Ухвала

від 22.09.2014 по справі 807/2246/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 876/7245/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Макарика В.Я.,

Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №807/2246/13-а за позовом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до Державної фінансової інспекції у Закарпатській області, Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції, за участю Прокуратури Закарпатської області про визнання протиправною та скасування вимоги частково,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2013р. Кам'яницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області звернулась в суд з позовом до Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі-ДФІ), Державної фінансової інспекції у Закарпатській області та з врахуванням поданих 16.05.2014р. уточнень, просила визнати протиправною та скасувати вимогу ДФІ від 27.05.2013р. №01-13/407 в частині забезпечення надходження недоотриманих (втрачених) доходів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради на загальну суму 987 441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням першої інстанції Державна фінансова інспекція в Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.05.2014р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що діючими договорами оренди земельних ділянок передбачено перегляд орендної плати, однак сільською радою в 2011 року не було укладено додаткові угоди в частині збільшення (перегляду) орендної плати до 19 діючих договорах оренди, а протягом 2012 року додаткові угоди укладено тільки до 4-х діючих договорів оренди землі щодо збільшення (перегляду) орендної плати, розмірів ставки земельного податку. Вказане призвело до недоотримання (втрат) місцевим бюджетом платежів від оренди землі на загальну суму 987 441, 48 грн., що підтверджено проведеною ревізією. При цьому сільська рада протягом 2011-2012 років не зверталась до суду з вимогою про розірвання договорів оренд земельних ділянок у зв'язку з незгодою орендарів укладати додаткові угоди в частині збільшення (перегляду) орендної плати та відповідного захисту своїх прав та інтересів. До того ж, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна мінімального розміру цієї плати, у тому числі згідно з рішенням Кам'яницької сільської ради від 29.01.2011р. №117-ІІІ-VІ, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Разом з тим, за відсутності згоди між сторонами договору, умови вказаних договорів можуть бути змінені за рішенням суду.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що за таких обставин є можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ДФІ проведено ревізію стану дотримання бюджетного законодавства щодо складання і виконання бюджету та фінансово-господарської діяльності Кам'яницької сільської ради за період з 01.09.2010р. по 31.12.2012р., про що складено Акт № 07-810/37 від 13.05.2013р.

Ревізією встановлено, що Кам'яницькою сільською радою недоотримано фінансових ресурсів на загальну суму 987 817,80 грн., в тому числі 987 441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року. Вказане порушення, згідно висновків перевірки, виникло у зв'язку з тим, що в порушення п.2 рішення третьої сесії шостого скликання Кам'яницької сільської ради за №117-ІІІ-VІ від 29.01.2011р. «Про перегляд орендної плати за землю», а також умов 19-ти діючих договорів оренди земельних ділянок, розташованих на території Кам'яницької сільської ради, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. не було укладено додаткових угод в частині збільшення (перегляду) орендної плати.

По факту не укладання додаткових угод головою Кам'яницької сільської Коваль-Мазюта М.Ю. надано пояснення, згідно яких зазначено, що перегляд орендної плати здійснюється за взаємною згодою сторін. Сільська рада направляла листи орендарям щодо укладання додаткових угод. Частково, станом на 29.04.2013р. такі укладені, з іншими орендарями ведеться роз'яснювальна робота. Сільська рада протягом 2011-2012рр. не зверталася до суду з вимогою про розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв'язку з незгодою орендарів укладати додаткові угоди в частині збільшення (перегляду) орендної плати та відповідного захисту своїх прав та інтересів. Головою Кам'яницької сільської ради Коваль-Мазюта М.Ю. підтверджено відсутність таких звернень та зазначено, що сесією рішення про звернення до суду не приймалися.

На підставі вказаного ДФІ надіслано на адресу Кам'яницької сільської ради вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 27.05.2013р. за № 01-13/407 та зобов'язано, зокрема, забезпечити надходження недоотриманих (втрачених) доходів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради на загальну суму 987 817,80 грн., з яких 987 441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року, та в подальшому здійснювати належний контроль за своєчасністю коштів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради. Договори оренди земель привести у відповідність до вимог рішення від 29.01.2011р. за № 117-ІІІ-VІ «Про перегляд орендної плати за землю», з чим не погодився позивач, оскарживши таку вимогу до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» ст.80 ЗК України є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року №2535-XIІ (далі - Закон №2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон №161), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів. Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535 є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону №161 зі змінами, внесеними Законом №309, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата», договорів оренди землі, укладених позивачем із селищною радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 26 червня 1991 року №1251 «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону №161 та статті 8 Закону №2535 законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону №2535 встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК України, статті 21 Закону №161, статті 30 Закону №2535 наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є селищна рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, який є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, проте зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати.

Дана позиція суду узгоджується з позицією ВСУ викладеною у постанові від 11.06.2013р. в справі 21-166а13, яка у відповідності до вимог ст.244-2 КАС України, є обов'язковою при вирішенні подібних правовідносинах.

Як підтверджено матеріалами справи, за змістом укладених Кам'яницькою сільською радою договорів, зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. Договір набирає чинності після його державної реєстрації.

В даному випадку нормативно-правові акти не мають прямої вказівки на обов'язковість укладення додаткових угод, тому зміна розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди, як суттєвої умови договору, можлива лише за згодою сторін, шляхом внесення до них відповідних змін.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно винесено вимогу щодо зобов'язання Кам'яницької сільської ради забезпечити надходження недоотриманих (втрачених) доходів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради на загальну суму 987 441, 48 грн. Проте висновки суду викладені в мотивувальній частині рішення щодо неправомірності вимоги ДФІ в частині зобов'язання позивача вжити заходи щодо підписання додаткових угод в частині перегляду розміру орендної плати або щодо розірвання договору оренди не відповідають повноваженням позивача як орендодавця у договорах оренди земельних ділянок комунальної власності, передбачених ст.30 Закону №161.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі №807/2246/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: В.Я. Макарик

М.А. Пліш