Постанова

від 25.09.2014 по справі 810/3142/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3142/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Альянс 2000» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Альянс 2000» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009292200 від 27 грудня 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25 листопада 2013 року по 29 листопада 2013 року на підставі наказу № 481 від 25 листопада 2013 року посадовою особою Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Альянс 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Транспорт-експрес» (код ЄДРПОУ 35745362) за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ПП «Мастер-кабель» (код ЄДРПОУ 34685884) за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Астана К» (код ЄДРПОУ 37270449) за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, ТОВ «Гансор» (код ЄДРПОУ 37146440) за період з 01 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року та ТОВ «Фірма «Баст» (код ЄДРПОУ 32734295) за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 331/10-06-22-00/31129440 від 06 листопада 2013 року.

Згідно з висновками акту перевірки, встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства, зокрема: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 402 716,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009292200 від 27 грудня 2013 року, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 479 642,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 402 716,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76 926,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Альянс 2000», ідентифікаційний код 31129440, місцезнаходження: 07410, Київська область, Броварський район, с. Соболівка, вул. Чапаєва, зареєстроване в якості юридичної особи 06 листопада 2000 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29 травня 2014 року.

ПП «Альянс 2000», згідно з ліцензіями, виданими Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (ліцензія серії АВ № 489124, строк дії: з 30 листопада 2009 року по 30 листопада 2012 року, та ліцензія серії АЕ № 180339, строк дії: з 09 листопада 2012 року по 09 листопада 2017 року), має право займатись господарською діяльністю, пов'язаною зі створенням об'єктів архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Альянс 2000» (покупцем) та продавцями укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме: з ТОВ «Фірма «Баст» договір № 02/1-10 від 01 лютого 2010 року, з ТОВ «Астана К» договір № 02/02 від 02 лютого 2011 року та з ТОВ «Гансор» договір № 11/3 від 03 листопада 2010 року, за змістом яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар - електроосвітлювальні прилади, електроарматура та інші матеріали, які використовуються для вуличного освітлення.

Також, між ПП «Альянс 2000» (замовником) та ТОВ «Транспорт-експрес» (виконавцем) укладено договір про надання послуг автотранспорту № 25 від 25 листопада 2011 року, за змістом якого виконавець зобов'язується надавати послуги автотранспорту, необхідного для виконання електромонтажних робіт по реконструкції мереж вуличного освітлення с. Пухівка Броварського району Київської області, а замовник - оплатити надані послуги після закінчення робіт.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма «Баст» та виконанням ТОВ «Транспорт-експрес» на користь позивача послуг, позивачем до перевірки та до суду першої інстанції надано видаткові накладні та акт про надання послуг автотранспорту, наявні в матеріалах справи.

За результатами господарських операцій ТОВ «Транспорт-експрес», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма «Баст» видано на користь позивача податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Крім того, розрахунки між позивачем та ТОВ «Транспорт-експрес», ТОВ «Астана К», ТОВ «Гансор», ТОВ «Фірма «Баст» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з банку по рахунку позивача.

Як вбачається з акту перевірки, на адресу відповідача від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшли: акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транспорт-Експрес» (код за ЄДРПОУ 35745362) по взаємовідносинах з ТОВ «Електропрессцентр», ТОВ «Консалтингова формація «Форсайт Альянс», ПП «Автоекспромт» та акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К» (код за ЄДРПОУ 37270449) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року, в яких встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Транспорт-Експрес» та ТОВ «Астана К» господарських операцій через відсутність у них майна, матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а отже, як наслідок про нікчемність усіх укладених ними договорів.

До матеріалів справи відповідачем надано протоколи допиту директора ТОВ «Астана К» ОСОБА_5 від 08 квітня 2014 року, директора ТОВ «Фірма «Баст» ОСОБА_6 від 08 квітня 2014 року та директора ТОВ «Транспорт-експрес» ОСОБА_7 від 14 квітня 2014 року, які повідомили, що зареєстрували вказані підприємства за грошову винагороду та не мають жодного відношення до їх фінансово-господарської діяльності.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум валових витрат, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, які надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентами, колегія суддів не вважає належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача у періоді, що перевірявся, заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, що знайшло своє підтвердження допустимими доказами у справі.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем надано до суду першої інстанції копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, акта про надання послуг автотранспорту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові та податкові накладні не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; видаткові накладні не містять інформації щодо місця складання, дати та номеру довіреності відповідальної особи.

Таким чином, наведені документи із зазначеними вище недоліками, колегія суддів не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Альянс 2000» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не засновані на нормах права, оскільки суми валових витрат за відповідний період не знайшли у повній мірі свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Альянс 2000» відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 29 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.