Постанова

від 24.07.2014 по справі 826/4930/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2014 року № 826/4930/14

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий суддя Огурцов О.П., судді Арсірій Р.О., Погрібніченко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" до Державної служби геології та надр України провизнання дій протиправними та скасування наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України про визнання дій протиправними та скасування наказу.

У судовому засіданні 12.06.2014 позивачем було подано уточнений адміністративний позов в якому викладено позовні вимоги в наступній редакції: " 1. Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.; 2. Визнати дії Державної служби геології та надр України щодо видачі наказу № 466 від 16 вересня 2013 року неправомірними.; 3.Скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 466 від 16 вересня 2013 року в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10 лютого 2010 року на видобування чарнокіту Воєводського родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» (ЄДРПОУ 35425052).; 4.Зобов'язати Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10 лютого 2010 року на видобування чарнокіту Воєводського родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» (ЄДРПОУ 35425052). " Зазначені уточнення прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 відбулося за відсутності підстав визначених статтею 26 Закону України "Про надра" та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011. Також позивач зазначив про те, що він не отримував жодної інформації чи наказів щодо зупинення дії дозволу № 5142 від 10.02.2010 та причини які стали підставою для вжиття відповідних заходів.

У судовому засіданні 03.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 14.05.2014 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що дозвіл на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 було анульовано у зв'язку з тим, що позивачем не було забезпечено вжиття заходів для усунення причин зупинення дії зазначеного дозволу наказом № 12 від 15.02.2013 в установлений строк, який неодноразово продовжувався.

У судовому засіданні 03.07.2014 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідачів ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И ЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 на видобування чарнокіту Воєводського родовища строком на 17 років.

15.01.2013 Державною службою геології та надр України було видано наказ № 12 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" пунктом 1 якого зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами згідно з переліком наведеним у додатку 1, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" та надано 21 календарний день з моменту відправлення повідомлення для усунення порушень статей 18, 19, 24, 51, 53, 56 Кодексу України про надра.

16.09.2013 Державною службою геології та надр України було видано наказ № 607 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" пунктом 3 якого анульовано спеціальні дозволи на користування надрами згідно з переліком наведеним в додатку №3, зокрема, дозвіл № 5142 від 10.02.2010 виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" не погоджуючись з наказом № 607 від 16.09.2013 в частині припинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Дії відповідача безпосередньо щодо видачі наказу № 466 від 16.09.2013, тобто дії щодо документального оформлення прийнятого рішення, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Отже, дії відповідача щодо видачі наказу № 466 від 16.09.2013 не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії щодо видачі наказу № 466 від 16.09.2013 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними, а отже позовна вимога щодо визнання вказаних дій відповідача неправомірними є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Пунктом 1 Положення про Державну службу геології та надр України затвердженого указом Президента № 391/2011 від 06.04.2011 встановлено, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Підпунктом 13 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Таким чином, Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань уповноважена, зокрема, зупиняти та анулювати в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами

Частинами першою та третьою статті 26 Кодексу України про надра встановлено, що право користування надрами припиняється у разі: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно з частиною другою зазначеної статті право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 визначено, що право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: відсутності потреби у подальшому користуванні надрами; відмови надрокористувача від права користування надрами; ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, фізичної особи, що є власниками дозволу; встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів; використання надр не за призначенням; визнання дозволу недійсним у судовому порядку; визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл; вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк; припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів; коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами; припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об'єкта оренди (концесії). Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу, а Радою міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження про анулювання дозволу.

Таким чином, однією з підстав припинення права користування надрами є невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

Відповідно до пункту 1 наказу № 12 від 15.01.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 та надано 21 календарний день з моменту відправлення повідомлення для усунення порушень статей 18, 19, 24, 51, 53, 56 Кодексу України про надра.

Доказів на підтвердження факту складання повідомлення для усунення порушень та його направлення позивачу, як і доказів на підтвердження факту направлення відповідного повідомлення позивачу, відповідачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження факту направлення позивачу наказу № 12 від 15.01.2013.

Таким чином у суду відсутні докази, як на підтвердження складання відповідачем повідомлення для усунення порушень та направлення його позивачу, так і докази на підтвердження того, що позивач був обізнаний про факт видання наказу № 12 від 15.01.2013, а отже і докази на підтвердження факту початку перебігу строку на вжиття позивачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу встановленого наказом № 12 від 15.01.2013.

З огляду на викладене враховуючи те, відповідач єдиною підставою для видання наказу № 466 від 16.09.2013 та анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 зазначає факт невжиття позивачем заходів для усунення причин зупинення дії зазначеного дозволу наказом № 12 від 15.02.2013 в установлений строк, у той час, як у суду відсутні докази на підтвердження факту початку перебігу відповідного строку, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для анулювання позивачу спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до постанови Верховного суду України від 10.12.2013 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ІнЕС» до Державної служби геології та надр України про скасування наказу, у Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено частиною третьою статті 26 Кодексу, але не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку.

Також в зазначеній постанові вказано наступне: "Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію при розгляді справ цієї категорії. Так, у постановах від 19 вересня та 25 червня 2011 року (справи №№ 21-164а11, 21-36а11, відповідно) він указував, що підзаконний нормативний акт, який встановлює додаткові підстави для припинення користування надрами, не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку. ".

Частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу Державної служби геології та надр України № 466 від 16.09.2013 в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010.

Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання відповідача поновити дію спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково .

2. Скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 466 від 16.09.2013 в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10.02.2010 на видобування чарнокіту Воєводського родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» (ЄДРПОУ 35425052).

3. В решті позовних вимог - відмовити .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

І.М. Погрібніченко