Постанова

від 23.09.2014 по справі 32/125-10-4880

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 32/125-10-4880 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року у справі господарського суду№ 32/125-10-4880 Одеської області за заявоюМалого приватного підприємства "Будівельник" до Малого приватного підприємства "Будівельник" про визнання банкрутом ліквідаторКолмикова Т.О. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2010 року за заявою боржника порушено провадження у справі №32/125-10-4880 про банкрутство Малого приватного підприємства "Будівельник" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Одеської області від 15.12.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.О., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду звіт про проведену роботу (том 3, а.с. 40 - 42).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі з грошовими вимогами ПАТ "Західінкомбанк" на суму 3 499 907, 79 грн. основної заборгованості за кредитом та на суму 482 718, 08 грн. процентів за кредитом, 85 грн. державного мита (том 8, а.с. 35 - 38).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2011 року призначено ліквідаційну комісію боржника у складі голови ліквідаційної комісії - ліквідатора банкрута Колмикової Т.О., членів ліквідаційної комісії - ПАТ "Західінкомбанк", Білгород-Дністровської ОДПІ (том 8, а.с. 141 - 142).

Строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами господарського суду Одеської області (том 9, а.с. 100, 100 - зворот, том 10, а.с. 113 - 114, том 11, а.с. 94, 94 - зворот, том 12, а.с. 23 - 24, 121 - 122).

27.11.2013 року арбітражним керуючим Колмиковою Т.О. подано до суду на затвердження звіт ліквідатора за вих. №02-01/703 від 27.11.2013 року з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 27.11.2013 року (вх. №36224/13) (том 14, а.с. 73 - 150, том 15, а.с. 1 - 36) .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року (суддя Грабован Л.І.) відмовлено ПАТ "Західінкомбанк" у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, а також заяви про витребування від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу справи з оформлення та укладення договору дарування нежилої будівлі магазину №5, договору дарування нежилої будівлі магазину №6; від Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області витягу з реєстру права власності на нежилу будівлю - магазин №5 та нежилу будівлю - магазин №6, відмовлено УПФУ у місті Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області у задоволенні клопотання про включення його до комітету кредиторів, відмовлено ПАТ "Західінкомбанк" у задоволенні скарги на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Колмикової Т.О., затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, вимоги, не задоволені за відсутністю майна банкрута, ухвалено вважати погашеними, припинено боржника як юридичну особу, провадження у даній справі припинено, припинено повноваження ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Колмикової Т.О. (том 15, а.с. 147 - 152).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, конкурсний кредитор боржника - ПАТ "Західінкомбанк" (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2013 року, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи неповнотою здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та передчасністю висновків суду першої інстанції про можливість припинення провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з завершенням ліквідаційної процедури боржника та ліквідацією боржника, як юридичної особи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року повернено без розгляду (том 16, а.с. 24 - 26).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року з матеріалами справи передано для здійснення апеляційного провадження до Одеського апеляційного господарського суду з огляду на помилковість висновків апеляційного суду про ненадання скаржником належних доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги (том 16, а.с. 100 - 104).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Жекова В.І., суддів: Пироговського В.Т., Аленіна О.Ю.) апеляційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том 16, а.с. 121 - 133) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року та ухвалу суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника від 20.12.2013 року, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 3, 12, 13, 15, 16, 20, 215, 328, 572, 586 Цивільного кодексу України, статей 25, 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 4, 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 28 Закону України "Про нотаріат", статей 1, 17, 19, 27 Закону України "Про заставу", статей 7, 11, 12, 17, 23, 33 Закону України "Про іпотеку", статей 4 3 , 32, 34, 43, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про повноту вжитих ліквідатором заходів з ліквідації банкрута, як юридичної особи, та можливість у зв'язку із цим затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута з припиненням провадження у даній справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 22 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців та може бути продовжений на 6 місяців за наявності поважних причин.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Одеської області від 15.12.2010 року боржника визнано банкрутом з врахуванням особливостей провадження за статтею 51 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.О., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду звіт про проведену роботу (том 3, а.с. 40 - 42).

