Постанова

від 23.09.2014 по справі 920/1895/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2014 року          Справа №920/1895/13 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В. при секретарі Голозубовій  О.І. за участю представників сторін: позивач – не з'явився; відповідач – не з'явився;   розглянувши    у    відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   Харківського апеляційного господарського суду   апеляційну скаргу  відповідача (вх. №2465С/1-35) на ухвалу господарського суду Сумської області від 24 липня 2014 року у справі №920/1895/13 за позовом Приватної фірми “Будтехмонтаж”, м. Суми до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбитсервіс", м. Шостка, Сумська область про стягнення 140722,63 грн., - ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Сумської області від 23.01.2014 р. у справі №920/1895/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р., позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Стройбитсервіс” на користь приватної фірми “Будтехмонтаж” 140722 грн. 63 коп. заборгованості та 2814 грн. 45 коп. судового збору. Відповідач надав заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду від 23.01.2014 р. (з урахуванням уточнення заяви про відстрочку виконання рішення) просив відстрочити виконання рішення до 24.07.2014 року. Відділ державної виконавчої служби Шосткінського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області також надало заяву про відстрочку виконання рішення суду від 23.01.2014 р. Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі у задоволенні заяви ТОВ "Стройбитсервіс" про відстрочку виконання судового рішення відмовлено. Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р. у справі у задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Шосткінського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській про відстрочку виконання судового рішення відмовлено. Відповідач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 24.07.2014 р., відстрочити виконання рішення від 23.01.2014 р. Будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, учасники процесу у судове засідання не з'явились, повноважних представників до суду не направили. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявники просять відстрочити виконання рішення суду,  а саме, наказу про примусове виконання рішення №920/1895/13 від 31.03.2014 року, виданий господарським судом Сумської області про стягнення з ТОВ «Стройбитсервіс» боргу в розмірі 140722,63 грн., судового збору в сумі 2814,45 грн. на користь ПФ «Будтехмонтаж». Відповідач зазначає, що про тяжке фінансове становище свідчить неможливість своєчасної сплати податків до бюджету в повному обсязі та вимушеність підприємства звертатися до податкової інспекції з проханням про розстрочення зобов'язання зі сплати податків.   Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, керувався ст. 121 ГПК  України, якою встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та великою кредиторською заборгованістю підприємства, яка становить станом на 01.07.2014 року 2 766 216,54 грн., стягнення вказаної суми може призвести до блокування господарської діяльності товариства, та спричинити неплатоспроможність товариства. Крім того, ухвалою господарського суду Сумської області від 21.07.2014 р. відкрито провадження у справі № 920/1283/14 про стягнення з ПФ “Будтехмонтаж” на користь ТОВ “Стройбитсервіс” грошової заборгованості з оплати за отримані товари на суму 129 302,06 грн. Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”  підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача  у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) -  тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження". Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 “Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” постановив: “При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)”. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан, відсутність грошових коштів, не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішення суду. Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Підставою для проведення розрахунків між сторонами за виконані роботи є договір підряду на виконання будівельних робіт № 11-08/2010 від 11.08.2010року, акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 66 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність грошових коштів, відповідач зазначає, що підприємство не в змозі продовжити виконання рішення суду, втім, боржник не зазначає яким чином та за рахунок чого відповідна заборгованість буде погашена при умові відстрочки виконання судового рішення на 12 місяців; останнім не подано доказів відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Отже, для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення. Окрім того, такі обставини мають бути підставними і винятковими. Тобто, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках, при цьому підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, які є об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом. Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України. Згідно пунктів 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках, на яке можливо  було б звернути стягнення, тощо. Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку не лише з тяжким фінансовим становищем, але й з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. На підставі цих обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що відстрочка виконання судового рішення не надасть цілком реальну змогу підприємству розрахуватися з позивачем та правомірно відмовив у задоволенні заяви. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування ухвали, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при правильному правозастосуванні. На цій підставі колегія суддів вважає, що ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Враховуючи викладене та керуючись   ст. ст.  99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Сумської області від 24 липня 2014 року у справі №920/1895/13  залишити без змін. Повний текст постанови підписаний 22.09.2014 року.             Головуючий суддя                                                         Бондаренко В.П.           Суддя                                                                                Ільїн О.В.              Суддя                                                                                Россолов В.В.