Рішення

від 17.09.2014 по справі 183/6126/13-ц

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6126/13-ц

№ 2/183/2185/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., при секретарі Гончаровій С.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Провесінь», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «Провесінь», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив суд стягнути з відповідача на його користь 12240 грн. та судові витрати по справі в сумі 229,40 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.10.2009 року між ним та відповідачем в особі голови ФГ «Провесінь» ОСОБА_2 було укладено договір на здійснення представництва (надання послуг). Ним на виконання договору була підготовлена позовна заява, заперечення на апеляційну заяву, неодноразово приймав участь в якості представника відповідача в судових засіданнях. Відповідно до розділу 3 договору розмір грошової винагороди за домовленістю з відповідачем був встановлений у сумі 13240 грн., однак за усною домовленістю з ОСОБА_2 був встановлений розмір винагороди - 5% від відсудженої суми. Частку винагороди в розмірі 1000 грн. відповідач сплатив йому добровільно. З метою отримання повного розрахунку позивач 26.01.2012 року письмово звернувся до відповідача. 14.02.2012 року він отримав відповідь, з якої вбачається, що відповідач фактично не заперечував щодо суми боргу, але зазначив, що він грошові кошти в сумі 105262,85 гривень від ФГ «Діан Д» не отримав. Хоча договором не передбачено, що розрахунок між сторонами проводиться лише при умові отримання відповідачем присуджених на його користь грошей, позивач на протязі 2012-2013 років декілька разів звертався до виконавчої служби з метою скорішого виконання рішення суду про стягнення з ФГ «Діан Д» на користь ФГ «Провесінь» суми боргу, але йому було повідомлено про те, що ОСОБА_2 змінив свій номер телефону, його неодноразово викликали в ДВС з питань стягнення боргу з ФГ «Діан Д», але ним були проігноровано всі виклики в ДВС. На телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідає, що позивач розцінює як ухилення від розрахунку за договором. В зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором від 14.10.2009 року в розмірі 4000 грн. та судові витрати в сумі 229,40 грн.

По справі за клопотання м позивача призначалася судова почеркознавча експертизи, яка не була проведена, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не були надані на дослідження вільні та експериментальні підписи.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та, посилаючись на ті ж підстави просив суд задовольнити їх в повному обсязі. З урахуванням того, що одним з заперечень відповідача була заява про те, що він не підписував договору, просив призначити судову почеркознавчу експертизу. В останнє судове засідання не з'явився, просив справу розглянути за його відсутності, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в своїй інтересах та в інтересах ФГ «Провесінь» в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав посилаючись на те, що він не підписував договору, на який той посилається, в ньому не вірно зазначені реквізити ФГ та відсутня печатка. Дійсно позивач представляв інтереси ФГ «Провесінь», керівником якого він є, однак на підставі довіреності а не цього договору і позивач не виконав взяті на себе зобов'язання, тому як до сьогодні його представництво ще не завершено. Просив звернути увагу на те, що п. 3.1. договору дописаний позивачем вручну, бо коли вони домовлялися щодо представництва інтересів, то домовлялися, що розрахунки з позивачем, будуть коли господарство отримає кошти. Судом роз'яснювалися вимоги ст.. 146 ЦПК України - наслідки ухилення від проведення в експертизі. В останні судові засідання 27.08.2014 року та 17.09.2014 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом, про причини неявки суд не повідомив.

В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити за наступних підстав, а саме:

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 14.10.2009 року позивач та ФГ «Провесінь» в особі голови ОСОБА_2 був укладений договір на здійснення представництва (а.с. 3).

Відповідно до п. 1.1 договору - довіритель доручає, а представник приймає на себе обов'язки представляти інтереси фізичної (юридичної) особи в державних, судових та адміністративних установах з питань, пов'язаних з діяльністю довірителя. П. 2.1. договору передбачено, що представник зобов'язаний: отримати та вивчити документи, надані йому довірителем; підготувати скарги, позовні заяви, інші звернення до відповідних органів; представляти інтереси довірителя в судах; інформувати довірителя про хід виконання доручених йому обов'язків; нести відповідальність за збереження документів, переданих йому довірителем для виконання представницьких функцій; має право на отримання грошової винагороди в розмірі, обумовленої сторонами. Згідно п. 2.2. довіритель зобов'язаний: надавати представнику всі документи, необхідні для виконання представницьких функцій; в строки, обумовлені сторонами, сплатити грошову винагороду за виконання представником прийнятих зобов'язань.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що ним особисто не підписувався зазначений договір, тому як він ухилився від проведення почеркознавчої експертизи, не надавши своїх вільних та експериментальних зразків підпису.

В той же час, відповідно до вимог ст.ст. 6, 202, 203, 215 ЦК України - сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст.ст. 244 237 ЦК України - представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Так вищезазначений договір на здійснення представництва не містить в собі печатки ФГ «Провесінь», а також правильних реквізитів фермерського господарства.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що підтвердженням виконання з його боку представництва за цим договором є ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010 року за № 16/37-10, в якому він зазначений як представник, тому як - ОСОБА_1 зазначений представником ФГ «Провесінь» на підставі довіреності від 08.02.2010 року (а.с. 4).

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Провесінь», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Дубовенко