в частині визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові також не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є безпідставними з огляду на відсутність спільної власності на цей будинок, а тому і в цій частині позову слід відмовити.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту. За приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Стаття 13 Конституції України зазначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Приписами ч.2 ст.41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ДП МОУ "Укрвійськбуд" та інші позивачі не є особою, яка створила (побудувала) житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова в м. Харкові і квартири в ньому.

З наявних в матеріалах справи правовстановлюючих документів вбачається, що право власності на спірні квартири зареєстровані, у встановленному законом порядку, на фізичних осіб та ТДВ "Спецбуд-3". Вказані правовстановлюючі документи є чинними на момент розгляду спору та не визнані судом недійсними.

Отже зазначене унеможливює визнання право власності на вказаний будинок, квартири та нежитлові приміщення в ньому не може бути визнано за позивачами відповідно до ст. 331 ЦК України.

При цьому, колегія суддів зазначає те, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку прокурора або позивачів, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача (Постанова Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9, 06.11.2009р.; Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання про визнання правочинів недійсними")

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ст. 18 ГПК України встановлено, до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Водночас, ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Враховуючи те, що ані прокурором, ані позивачами у справі не заявлені вимоги до другого відповідача - Харківської міської ради, суд відмовляє в задоволені позову у відношенні другого відповідача у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Оскільки виконавчий комітет Харківської міської ради є її виконавчим органом ради, а не самостійною юридичною особою, він не може бути відповідачем в господарському спорі.

Тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Харківської міської ради підлягає припиненню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на прокурора. Враховуючи, що прокурор звільнений від сплати держмита, згідно ЗУ "Про судовий збір", держмито по даній справі не стягується .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 12, 33, 43, 44, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ДП Міністерства оборони України "Укрконверс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд - 3", м. Харків про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 р. № 0310/7/1; визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові відмовити повністю.

В позові заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ДП Міністерства оборони України "Укрконверс" до Харківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 31.03.2010 р. № 0310/7/1; визнання права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на багатоповерховий житловий будинок № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства "Укрконверс" на квартири № 2, 3, 7, 8, 11, 14, 15, 26 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на квартири № 5, 17, 20, 21, 23, 32, 33, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові; визнання права власності за Державою Україна в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на нежитлові приміщення загальною площею 452,8 кв. м. в будинку № 4/6-Б по вул. Ахсарова у м. Харкові відмовити повністю.

Провадження у справі в частині позовних вимог до Виконкому Харківської міської ради припинити.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Р.М. Аюпова Ю.В. Светлічний