Рішення

від 31.07.2014 по справі 5023/9787/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р.Справа № 5023/9787/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Інтер", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Амстердам", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ЦЕНТР", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії та за самостійною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ-ЦЕНТР" (м. Харків), як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Амстердам", м. Київ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", смт. Нова Водолага про визнання права власності на нежитлові приміщення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Амстердам" в якому просило суд зобов'язати відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні вказаними нежитловими приміщеннями шляхом їх звільнення від відповідача, його майна, а також надання безперешкодного доступу до них позивачу.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ЦЕНТР", згідно статті 26 Господарського процесуального кодексу України, звернулось з відповідною позовною заявою до сторін по справі про визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв. м., що знаходяться за адресою місто Харків, майдан Конституції, буд. № 1, яка ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2011 року прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 5023/9787/11 від 03.02.2012 року в задоволенні позову ТОВ "Фарватер Інвест" відмовлено. Позов ТОВ "РЕНТ ЦЕНТР" задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 37659930) право власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх № № 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв.м.

ТОВ "РЕНТ ЦЕНТР" звернулось до господарського суду із заявою, в якій просить прийняти додаткове рішення.

В заяві ТОВ "РЕНТ ЦЕНТР" посилається на те, що вирішуючи позов ТОВ "РЕНТ ЦЕНТР" про визнання права власності на відповідний об'єкт нерухомості, судом була встановлена недійсність у вигляді нікчемності відповідного договору, а саме, іпотечного договору № PL 07-464/29-1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-д 14.08.2007 року.

Вказує, що згідно Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у разі задоволення позову господарський суд зазначає у резолютивній частині про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК).

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про заставу" заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

З урахуванням положень статей 316, 317, 318, 319, 320 та 321 ЦК України, суд дійшов висновку, що 3-я особа ТОВ "Пріоритет Інтер" не мало відповідних прав щодо передачі в іпотеку вказаного нерухомого майна, а укладений спірний іпотечний договір № PL 07-464/29-1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-9 14.08.2007 року суперечить законодавству положенням та вимогам ст.ст. 182, 317, 319, 321, 583 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.11 Закону України "Про заставу", ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ст.3 та 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Оскільки ТОВ "Пріоритет Інтер" не набуло статусу власника щодо спірного нерухомого майна, це, в свою чергу, дає підстави для встановлення факту нікчемності іпотечного договору від 14.08.2009 року № PL 07-464/29-1.

Іпотечний договір від 14.08.2009 року № PL 07-464/29-1, підписаний особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет Інтер", яка не мала правових підстав для його укладення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемним, тобто недійсним і не породжує наслідків щодо передачі майна в іпотеку. Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

Пунктом 1 частини 1 статті 83 господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Статтею 16 ЦК України, ст. 20 ГК України встановлюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

При цьому якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

У разі задоволення позову господарський суд зазначає у резолютивній частині про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК).

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п. 5) визначено, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Отже в даному випадку судом була встановлена недійсність відповідного іпотечного договору, що пов'язаний з предметом спору, зазначено про це в мотивувальний частині рішення, що відповідає вище приведеним вимогам процесуального закону, проте в порушення ст.ст. 83 та 84 ГПК України та положень Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 рок № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" із вказаної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду не було прийнято рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення.

Керуючись ст. ст. 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ ЦЕНТР" про прийняття додаткового рішення у справі № 5023/9787/11 - задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір від 14.08.2007 року № PL 07-464/29-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" (код 32826967) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (код 21685166), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2984-д 14.08.2007 року.

Рішення складено 04 серпня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне