Ухвала

від 19.02.2015 по справі 826/4930/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/52988/14

Вищий адміністративний суд України в складі суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Вишняк О.М.

за участю:

представника позивача Литвин Я.О.,

представника відповідача Кравчука Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційної скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» до Державної служби геології та надр України про визнання дій протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати дії Державної служби геології та надр України щодо видачі наказу № 466 від 16 вересня 2013 року неправомірними.;

- скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 466 від 16 вересня -2013 року в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10 лютого 2010 року на видобування чарнокіту Воєводського родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь»;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10 лютого 2010 року на видобування чарнокіту Воєводського родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10 лютого 2010 року відбулося за відсутності підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про надра" та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року.

Позивач зазначив про те, що не отримував жодної інформації чи наказів щодо зупинення дії дозволу № 5142 від 10 лютого 2010 року та про причини, які стали підставою для вжиття відповідних заходів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 16 вересня 2013 року № 466 в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 10 лютого 2010 року № 5142 на видобування чарнокіту Воєводського родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року апеляційна скарга Державної служби геології та надр України задоволена.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами від 10 лютого 2010 року № 5142 на видобування чарнокіту Воєводського родовища строком на 17 років.

Відповідач 15 січня 2013 року видав наказ № 12 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" пунктом 1 якого зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами згідно з переліком наведеним у додатку 1, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада-Південь" та надано 21 календарний день з моменту відправлення повідомлення для усунення порушень статей 18, 19, 24, 51, 53, 56 Кодексу України про надра.

16 вересня 2013 року відповідачем видано наказ № 607 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" пунктом 3 якого анульовано спеціальні дозволи на користування надрами згідно з переліком наведеним в додатку № 3, зокрема, дозвіл від 10 лютого 2010 року № 5142, виданий позивачу.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

До адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Дії відповідача безпосередньо щодо видачі наказу від 16 вересня 2013 року № 466, тобто дії щодо документального оформлення прийнятого рішення, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Дії відповідача щодо видачі наказу від 16 вересня 2013 року № 466 не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки дії щодо видачі наказу від 16 вересня 2013 року № 466 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними, а отже позовна вимога щодо визнання вказаних дій відповідача неправомірними є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого указом Президента від 6 квітня 2011 року № 391/2011, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із підпунктом 13 пункту 4 зазначеного Положення, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань уповноважена, зокрема, зупиняти та анулювати в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами

Відповідно до частин першої та третьої статті 26 Кодексу України про надра встановлено, право користування надрами припиняється у разі: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно із частиною другою зазначеної статті право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

В пункті 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 зазначено, що право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: відсутності потреби у подальшому користуванні надрами; відмови надрокористувача від права користування надрами; ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, фізичної особи, що є власниками дозволу; встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів; використання надр не за призначенням; визнання дозволу недійсним у судовому порядку; визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл; вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк; припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів; коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами; припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об'єкта оренди (концесії). Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу, а Радою міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження про анулювання дозволу.

Отже, однією з підстав припинення права користування надрами є невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

Згідно із пунктом 1 наказу від 15 січня 2013 року № 12 позивачу зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 10 лютого 2010 року № 5142 та надано 21 календарний день з моменту відправлення повідомлення для усунення порушень статей 18, 19, 24, 51, 53, 56 Кодексу України про надра.

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалося відповідачем, припис або розпорядження щодо усунення виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр позивачем, відповідачем не складалися.

Оскільки відповідач єдиною підставою для видання наказу від 16 вересня 2013 року № 466 та анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 10 лютого 2010 року № 5142 зазначає факт невжиття позивачем заходів для усунення причин зупинення дії зазначеного дозволу наказом № 12 від 15 лютого 2013 року в установлений строк, у той час, як суд не встановив факт початку перебігу відповідного строку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для анулювання позивачу спеціального дозволу на користування надрами від 10 лютого 2010 року № 5142.

Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію при розгляді справ цієї категорії. Так, у постановах від 19 вересня та 25 червня 2011 року (справи №№ 21-164а11, 21-36а11, відповідно) зазначено, що підзаконний нормативний акт, який встановлює додаткові підстави для припинення користування надрами, не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування наказу Державної служби геології та надр України від 16 вересня 2013 року № 466 в частині анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами № 5142 від 10 лютого 2010 року.

Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання відповідача поновити дію спеціального дозволу на користування надрами від 10 лютого 2010 року № 5142 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково зробив висновок про відмову в задоволенні адміністративного суду.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-Південь» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :