Рішення

від 29.09.2014 по справі 915/964/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 915/964/14

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Миколаїв»

(57271, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Новогригорівка, вул. Тюленіна, 50, адреса для листування: 54017, м.Миколаїв, а/с №150, код ЄДРПОУ 33080234)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

(01014, м.Київ, бульв Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Черепенко В.Г. - ліквідатор.

від відповідача: представник не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ: припинення договору іпотеки

Відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав. Представник відповідача судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Представник позивача наполягає на розгляді справи на підставі наданих ним матеріалів посилаючись на те, що відповідач свідомо уникає від вирішення питання та затягує розгляд справи.

На підставі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та поясненнями позивача

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд, -

в с т а н о в и в:

23.01.2008р. за реєстр. №133 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», як іпотекодержателем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Миколаїв», як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого, іпотекодавець в забезпечення зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т», як боржника, передав іпотекодержателю майно, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Вказане майно було передано банку в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Лама-Т» за кредитним договором №02/225/07-КЛТ від 27.12.2007р., укладеним між банком та ТОВ «Лама-Т».

Предметом іпотеки за спірним договором є нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул. Василевського маршала, 42 в цілому та складаються з: адмінбудівлі загальною площею 612,3 кв.м, літ. А-2; будівля майонезн.-гірч. цеху загальною площею 813,0 кв.м, літ Б; виробнич. та безалког. цехи з складами тари та хрінов.; ПП і компресорна, загальною площею 2851,6 кв.м, літ. В-1-В-5; дизельна з майстерн. загальною площею 69,5 кв.м, літ. Г; котельня, загальною площею 372,7 кв.м, літ. Д-2; безалкогольний цех №2 з адмін. прибудовами загальною площею 1646,9 кв.м, літ. Ж-2; склад спирту, загальною площею 937,9 кв.м, літ. И; котельня з мазутосховищем загальною площею 398,9 кв.м; літ. К-2; намет літ. Н; намет літ. О; вагова літ. П; намет літ. Р; трансформаторна літ. Ттр; намет літ. Ы, огорожі №13,14,16,18,20; споруди №22-28,18', І; сарай з наметом, літ. С.

Умовами п.1.2 іпотечного договору його учасники погодили, що у разі набуття іпотекодержателем підстав для звернення стягнення на майно, у відповідності до положень розділу 4 цього договору, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог.

Відповідно до п.2.1 іпотечного договору, він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання боржником (ТОВ «Лама-Т») зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором №02/225/07-КЛТ від 27.12.2007р.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Миколаївської області знаходилась справа №5016/1732/2011 (18/24) про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т». Ухвалою суду від 14.05.2013р. провадження у даній справі було припинено, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Лама-Т», саме товариство «Лама-Т» ліквідовано.

В подальшому Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було 31.05.2013р. внесено запис про припинення товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т» на підставі вищезазначеного рішення суду (а.с.17).

На підставі цього, позивач просить суд визнати договір іпотеки припиненим згідно з положеннями 593 Цивільного кодексу України, у зв'язку з припиненням юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т», яке є основним боржником перед ПАТ «Кредитпромбанк».

15.07.2014р. від відповідача до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване тим, що вимоги стосовно права банку звернути стягнення на майно товариства, переданого в іпотеку у ліквідаційній процедурі, щодо наявності чи відсутності цього права мають розглядатись саме у межах справи про банкрутство боржника.

Господарський суд відхиляє вказане клопотання, враховуючи наступне.

Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 18.01.2013р. передбачено можливість розгляду в межах справи про банкрутство заяв ліквідатора про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону.

Відносно позивача - ТОВ «Агроюг-Миколаїв» було порушено справу про банкрутство №5016/1199/2012 (11/18). Постановою суду від 17.07.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Миколаїв» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Черепенко Вікторію Григорівну.

Предметом даного спору є визнання договору іпотеки припиненим у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Питання щодо визнання договору іпотеки недійсним, або звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а також питання щодо порядку та правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки не ставляться позивачем, тому не є предметом даного позову.

Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 18.01.2013р. не містять заборони ліквідатору підприємства-банкрута вживати всіх належних заходів щодо захисту майнових інтересів банкрута або кредиторів в тому числі шляхом звернення до суду з відповідними позовами.

За таких обставин, вимоги ліквідатора ТОВ «Агроюг-Миколаїв» щодо визнання договору іпотеки припиненим мають розглядатись в межах позовного провадження.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Законом України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. N 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями), визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до положень ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 1 статті 17 вказаного Закону також визначено однією з причин припинення іпотеки припинення основного зобов'язання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України визначено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Верховний Суд України у листі від 01.02.2014р. "Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р." (пункт 4 розділу «Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань») зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). З огляду на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 р. у справі N 6-52цс13.

Згідно з приписами ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає, оскільки спір не виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись ст.ст. 33,44,49,82,82 1 ,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати договір іпотеки №133 від 23.01.2008р., укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №02/225/07-КЛТ від 27.12.2007р., припиненим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя К.Л. Василяка