Ухвала

від 21.01.2015 по справі 810/3142/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/800/50790/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представників позивача Лозанського І.Л., Бірюкової О.М.,

представника відповідача Борисова І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Альянс 2000» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 по справі №810/3142/14 за позовом Приватного підприємства «Альянс 2000» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014, позовні вимоги Приватного підприємства «Альянс 2000» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.12.2013 №0009292200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство «Альянс 2000» 03.10.2014 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.10.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 та залишити в силі рішення першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19, 58, 61 Конституції України, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.1 статті 44, пункту 102.1 статті 102, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», частини першої та другої статті 71, статей 72, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Альянс 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспорт-експрес» (за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, Приватним підприємством «Мастер-кабель» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гансор» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Баст» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пунктів 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 402716,00грн.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області складено акт від 06.11.2013 №331/10-06-22-00/31129440 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 №0009292200, яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 479642,00грн., у тому числі, за основним платежем - 402716,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76926,00грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання ґрунтується на тому, що угоди, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспорт-експрес» Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гансор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Баст» мають протиправний характер, а первинні документи складенні у ході їх виконання не мають юридичної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочини позивача з контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспорт-експрес» Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гансор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Баст» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, що містять усі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено судом першої інстанції, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає безтоварними та здійснення господарських операцій, і позивач і його контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Придбані позивачем у контрагентів електроосвітлювальні прилади, електроарматура та інші матеріали для вуличного освітлення використані ним з метою належного виконання зобов'язань перед сільськими радами по ремонту та реконструкції мереж вуличного освітлення.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 0627.12.2013 №0009292200 є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Альянс 2000» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 по справі №810/3142/14 скасувати, залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв