Ухвала

від 11.09.2014 по справі 820/7345/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р.Справа № 820/7345/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/7345/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона", (надалі - ТОВ "ТК Фіона"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області, в якому просив визнати протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу зміни на підставі акту від 31.03.2014 року №244/20-23-22-01-05/38258286 в Інформаційній системі "Податковий блок" показників декларацій ТОВ "ТК Фіона" з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року; зобов'язати Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій ТОВ "ТК Фіона" з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/7345/14 позов задоволено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/7345/14, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" зареєстровано як юридична особа з 10.08.2012 року, місцезнаходження юридичної особи: 62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Крупської, 15/А, відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення, про припинення юридичної особи - відсутні.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Харківською об'єднаною державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області 31.03.2014 р. складено акт №244/20-23-22-01-05/38258286 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) щодо господарських відносин, із платниками податків за 2013 та січень, лютий 2014 р.".

У вказаному акті контролюючим органом відображено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій підприємством ТОВ "ТК Фіона" за період січень 2013р - грудень 2013 року, січень-лютий 2014року, оскільки на підприємстві відсутня достатня кількість співробітників та воно відсутнє за податковою адресою.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо коригування показників податкової звітності в інформаційній системі "Податковий блок", а також вважаючи за необхідне зобов'язати виключити вказаний вище акт з інформаційних баз податкових органів, звернувся до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача з приводу зміни на підставі акту від 31.03.2014 року №244/20-23-22-01-05/38258286 в Інформаційній системі "Податковий блок" показників декларацій ТОВ "ТК Фіона" з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, подана до податкової служби податкова звітність проходить камеральну перевірку на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пунктом 49.8. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9. статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, за умов дотримання позивачем порядку заповнення та подання податкової декларації, з урахуванням положень ст. 49 Податкового кодексу України, відповідач зобов'язаний був прийняти вказані декларації позивача.

Крім того, відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації протягом трьох робочих днів з дня її отримання особисто від платника податків.

Згідно пп. 49.9.2. п. 49.9. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби з дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

У п.п. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".

Згідно п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Дії відповідача, що підлягають оскарженню позивачем, суд оцінює з точки зору того, чи призвели ці дії до порушення законних прав та інтересів позивача, враховуючи законодавчо визначені завдання адміністративного судочинства у відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Порушення законного інтересу позивача у спірних правовідносинах полягає у настанні для нього негативних наслідків, спричинених діями відповідача, а саме: коригуванням в Інформаційних автоматизованих системах Міністерства доходів та зборів України відомостей про задекларовані показники податкової звітності шляхом анулювання таких показників, що позбавляє позивача права на використання задекларованого ним податкового кредиту у подальшій господарській діяльності.

Щодо настання негативних наслідків внаслідок коригування відповідачем показників податкової звітності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму, а тому невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки.

На підтвердження вказаних обставин на вимогу суду відповідачем надано витяги із ІС "Податковий блок", з яких вбачається, що показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за 2013 рік, січень-лютий 2014 року змінено, а саме: графа "відхилення" містить суму задекларованого позивачем показника податкової звітності із відміткою "-", графа "платник - сума ПДВ" містить позначку "0", що дає підстави суду вважати, що такі показники податковим органом анульовано.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує, що податковим органом такі коригування здійснювались, проте, посилаючись на неможливість здійснення виписок чи витягів з ІС "Податковий блок", оскільки Тимчасовим регламентом це не передбачено, суду витяг із вказаної інформаційної системи не надав.

Приписами ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною четвертою вказаної статті регламентовано обов'язок суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та не довів ту обставину, що анулювання податкового кредиту за результатами звірки не позбавляє позивача права на використання його у подальшій господарській діяльності, а, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.

Відповідачем не надано до суду будь - якого правового обґрунтування відображення ним результатів звірки у автоматизованій системі шляхом зменшення позивачеві податкового кредиту та податкових зобов'язань, так само як і не надано доказів, що такі коригування не здійснювались.

Нормами чинного законодавства таке право податкового органу не передбачене

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії, вчинені відповідачем з приводу зміни на підставі акту від 31.03.2014 року №244/20-23-22-01-05/38258286 в Інформаційній системі "Податковий блок" показників декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року, є протиправними.

Також колегія суддів враховує, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У даному випадку податковим органом не було виявлено розбіжності у податковій звітності позивача та його контрагентів, звірка не проведена, про що складено акт.

Сама по собі здійснена податковим органом кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Будь-яке рішення контролюючим органом про нарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій не приймалось.

Колегія суддів зазначає, що способом відновлення порушеного права позивача може бути виключно зобов'язання відповідача відновити відповідні показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за відповідні періоди у інформаційних автоматизованих системах податкових органів.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014р. по справі № 820/7345/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2014 р.