Ліквідаційна процедура тривала протягом майже трьох років.

27.11.2013 року ліквідатор Колмикова Т.О. подала на затвердження до господарського суду Звіт ліквідатора про проведення ліквідаційної процедури боржника, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів та інші додатки до звіту ліквідатора (том 14, а.с. 73 - 150, том 15, а.с. 1 - 36) .

Оцінивши поданий звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та додатки до нього, оцінивши дії ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, що тривала з порушенням строків згідно статті 22 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, близько трьох років, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що подані в сукупності докази підтверджують неплатоспроможність боржника задовольнити в ліквідаційній процедурі вимоги кредиторів боржника на загальну суму 11 069 207, 85 грн., з яких вимог першої черги: 41 430,63 грн. заборгованість з виплати вихідної допомоги працівникам боржника; 1 317 грн. витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, 3 982 625, 87 грн. забезпечених заставою вимог. Також не задоволеними за наслідком ліквідаційної процедури залишились вимоги двох кредиторів 2 черги на суму 434, 54 грн., вимоги Білгород-Дністровської ОДПІ, як кредитора третьої черги, на суму 8 624, 68 грн., вимоги чотирьох кредиторів четвертої черги на загальну суму 5 447 347, 99 грн., вимоги 6 черги на суму 1 587 342, 14 грн., суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для подальшого продовження строків ліквідаційної процедури та затвердження поданого ліквідаційного балансу боржника з сумою незадоволених вимог кредиторів боржника 11 069 207, 85 грн. у зв'язку з відсутністю в боржника будь-яких активів, припинення провадження у справі та виключення з державного реєстру ЄДРПОУ юридичної особи боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Одним із головних завдань при розгляді справ про банкрутство є забезпечення колективного інтересу при розгляді і задоволенні вимог кредиторів боржника, який визначається шляхом прийняття рішень більшістю голосів кредиторів на зборах (комітеті) кредиторів відповідно до статті 16 Закону про банкрутство. Такий принцип застосовується і при прийнятті рішення комітету кредиторів боржника про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Судами встановлено, що 22.11.2013 року зборами кредиторів боржника, проведеними за участі скаржника, прийнято рішення про обрання нового складу комітету кредиторів, до якого ввійшли ТОВ "Істок" та БВФ "Дністер", рішення прийнято 5369,3 кількістю голосів проти 3983,9 (голоси ПАТ "Західінкомбанк") (том 14, а.с. 54-58).

Також, Протоколом зборів комітету кредиторів МПП "Будівельник" від 26.11.2013 року прийнято рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство (том 15, а.с. 26-28).

Отже, приймаючи рішення про відсутність правових підстав для продовження строків ліквідаційної процедури, яка фактично на півтора року перевищила загальний строк ліквідаційної процедури згідно статті 22 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, суди врахували колективне волевиявлення кредиторів боржника на затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора, з припиненням провадження у справі про банкрутство.

Доводи скаржника з посиланнями на неналежну оцінку тих чи інших доказів у справі, неповноту наданих доказів, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України.

Доводи скаржника про порушення його прав в ході ліквідаційної процедури, які полягали в невжитті ліквідатором боржника належних заходів щодо витребування предмета застави, відчуженого органом управління боржника без погодження із заставодержателем (скаржником) до моменту порушення провадження у справі, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою . Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, встановивши обставини незаконного відчуження майна боржника, як предмета застави третім особам згідно ухвалених в позовному провадженні судових рішень, скаржник не позбавлений можливості захистити свої майнові права в цивільно-правовому порядку поза межами процедури банкрутства. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у Постанові №11/100 від 24.10.2011 року у справі №10/1946 господарського суду Житомирської області та в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2012 року за касаційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Київського районного суду міста Донецька від 09.07.2012 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 30.08.2012 року у справі №6-39667св12.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Західінкомбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року у справі №32/125-10-4880 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук