Постанова

від 24.06.2015 по справі 807/2246/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/51942/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника Державної фінансової інспекції в Закарпатській області представника Генеральної прокуратури УкраїниЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Кравцова О.В., Корінець Ю.О. Голінки С.І. Атаманюк І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за позовом Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції у Закарпатській області за участю прокуратури Закарпатської області про визнання протиправною та скасування вимоги частково, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2013 року Кам'яницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (далі - Кам'яницька сільська рада) пред'явила, з урахуванням поданих 16 травня 2014 року уточнень, позов до Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Закарпатській області за участю прокуратури Закарпатської області про визнання протиправною та скасування вимоги державної фінансової інспекції від 27 травня 2013 року № 01-13/407 в частині забезпечення надходження недоотриманих (втрачених) доходів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради на загальну суму 987 441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2.2 вимоги Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції від 27 травня 2013 року за № 01-13/407 в частині забезпечення надходження недоотриманих (втрачених) доходів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради в сумі 987441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нової нормативно - грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Закарпатській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Ужгородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію стану дотримання бюджетного законодавства щодо складання і виконання бюджету та фінансово-господарської діяльності Кам'яницької сільської ради за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 13 травня 2013 року.

Із акту ревізії слідує, що Кам'яницькою сільською радою недоотримано фінансових ресурсів на загальну суму 987 817,80 грн., в тому числі 987 441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року. Вказане порушення, згідно висновків ревізії, виникло у зв'язку з тим, що в порушення пункту 2 рішення третьої сесії шостого скликання Кам'яницької сільської ради за №117-ІІІ-VІ від 29 січня 2011 року «Про перегляд орендної плати за землю», а також умов 19-ти діючих договорів оренди земельних ділянок, розташованих на території Кам'яницької сільської ради, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року не було укладено додаткових угод в частині збільшення (перегляду) орендної плати.

На підставі акту ревізії 27 травня 2013 року Ужгородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією винесено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень за № 01-13/407, пунктом 2.2 якої зобов'язано позивача забезпечити надходження недоотриманих (втрачених) доходів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради на загальну суму 987 817,80 грн., з яких 987 441,48 грн. по 17 договорах оренди, що були укладені до введення в дію нормативної грошової оцінки земель населених пунктів з 1 січня 2011 року, та в подальшому здійснювати належний контроль за своєчасністю коштів від оренди земель до загального фонду бюджету сільської ради. Договори оренди земель привести у відповідність до вимог рішення від 29 січня 2011 року за № 117-ІІІ-VІ «Про перегляд орендної плати за землю».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 288 Податкового кодексу України, що набрали чинності 01 січня 2011 року, якими передбачено, що розмір орендної плати встановлюється договором, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, який встановлюється цим розділом, застосовуються лише до правочинів, які укладенні після 01 січня 2011 року. До такого висновку суд дійшов у зв'язку із тим, що законодавець, приймаючи Податковий кодекс України, не вносив зміни до Закону України «Про оренду землі» в частині приведення у відповідність мінімального розміру орендної плати за землі комунальної власності за договорами, укладеними до 01 січня 2011 року.

Водночас суд зазначив, що у подібних правовідносинах законодавець чітко встановив у статті 33 Закону України «Про оренду землі», що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки істотними умовами договору оренди землі є зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, то в даному випадку має бути по-перше - згода сторін, по-друге додаткова письмова угода, яка проходить державну реєстрацію в органах державного земельного кадастру.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року без змін.

Апеляційний суд також зазначив, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, проте зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати.

Враховуючи те, що за змістом укладених Кам'яницькою сільською радою договорів зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, договір набирає чинності після його державної реєстрації, а також те, що в даному випадку нормативно-правові акти не мають прямої вказівки на обов'язковість укладення додаткових угод, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди, як суттєвої умови договору, можлива лише за згодою сторін, шляхом внесення до них відповідних змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги про усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Ужгородська об'єднана державна фінансова інспекція пред'явила вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 27 травня 2013 року за № 01-13/407. При цьому оскаржуваний пункт 2.2. вимоги вказує, зокрема, на виявлені збитки та їх розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року № 21-368а14, від 27 січня 2015 року № 21-436а14.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до Ужгородської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції у Закарпатській області за участю прокуратури Закарпатської області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 235 - 244-2 КАС України.

Судді: