Постанова

від 30.09.2014 по справі 910/25509/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/25509/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Щиголь Є.В.

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - 1 не з`явився

від третьої особи - 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2014 року (головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді: Нечай О.В., Привалов А.І.)

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство завод «Арсенал»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія»

про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КПСП «Арсенал» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Істейт Девелопмент» про витребування майна .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права а тому просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Шевченко Е.О., Буравльов С.І.

Розпорядженням Секретаря судової плати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення стосовно заявленого позову.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, доказів на поважність причин неявки суду не надали. Про місце та час слухання справи повідомлені належним чином.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

23.05.2007 року між Державним підприємством завод «Арсенал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія» був укладений договір купівлі-продажу № 967.

Згідно п 1.1 договору передавалося право власності на корпус № 4 загальною площею 37957,5 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, літера Е.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009 року та Наказу Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009 року, ДП завод «Арсенал» було припинено шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».

Пізніше майно, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 літера «Е» у ТОВ «Нафтова компанія» було придбано ТОВ «Істейт Девелопмент» з усіма приналежностями, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, зазначає, що під час відчуження державного майна до договору не були включені та продані основні засоби в складі корпусу № 4 і не зазначені в акті прийому-передачі нерухомого майна корпусу № 4 (літера Е) від 06.09.2007 року, підписаному ДП завод «Арсенал» і ТОВ «Нафтова компанія».

Крім того, позивач наголошує на тому, що вищенаведені основні засоби не були враховані при визначенні вартості корпусу № 4 експертно-оціночною фірмою ПП «Бізнес-Оцінка» у висновку та звіті про оцінку земельного поліпшення нерухомого майна - корпусу № 4, яка згідно діючого законодавства була прийнята за початкову вартість лоту з продажу корпусу № 4 на аукціоні Української аграрної біржі.

Відповідно до передавального акту від 16.11.2009 року, затвердженого наказом Національного космічного агентства України № 376 від 18.11.2009 року все майно, права та обов`язки об`єкта приєднання ДП завод «Арсенал» передано КПСПБ «Арсенал».

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника позивач на балансі КП СПБ «Арсенал» обліковується та знаходяться в корпусі № 4: ліфт пасажирський 0,5 тн №536774, ліфт пасажирський 0,5 тн №536881, ліфт вантажний 2 тн №536583, трансформатор силовий ТМ-1000/10 Р=1000КВА, U(1)=6КВ, U(2)=0,4 КВ №409432, трансформатор силовий ТМ-1000/10 Р=1000КВА, U(1)=6КВ, U(2)=0,4 КВ №409433, трансформатор силовий ТМ-1000/10 Р=1000КВА, U(1)=6КВ, U(2)=0,4 КВ №409438, щит електричний ЩСУ U=380В №409496, трансформатор силовий ТМЗ-1000/10 Р=1000КВТ №411596, трубопровід оборотного водопостачання корп.4 №300278, трубопровід оборотного водопостачання корп.4 №300279, трубопровід оборотного водопостачання корп.4 №300280, кабель від підстанції Арсенальна до корп..4 №300453, кабель корп.4 ПРПМ 2*1,2 №4300519, кабель корп.4 2*0,4 №4300520, кабель корп.4 ПРПМ 2*1,2 №4300521, кабель корп.4 №4300522, кабель корп.4 ТРП 2*0,4 №4300523.

Позивач 10.06.2011 року направив відповідачу лист № 74/70-12 з пропозицією здійснити купівлю даного майна або дозволити працівникам позивача здійснити демонтаж основних засобів, належних КПСПБ «Арсенал».

21.07.2011 року відповідача направив позивачу відповідь на лист, в якому зазначив, що ТОВ «Нафтова компанія», відповідно до договору купівлі-продажу від 23.05.2007 року № 967 придбала у позивача нерухомість з усіма при належностями, зокрема ліфтами, мережами, трубопроводами, трансформаторами, кабелями, яке в свою чергу пізніше було придбано відповідачем ТОВ «Істейт Девелопмент».

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просив суд витребувати у ТОВ «Істейт Девелопмент» майно із незаконного володіння згідно переліку основних засобів, що обліковуються на балансі КП СПБ «Арсенал» та знаходяться в корпусі №4 шляхом допуску представників КП СПБ «Арсенал» для демонтажу зазначеного майна.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено попередню додаткову угоду № 1 від 06.09.2007 року до договору, відповідно до якої було збільшено суму вартості корпусу № 4.

Згідно з п.3 вказаної додаткової угоди всі пункти основного договору залишаються обов'язковими для виконання обома сторонами.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 06.09.2007 року між сторонами був укладений попередній акт прийому-передачі до договору, у відповідності до п.1 якого продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно корпус №4 (літера Е), загальною площею 37 957,50 кв. м, який розташований в м. Києві по вул. Московській, 8.

Пунктом 2 попереднього акту прийому-передачі сторони домовились про те, що об'єкт нерухомості передається у стані, що відповідає технічному паспорту разом з приналежностями та технічними документами до цього нежилого приміщення.

У відповідності до п.3 вказаного акту сторони підтверджують, що розрахунки за договором здійснені в повному обсязі.

Даний акт скріплений підписами та печатками сторін.

За змістом ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317, ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, ТОВ «Істейт Девелопмент» придбало у ТОВ «Нафтова компанія» за договором купівлі-продажу корпус №4 загальною площею 37 957,5 кв.м за адресою м. Київ, вул. Московська, 8, літера Е разом із наявними приналежностями.

Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 186 Цивільного кодексу України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд міста Києва вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що загальновідомою є обставина, що інженерні комунікації та технічні прилади, якими облаштовано певну будівлю та які призначені для забезпечення можливості нормального користування будівлею за належним їй призначенням - є приналежностями до даної будівлі і слідують за нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Нафтова компанія» набуло право власності на спірне майно у встановленому законом порядку.

Факт набуття спірного майна відповідачем по справі не оспорювалося та не піддавалося сумніву позивачем по справі.

Наявність в матеріалах справи листа № 110718 від 18.07.2011 року, відповідно до якого підтверджується факт набуття спірного майна ТОВ «Істейт Девелопмент», вірно місцевим судом з урахуванням положень ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України був прийнятий як достатній доказ існування відповідної обставини.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1); особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції проте, що ТОВ «Істейт Девелопмент» правомірно набуло право власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, літера Е з усіма приналежностями, що підтверджується матеріалами справи, а відтак підстави для витребування майна згідно переліку відсутні, тобто відсутні й підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», а тому апеляційна скарга Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року у справі № 910/25509/13 - без змін.

Матеріали справи № 910/25509/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов