Рішення

від 26.01.2007 по справі 12/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

26.01.2007                                                                                               Справа  № 12/243

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом обласного комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель”, м. Ужгород

до Закарпатської обласної спілки ветеранів війни, м. Ужгород

про стягнення суми  3 154,99 грн. –основного боргу та  211,27 грн. - пені.

                                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача – Лазаренко О. В., (представник за довіреністю №507 від 20.12.2006 року)

Від відповідача –Янчий М. В., (представник за довіреністю №01 від 01.01.2006 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов обласним комунальним підприємством „Будинкоуправління адмінбудівель”, м. Ужгород до Закарпатської обласної спілки ветеранів війни, м. Ужгород про стягнення суми 3 154,99 грн. –основного боргу та  211,27 грн. - пені.

          Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Заявою № 18 від 17.01.2007 року позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу з 2.349,10.грн. до 3 154,99 грн., а його представник підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Ухвалою суду від 17.01.2007 року з метою обгрунтування витрат на утримання приміщення, яке надано в оренду відповідачеві, зобов'язано сторони здійснити звірку розрахунків, що з боку позивача в повному обсязі і належним чином виконано не було.

Доповненням до відзиву на позов від 26.01.2007 року (вх. № 721) наданим в судовому засіданні відповідачем частково визнано позов в розмірі 1 644,37 грн. –основного боргу, а в решті вимог – пені та збільшеної суми основного боргу заперечив з підстав необґрунтованості затрат відповідно до калькуляції по утриманню.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалася перерва, про що зазначалось в ухвалах суду (ст.77 ГПК України).   

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 3 154,99 грн. –основного боргу щодо оплати за відшкодування, згідно угоди №1 від 01.12.2005 року, експлуатаційних витрат та комунальних послуг, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          рахунками з грудня 2005 року по січень 2006 року;

-   калькуляцією на утримання адмінбудинку з січня  по грудень 2006 року;

      -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу заслуговує на увагу суду.

         Заявлені вимоги позивача (претензія –попередження № 118 від 19.04.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, при дослідженні всіх обставин справи, оцінки наявних доказів у справі суд вважає обґрунтовану визнану відповідачем суму основного боргу в розмірі 1 644,37 грн., а тому в стягненні решти суми основного боргу належить відмовити з підстав ст. 33 ГПК України.

Позаяк, законність кредиторських вимог має бути підтверджена оригіналами документів (Постанова Верховного Суду України від 08.06.2004 року).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована до сплати пеня в розмірі 211,27 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано не обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що не підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 77; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

   2.  Стягнути із Закарпатської обласної спілки ветеранів війни (м. Ужгород,  вул. Міцкевича, 5а/28; код 33165909) на користь обласного комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель” (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14; код 33796834)  суму  1 644,37 (одну тисячу шістсот сорок чотири грн. 37 коп.) –основного боргу та  102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

   3. В частині стягнення решти суми основного боргу та 211,27 грн. - пені – відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.